Примітки
«Попівський син» — П’єтро Антонеллі був небожем кардинала Джакомо Антонеллі, всемогутнього державного секретаря папи Пія IX, про якого в римському товаристві широко ходили чутки, що він мав позашлюбних дітей. Марі натякає, що П’єтро (за чутками) — рідний син кардинала. ↩
«Навскоси» (en travers) — нотатка на берегах, написана впоперек сторінки під прямим кутом до основного тексту; цей засіб Марі час від часу вживає для додаткових думок і самоаналізу. ↩
П’єтро запевняє, що успадкує від кардинала Антонеллі — вагома фінансова заявка, зважаючи на величезні особисті статки кардинала. (Кардинал Антонеллі помер у листопаді 1876 року; його статки перейшли до братів та їхніх родин, а заповіт оскаржила графиня Лорета Марконі Ламбертіні, яка видавала себе за його позашлюбну доньку, — гучний судовий процес, що його вона програла.) ↩
Римська аристократія поділялася на «чорних» (noirs) — клерикальну/папську партію, що бойкотувала італійську державу, — і «білих» (bianchi), які прийняли нову об’єднану Італію. П’єтро Антонеллі, небіж папського державного секретаря (1876 року ще живого; помер у листопаді того ж року), лише нещодавно переходив із одного табору до другого. ↩