❦
Субота, 18 березня 1876
Samedi 18 mars 1876
Я написала листа панові моєму батькові, ось його копія. Я вклала в нього стільки покори, скільки могла. Сподіваюся, він від цього шаленітиме. [Цього листа вилучено з рукопису для публікації: «Листи Марі Башкирцевої», вид. Шарпантьє-Фаскель, 1891], див. с. 180.
J’ai écrit une lettre à Monsieur mon père, dont voici la copie. J’y ai mis autant de soumission que possible. Il va en rager, j’espère. [Cette lettre a été retirée du manuscrit pour être publiée: Lettres de Marie Bashkirtseff, Ed. Charpentier-Fasquelle, 1891], Voir p. 180
Я написала також Рікардо:
J’ai aussi écrit à Ricardo:
— Яка мудра ваша порада щодо синів Ромула і як добре було б її послухатися, — кажу я йому, — але як же вона спізнилася!.. Не робіть зухвалих здогадів!
— Comme votre conseil touchant les fils de Romulus est sage et bon à suivre, lui dis-je, mais comme il vient tard ! ... Ne faites pas de conjectures téméraires !
Я кажу йому також, під великим секретом, що дістала дві пропозиції руки, і прошу його не казати про це нікому — щоб він шепнув про це на вухо кожному.
Je lui dis aussi en très grande confidence que j’ai reçu deux demandes en mariage, je le prie de ne le dire à personne, pour qu’il le dise à l’oreille de chacun.
Je me suis habillée de noir aujourd’hui pour étonner le peuple romain. Nous avons enfin visité le casino de la villa Borghése. J’ai vu la princesse Pauline par Canova. J’ai pris la mesure de son pied pour le comparer au mien et le mien est plus petit de trois centimètres au moins.
Я хотіла б, щоб мене так само виліпили. Ліпити себе вдягненою — безглуздя! Оглядини римських вілл не сприяють задумам П’єтро.
Je voudrais me faire sculpter ainsi. Se sculpter habillée est absurde ! Les visites des villas de Rome ne sont pas favorables aux idées de Pietro.
Розважливо міркуючи, я не можу погодитися стати дружиною чоловіка, який нічого не має. Моє теперішнє становище неприємне до краю, але я сподіваюся на зміни, тоді як, ставши графинею Антонеллі, я поставила б хрест на всьому й мусила б чахнути в посередності, заздрити й шаленіти.
Je ne puis raisonnablement consentir à devenir la femme d’un homme qui n’a rien. Ma position actuelle est désagréable au suprême degré, mais j’ai l’espoir de changer, tandis qu’en devenant comtesse Antonelli tout serait fini pour moi et je devrais languir dans la médiocrité, envier et rager.
Учора йому доручили дізнатися, чи дійсні наші квитки на сьогоднішнє засідання Палати депутатів. Сьогодні вранці він написав ось такого листа. Читайте. Прочитали? добре. Що ж до коней Торлонії, то я маю спосіб дуже ввічливо їх позбутися. Я одразу пишу тітці, щоб вона надіслала мені таку телеграму:
On l’avait chargé hier de savoir si nos billets sont valables pour la séance de la Chambre des députés d’aujourd’hui. Ce matin il écrivit la lettre que voici. Lisez. Vous avez lu ? bien. Quant aux chevaux de Torlonia, j’ai le moyen de m’en débarrasser d’une façon fort polie. J’écris de suite à ma tante de m’envoyer le télégramme suivant:
Рим, готель де ла Вілль, пані Башкирцевій.
Rome, Hôtel de la ville, Madame Bashkirtseff.
Я купила двох коней для Марі. Чудова нагода. Постарайтеся повернутися.
J’ai acheté deux chevaux pour Marie. Occasion magnifique. Tâchez de revenir.
Романова.
Romanoff.
Незле придумано.
Pas mal imaginé.
Але мушу сказати, що я розчарована. Серед усіх цих людей немає нікого для мене. А я ж думала, що П’єтро міг би мені прислужитися!
Mais je dois dire que je suis désappointée. Dans tous ces gens il n’y a personne pour moi. Et moi qui pensais que Pietro pourrait me servir !
Авжеж, перед приєднанням Рима до Італії; але тепер його становище доволі скрутне.
Certes avant l’annexion de Rome à l’Italie, mais à présent sa position est assez embarrassée.
Ходити до двору — означає більше не ходити до Ватикану, а як зректися Ватикану, коли саме від Ватикану йдуть до нього всі статки й уся велич.3
Aller à la cour c’est ne plus aller au Vatican et comment renoncer au Vatican quand c’est du Vatican que lui viennent tout bien et toute grandeur.
П’єтруччо4 приходить о пів на одинадцяту, я саме роздягалася; я накинула сукню й пішла до вітальні, вигукуючи:
Petruccio arrive à dix heures et demie, j’étais en train de me déshabiller; j’ai passé ma robe et suis allée au salon en m’écriant:
— Хіба можна приходити так пізно!
— Est-il possible d’arriver si tard !
Не забудьмо сказати, що я обідала за загальним столом5, там були Мулітерно. Саме заради них я знехтувала порадами Плутарха:
N’oublions pas de dire que j’ai dîné à la table d’hôte, les Muliterno étaient là. C’est pour eux que j’ai négligé les avis de Plutarque:
«Сідати за стіл із незнайомцями — не справа розважливої людини».6
« Se mêler à table avec des inconnus, n’est pas le propos d’un homme sensé ».
— Ви вважаєте, що це пізно! та в Римі це так заведено, і я щойно бачив Торлонію, який поїхав на вечірку, він сказав мені, що пробуде там чверть години й приїде сюди.
— Vous trouvez que c’est tard ! mais à Rome c’est comme ça et je viens de voir Torlonia qui est allé à une soirée, il m’a dit qu’il y restera un quart d’heure et viendra ici.
Я одразу вийшла з вітальні, щоб поправити сукню, локони на чолі, затягнути корсет, який я, так би мовити, розпустила; Торлонія мав прийти, прекрасний Торлонія, чуєте?
J’ai de suite quitté le salon pour m’arranger la robe; les boucles sur le front, serrer le corset que j’avais laissé flotter pour ainsi dire, Torlonia allait venir, le beau Torlonia, entendez-vous.
А він не прийшов! Песький песе. Я не мала й хвилини наодинці з Антонеллі, і мені це було прикро. Мені подобається чути, як він каже, що мене кохає, відчувати свою руку в його руці. Я хтозна-що дала б, аби опинитися з ним наодинці, десь подалі від усіх; він теж цього хотів би.
Et il n’est pas venu ! Chien de chien. Je n’ai pas eu un instant de tête à tête avec Antonelli, cela m’ennuyait. J’aime à l’entendre dire qu’il m’aime, à sentir ma main dans sa main. Je donnerais je ne sais quoi pour me trouver seule avec lui, quelque part loin de tout le monde; lui aussi le voudrait.
Відколи він сказав мені усе, я мрію більше ніж будь-коли, я пишу два слова й спиняюся, спершись ліктями на стіл і обличчям на руки, і думаю, я, може, й кохаю.
Depuis qu’il m’a dit tout, je rêve plus que jamais, j’écris deux mots et je m’arrête, les coudes appuyés sur la table et la figure dans les mains, et je pense, j’aime peut-être.
Найчастіше це буває дуже пізно, коли пальці на руках і ногах холонуть, коли в кімнаті холодно, коли я втомлена й напівсонна, — ось тоді мені здається, що я кохаю П’єтро. Надто коли забуваю про розкоші вілл Дорія й Боргезе.
C’est surtout très tard, lorsque les doigts des mains et des pieds deviennent froids, lorsqu’il fait froid dans la chambre, lorsque je suis fatiguée et à moitié endormie que je crois aimer Pietro. Surtout lorsque j’oublie les splendeurs des villas Doria et Borghése.
Чому я марнославна, чому я честолюбна! Чому я розважлива!
Pourquoi suis-je vaine, pourquoi suis-je ambitieuse ! Pourquoi suis-je raisonnable !
Я не здатна пожертвувати заради миті насолоди цілими роками величі й удоволеного марнославства.
Je suis incapable de sacrifier à un instant de plaisir, des années entières de grandeur et de vanité satisfaite.
Так, кажуть романісти, але цієї миті насолоди досить, щоб осяяти своїм промінням ціле життя! О! та де там! Зараз мені холодно, і я кохаю; завтра мені буде тепло, і я не кохатиму. Ось від яких перепадів температури залежать людські долі.
Oui, disent les romanciers, mais cet instant de plaisir suffit pour éclairer de ses rayons toute une existence ! Oh ! que non ! A présent j’ai froid et j’aime, demain j’aurai chaud et je n’aimerai pas. Voilà à quels changements de température tiennent les destinées des hommes.
А ще не забудьмо сказати, що я вагаюся між двома чоловіками — Антонеллі й Торлонією. Його випроваджують о пів на першу, я швидко йду до своєї кімнати, що виходить у малу вітальню, через яку він мав проходити. І тієї миті, коли він опиняється перед моїми дверима, я відчиняю їх, щоб покликати Леоні.
Et puis n’oublions pas de dire que je balance entre deux hommes, Antonelli et Torlonia. On le renvoie à douze heures et demie, je vais vite dans ma chambre qui donne dans le petit salon par lequel il devait passer. Et, au moment où il se trouve devant ma porte, je l’ouvre pour appeler Léonie.
— Ах! то це ваша кімната.
— Ah ! c’est votre chambre.
— Так, це моя кімната.
— Oui, c’est ma chambre.
— На добраніч, — каже він, беручи мою руку, яку тримає у своїй, ставлячи мені десять зайвих питань, аби протягти час, поки Валіцький, мов людина делікатна, дивиться на сходи.
— Bonsoir, dit-il en me prenant la main, qu’il tient dans la sienne en me faisant dix questions inutiles pour prolonger le temps, pendant que Walitsky regarde l’escalier en homme discret.
Я одразу пішла розповісти про це мамі. Я розповідаю все. Про поцілунок у щоку я не розповіла. Оце ні, я ще й досі відчуваю той несміливий і бентежний поцілунок. Він боявся мене, голос його тремтів, а я тішилася видовищем. Це найзабавніше видовище на світі, від якого, бодай на мить, забуваєш геть усе.
Je suis allée de suite raconter cela chez maman. Je raconte tout. Je n’ai pas raconté le baiser sur la joue. Ça non, je le sens encore ce baiser craintif et troublant. Il avait peur de moi, sa voix tremblait et je jouissais du spectacle. C’est le plus amusant spectacle qui soit au monde et qui fasse, pour un instant du moins, tout oublier.
Я люблю кохати і люблю, щоб мене кохали.
J’aime à aimer et j’aime qu’on m’aime.
Примітки
Casino — у термінології італійських вілл casino — невеликий павільйон для відпочинку або допоміжна будівля в маєтку; не гральний заклад. ↩
«Пауліна Боргезе як Венера-переможниця» Канови (1808) — славнозвісна напівоголена скульптура, що зображає сестру Наполеона Пауліну Бонапарт (1780–1825), дружину князя Камілло Боргезе. ↩
Становище П’єтро Антонеллі в римському товаристві ускладнював політичний розкол: рід Антонеллі завдячував усім папському двору, а нова об’єднана італійська держава вимагала вірності. Ходити до королівського двору означало порвати з Ватиканом. ↩
Petruccio — пестливе італійське зменшене ім’я від Pietro. ↩
Table dʼhôte — спільний стіл у готелі, за яким гості обідали разом у визначені години за встановленим меню, на відміну від приватного обіду в номері. ↩
Плутарх, «Застільні бесіди» (Quaestiones Convivales) — Марі переказує класичну засторогу проти обідів із незнайомцями, яку вона порушує, щоб бути ближче до родини Мулітерно. ↩