❦
Четвер, 16 березня 1876
Jeudi 16 mars 1876
Я познайомилася з Торлонією за найсумніших прикмет. У понеділок, тринадцятого числа, у негоду, та ще й я була в чорному.
J’ai fait la connaissance de Torlonia sous les plus tristes présages. Un lundi, le 13 du mois, par un mauvais temps, et j’étais en noir.
Хіба цього не досить, щоб зовсім зневіритися.
Cela ne suffit-il pas pour décourager tout à fait.
Об одинадцятій цей грізний — чи, точніше, той, кого бояться, — чоловік приходить зі своїм другом П’єтро. Ми їдемо за Порта-дель-Пополо, і там П’єтро пересідає в екіпаж, а я сідаю у візок1 Торлонії й беру до рук поводи. Ці коні мчать дуже швидко, і незабаром ми лишаємо далеко позаду ландо й усе, що в ньому є.
A onze heures cet homme redoutable ou redouté vient avec son ami Pietro. Nous allons en dehors de la porte du Peuple, et là on prend Pietro en voiture et je monte dans le panier de Torlonia et je prends les rênes. Ces chevaux courent très vite et bientôt nous laissons loin derrière nous le landau et tout ce qu’il contient.
Чи знаєте ви новину? Закладаюся, що не знаєте, але я вам її скажу. Я закохана в Торлонію. Це найшло на мене під час прогулянки. Я в захваті від його вишуканих манер, від його такої бездоганної розмови, навіть від його вимови, від його особи, від його обличчя — словом, від усього. Він стримувався, та попри це сказав одну дурницю.
Savez-vous la nouvelle ? Je parie que vous ne le savez pas, mais je vais vous la dire. Je suis amoureuse de Torlonia. Cela m’est venu pendant la promenade. Je suis enchantée de ses manières distinguées, de sa conversation si propre, de sa prononciation même, de sa personne, de sa figure, de tout enfin. Il se contenait mais malgré cela il a dit une bêtise.
— Я ніколи не бачила волів із такими величезними рогами, — кажу я, побачивши, як проїжджає віз, запряжений парою цих таких рогатих тварин.
— Je n’ai jamais vu des bœufs avec des cornes aussi immenses, dis-je en voyant passer un chariot attelé d’une paire de ces animaux si cornus.
— Так, — відповів Торлонія, — тут вони дуже розвинені.2
— Oui, répondit Torlonia, c’est très développé ici.
Я не стала розвивати цю тему, та й могла ж і не зрозуміти.
Je n’ai pas donné suite à l’affaire, d’ailleurs j’aurais pu ne pas comprendre.
А загалом він був бездоганний.
A part cela, il a été parfait.
— Я завжди захоплююся вашим станом, — каже він, коли ми наближалися до Порта-дель-Пополо, — у вас справді чудовий стан. Як бачите, цього Антонеллі слід було виставити за двері. [Півтора рядка закреслено]
J’admire toujours votre taille, dit-il, comme nous approchions de la porte du Peuple, vraiment vous avez une taille remarquable. Comme vous pouvez voir cet Antonelli était à mettre à la porte. [Une ligne et demie cancellée]
— Справді, — кажу я доволі по-дурному, — а я думала, що в моєму стані немає нічого особливого.
— Vraiment, dis-je assez bêtement, je pensais que ma taille n’avait rien de remarquable.
— Я терпіти не можу робити компліменти, я ніколи їх не роблю, а коли жінка така гарненька, як ви, то вона, певно, чує їх багато?
— Je déteste faire des compliments, je n’en fais jamais et quand on est jolie comme vous l’êtes on doit en entendre beaucoup ?
— А оце ж і комплімент!
— Et en voilà un !
— О! ні, але скажіть, це ж, мабуть, вам набридає, чи не так?
— Oh ! non, mais dites, ça doit vous ennuyer n’est-ce pas ?
— Ет, я ніколи не знаю, що відповісти.
— Eh je ne sais jamais quoi répondre.
— Ні, скажіть, ви їх чуєте безліч, і вам це набридає?
— Non, dites, vous en entendez énormément et ça vous ennuie ?
— Та так, це ніяково, і що можна відповісти? «Дякую».
— Mais, oui, c’est gênant, et que peut-on répondre ? Merci.
— Або «ви дуже люб’язні».
— Ou vous êtes bien aimable.
— Або «ви дуже добрі», з опущеними очима.
— Ou vous êtes bien bon, en baissant les yeux.
— Отож-бо.
— C’est ça.
— А в принцеси Марґеріт гарний стан?
— Et la princesse Marguerite a-t-elle une jolie taille ?
— Так, але не для принцеси; у неї спідниці3 затягнуті надто туго, не як для принцеси.
— Oui, mais pas pour une princesse, elle a un système du juponnage trop tiré et pas pour une princesse.
— Я не люблю осиних талій, та якби й любила, не змогла б затягуватися: спробувала якось і дуже мучилася. Гарний стан багато важить.
— Je n’aime pas les tailles de guêpe et je les aimerais que je ne pourrais pas me serrer, j’ai essayé un jour et j’ai beaucoup souffert. C’est beaucoup une jolie taille.
— Ще б пак, це важить безмірно, — каже він із виглядом знавця.
— Je crois bien, c’est énorme, dit-il d’un air de connaisseur.
— Це дуже прикрашає жінку.
— Cela embellit beaucoup la femme.
— Так, але вам це не потрібно, такий стан — то справді диво, — каже він ще.
— Oui, mais vous n’avez pas besoin, c’est vraiment admirable une pareille taille dit-il encore.
Ми приїхали, я була дуже свіжа.
Nous étions arrivés, j’étais très fraîche.
Я бачила, як П’єтро щось казав мамі, поглянувши на мене, і дізналася ввечері, що він їй сказав:
J’ai vu Pietro qui disait quelque chose à maman après m’avoir regardée, et j’ai appris ce soir qu’il lui a dit:
— Пані, чому вона така червона?
— Madame, pourquoi est-elle si rouge ?
— Поїдьмо снідати до Шпільмана, — каже мама. Я знову сідаю в ландо, П’єтро сідає до Торлонії, і ми їдемо до Шпільмана.
— Allons déjeuner chez Spillmann, dit maman, - je reprends le landau, Pietro monte avec Torlonia et on va chez Spillmann.
П’єтро й Торлонія згадують своє військове життя, Торлонія розповідає про розпачливі депеші, які він слав матері. Самотній і незалежний, як він сказав учора.
Pietro et Torlonia ont des réminiscences de leur vie militaire, Torlonia raconte les dépêches désespérées qu’il envoyait à sa mère. Seul et indépendant, comme il a dit hier.
За сніданком він дивився на мої вуха, кажу це, бо мені завжди здається, що їх не помічають.
A déjeuner il a regardé mes oreilles, je dis cela parce qu’il me semble toujours qu’on ne les remarque pas.
Як же помиляєшся в цьому грішному світі! Єдиний, хто справді чоловік, сказала я, — це Дорія. А саме Дорія й не чоловік. Коли Діна сказала, що цей величезний пан мене лякає, Торлонія від щирого серця розсміявся й, нахилившись до Валіцького, щось шепнув йому на вухо. Згодом я дізналася, що він сказав.
Comme on se trompe dans ce bas monde ! Le seul qui soit vraiment un homme, ai-je dit, c’est Doria. Et justement Doria n’est pas un homme. Dina ayant dit que cet immense monsieur me faisait peur, Torlonia s’est mis à rire de bon cœur et se baissant vers Walitsky lui dit quelque chose à l’oreille. Plus tard j’ai su ce qu’il a dit.
Дружина Дзуккіні покинула його, у неї були для цього дуже вагомі причини, і Дорія в такому самому становищі, що й Дзуккіні.
La femme de Zucchini l’a abandonné, elle avait pour cela des raisons très fortes, et Doria est dans le même cas que Zucchini.
Як же часом помиляєшся.
Tout de même comme on se trompe quelquefois.
Від Шпільмана пропонують піти до сновиди, і ми всі йдемо туди пішки. Останнього дня карнавалу герцогиня де Сан-Фаустіно, не знаю яка ще принцеса, Торлонія та інші добродії обідали в Шпільмана.
De chez Spillmann on propose d’aller chez la somnambule, et nous y allons tous à pied. Le dernier jour du carnaval la duchesse de San Faustino, je ne sais quelle autre princesse, Torlonia et d’autres messieurs ont dîné chez Spillmann.
Ми всі були напідпитку, — каже Торлонія, роблячи промовистий жест, — і тарілки, що оздоблюють стіни в Шпільмана, наражалися на велику небезпеку. О, ці римські дами! Сан-Фаустіно — нинішня левиця4 Рима.
Nous étions tous partis, dit Torlonia en faisant un geste significatif, et les assiettes qui ornent les murs de Spillmann couraient grand danger. Oh ! les dames romaines ! La San Faustino est la lionne actuelle de Rome.
Але всю втіху від прогулянки, сніданку й сновиди псує Пратер, з яким стається дуже гидка пригода. Ми стримувалися, але зрештою розреготалися, і це було вкрай гидко. Фе! огидна тварюка.
Mais tout le plaisir de la promenade, du déjeuner et de la somnambule est gâté par Prater, à qui il arrive un accident très sale. On se retenait mais on a fini par rire, et ça a été fort sale. Fi ! l’abominable bête.
Я втомлена. Відпочивши годину, я пішла з нашими до Беснара, він малюватиме мій портрет. Я спитала в нього поради щодо черевичків, які мала вдягти.
Je suis fatiguée. Après m’être reposée pendant une heure je suis allée avec les miens chez Besnard, il va faire mon portrait. J’ai demandé son conseil pour les bottines que je devais mettre.
— Бо сьогодні я взута ганебно, — кажу я, — ми їздили за місто, і я наділа чоботи.
— Car aujourd’hui je suis indignement chaussée, dis-je, nous sommes allés à la campagne et j’ai mis des bottes.
— Прогулянка для розваги?
— Une partie de plaisir ?
— Так, майже, були тільки ми, герцог Торлонія й граф Антонеллі.
— Oui, presque, il n’y avait que nous, le duc Torlonia et le comte Antonelli.
— Клементе Торлонія?
— Clemente Torlonia ?
— Так.
— Oui.
— Це ж тутешній лев5, Торлонія; а Антонеллі, з яким ви знайомі, — це молодший?
— C’est le lion d’ici, Torlonia, c’est le jeune Antonelli que vous connaissez ?
— Так, наймолодший, чорнявий, — каже мама.
— Oui, le plus jeune, le noir, dit maman.
— Чи радше сірий6, бо він уже не чорний і ще не білий, — кажу я.
— Ou plutôt le gris, puisqu’il n’est plus noir et pas encore blanc, dis-je.
— Це Торлонія часто буває «сірий»7, тобто напідпитку, — каже Беснар сміючись.
— C’est Torlonia qui est souvent gris, dit Besnard en riant.
— Справді?
— Vraiment ?
— О! так, до того ж він тут нарозхват, дуже модний, Антонеллі теж.
— Oh ! oui, d’ailleurs il est très couru ici, très à la mode, Antonelli aussi.
На це мама розповідає своє вічне «до тієї мені діла немає».
Sur cela maman raconte son éternel « de celle-là je ne me soucie pas ».
— О! — каже Беснар, — репутація Клементе Торлонії саме така.
— Oh ! dit Besnard, la réputation de Clemente Torlonia est faite pour cela.
— Як це?
— Comment ?
— Я маю на увазі в цьому роді.
— Je veux dire dans ce genre.
Я знала все це й до цієї розмови, але волію переказувати те, що кажуть, ніж говорити сама.
Je savais tout cela avant cette conversation, mais j’aime mieux répéter ce que l’on dit que parler moi-même.
Та мені кортить дійти до вечора. Скажу лише, що ми були на Пінчо, що Валіцький і П’єтро розважали нас, дуріючи в алеях, і що П’єтро дійшов до того, що хотів закластися, що скупається вдягнений у басейні Пінчо.
Mais j’ai hâte d’arriver au soir. Disons seulement que nous étions au Pincio, que Walitsky et Pietro nous ont amusées en faisant des singeries dans les allées et que Pietro alla jusqu’à vouloir parier qu’il se baignerait tout habillé dans le bassin du Pincio.
Увечері в нас двоє художників, брати Сведомські, і Брускетті. Я йду до вітальні, докладаючи надлюдських зусиль. Брускетті гарний, шляхетний, багатий, дуже хоробрий на війні, у нього медаль за військову доблесть, а я його терпіти не можу! Фе!!! Фе!
Le soir nous avons les deux artistes Swedomsky frères, et Bruschetti. Je vais au salon en faisant un suprême effort. Bruschetti est beau, noble, riche, très brave à la guerre, il a une médaille de valeur militaire, et je ne peux pas le sentir ! Fi !!! Fi !
Близько десятої приходить П’єтро. Вітальня дуже велика й гарна, у нас два роялі — великий і маленький. Маленький стоїть у кутку, спиною до публіки. Це чарівне місце, і я сідаю туди, нібито щоб зіграти якусь дурничку. Антонеллі тільки цього й треба було. Брускетті пішов, почувши, як я кажу, що люблю лише собак, коней і рушниці; Сведомські балакали з мамою, Діною й Валіцьким.
Vers dix heures arrive Pietro. Le salon est très grand et beau, nous avons deux pianos, un à queue et un petit. Le petit tourne le dos au public étant placé dans un coin. Cet endroit est charmant et je vais m’y mettre sous prétexte de jouer une bêtise. Antonelli ne demandait pas mieux. Bruschetti était parti après m’avoir entendu dire que je n’aimais que les chiens, les chevaux et les fusils, les Swedomsky causaient avec maman, Dina et Walitsky.
Я заходилася тихо грати «пісні без слів» Мендельсона8, а П’єтро взявся співати мені свій романс. Що більше він укладав у це серйозності й запалу, то більше я сміялася і то холоднішою ставала. Мені несила уявити Антонеллі серйозним. Усе, що каже та, кого кохають, видається чарівним; я часом забавна навіть для байдужих, то й поготів для тих, кому я небайдужа. Посеред фрази, сповненої ніжності й кохання, я казала щось невідпорно смішне, для нього, і він починав сміятися, тоді я дорікала йому за цей сміх, кажучи, що не можу вірити дитині, яка ніколи не буває серйозною, яка регоче з усього, мов навіжена. І так кілька разів, аби довести його до сказу. Я дозволила взяти й поцілувати свою руку, і він почав розповідати, як усе почалося, з першого ж вечора, на виставі «Весталки».
Je me mis à jouer doucement sans paroles de Mendelssohn, et Pietro se mit à me chanter sa romance à lui. Plus il y mettait de sérieux et de chaleur plus je riais et plus j’étais froide. Il m’est impossible de me figurer Antonelli sérieux. Tout ce que dit celle qu’on aime paraît adorable, je suis amusante quelquefois pour des indifférents, à plus forte raison pour ceux qui ne le sont pas. Au milieu d’une phrase toute de tendresse et d’amour je disais quelque chose d’irrésistiblement drôle, pour lui, et il se mettait à rire, alors je lui reprochai ce rire disant que je ne pouvais pas croire à un enfant qui n’était jamais sérieux, qui riait comme un fou de tout. Et comme cela plusieurs fois, de façon à l’exaspérer. Je me suis laissée prendre et baiser la main et il a commencé à raconter comment cela a commencé, depuis le premier soir, à la représentation de « La Vestale ».
— Брускетті вас кохає? — питав він десять разів поспіль, а я давала відповіді, які хоч і заперечували, а казали «так».
— Bruschetti vous aime ? demandait-il dix fois de suite, je faisais des réponses qui tout en étant négatives disaient oui.
— Зрештою, усі вас кохають, інакше й бути не може.
— D’ailleurs tout le monde vous aime, cela ne peut pas être autrement.
Я не робила цього навмисне, не знаю, як воно виходить, знаю лише, що довела його до нестями; він сміявся, але сміявся тому, що не міг плакати; я забороняла йому говорити італійською, а говорити чужою мовою завжди певною мірою незручно.
Je ne faisais pas exprès, je ne sais pas comment cela se fait, je sais seulement que je l’ai mis dans un état impossible, il riait, mais il riait parce qu’il ne pouvait pas pleurer, je lui défendais de parler italien et parler une langue étrangère c’est toujours gênant à un certain point.
— Заради неба, благаю вас, скажіть мені, що ви мене ненавидите, проженіть мене, і нехай це скінчиться! Ви крижана кокетка, у вас манія робити жертв, я це бачу, проженіть мене!
— Au nom du ciel, je vous en supplie, dites-moi que vous me détestez, chassez-moi et que cela finisse ! Vous êtes une coquette de glace, vous avez la manie des victimes, je le vois, chassez-moi !
— Ні.
— Non.
— А чому?
— Et pourquoi ?
— Бо я вас не ненавиджу, — кажу я, на мить уриваючи акомпанемент до розмови.
— Parce que je ne vous déteste pas, dis-je en cessant pour un instant d’accompagner la conversation.
— Звеліть мені піти, і я піду, скажіть мені, що ви мене ненавидите!
— Dites-moi de m’en aller, je m’en irai, dites-moi que vous me détestez !
— Та ні, не хочу вам цього казати, я вас не ненавиджу.
— Mais non, je ne veux pas vous le dire, je ne vous déteste pas.
— Я більше не хочу приходити до вас! — вигукнув він люто.
— Je ne veux plus venir chez vous ! s’écria-t-il furieux.
— Тим гірше для вас, — кажу я, знову беручись за свій романс без слів.
— Tant pis pour vous, dis-je en reprenant ma romance sans paroles.
— Чому?
— Pourquoi ?
— Бо ви більше мене не бачитимете й будете нещасні.
— Parce que vous ne me verrez plus et vous serez malheureux.
— То покохайте ж мене!
— Alors ! aimez-moi.
— Помалу, пане, гадаю, ви втрачаєте глузд.
— Tout beau, Monsieur je crois que vous perdez la raison.
— Скільки вам років?
— Quel âge avez-vous ?
— Шістнадцять.
— Seize ans.
— Боже ж мій! це неймовірно! Бачите, ми молоді, у нас попереду чудове майбутнє! Послухайте мене, прошу вас, не мучте мене. Я дурний, що сказав вам, що кохаю вас, що показав вам це, тепер ви з мене насміхаєтеся!
— Parbleu ! c’est incroyable ! Vous voyez, nous sommes jeunes, nous avons un avenir splendide devant nous ! Ecoutez-moi je vous en prie, ne me martyrisez pas. Je suis bête de vous avoir dit que je vous aime, de vous l’avoir montré, à présent vous vous moquez de moi !
— Та зовсім ні, запевняю вас.
— Mais pas du tout, je vous assure.
— Ви смієтеся й не бачите, якого болю мені завдаєте; у мене чутлива вдача, а ви мене мучите!
— Vous riez et vous ne voyez pas quel mal vous me faites, j’ai un caractère sensible et vous me martyrisez !
— Сновида так і сказала.
— La somnambule l’a dit.
— Благаю вас, не насміхайтеся з мене, — каже він знову, спиняючи мою праву руку на роялі й притуляючи до неї свою палаючу щоку.
— Je vous en supplie, ne vous moquez pas de moi, dit-il de nouveau en arrêtant ma main droite sur le piano et en passant dessus sa joue brûlante.
Я не заважала, я бачила очі, що дивилися на мене з коханням і страхом, я відчувала закохану руку, що стискала мою руку; він був чарівний отак, притуляючи, мов дитя, свою щоку до моєї руки. Та я не виходила за межі холодної зверхності — кажуть, що це найбільше вражає молодість.
Je laissais faire, je voyais des yeux qui me regardaient avec amour et crainte, je sentais une main amoureuse qui pressait ma main; il était charmant ainsi, appuyant comme un enfant sa joue sur ma main. Mais je ne sortais pas du domaine de la froide supériorité, on dit que cela impressionne le plus la jeunesse.
Тоді я почала переконувати його, що він надто молодий, і наводити йому безліч слушних доказів, аби він мене більше не кохав, та хлопець, замість слухати їх, дедалі затятішав.
Alors je commençai à le persuader qu’il était trop jeune, et à lui donner beaucoup de bonnes raisons pour ne plus m’aimer, mais le garçon au lieu de les écouter se montrait de plus en plus endurci.
— Я так вас кохатиму, я думаю лише про вас, у мене немає й хвилини спокою, будьте доброю, ви ж любите Шоколада, я буду вашим Шоколадом, ви наказуватимете!
— Je vous aimerai tant, je ne pense qu’à vous, je n’ai pas un instant de repos, soyez bonne, vous aimez Chocolat, je serai votre Chocolat, vous commanderez !
— Ну гаразд, я поїду до Росії, вийду заміж, а ви будете моїм Шоколадом.
— Eh bien, j’irai en Russie, je me marierai et vous serez mon Chocolat.
Я сказала це серйозно, і він так розлютився, що я змушена була взяти його за руку.
J’ai dit cela sérieusement et il s’est mis dans une telle rage que je fus obligée de lui prendre la main.
— Я так вас кохаю, — каже він, — що зробив би заради вас будь-що, звеліть мені пустити собі дві кулі з револьвера — і я це зроблю!
— Je vous aime tant, dit-il, que je ferais n’importe quoi pour vous, dites-moi d’aller me tirer deux coups de revolver et je le ferai !
— А що сказала б ваша мати?
— Et que dirait votre mère ?
— Моя мати плакала б, а брати сказали б: ну ось, замість трьох нас тепер двоє!
— Ma mère pleurerait, et mes frères diraient, eh bien au lieu de trois, nous sommes deux à présent !
— Це зайве, я не хочу таких доказів.
— C’est inutile, je ne veux pas de pareilles preuves.
— То чого ж ви хочете, скажіть, хочете, щоб я вистрибнув із цього вікна в басейн, що там унизу?
— Mais alors que voulez-vous, dites, voulez-vous que je saute par cette fenêtre dans le bassin qu’il y a là bas ?
І він кинувся до вікна; я його втримала, і він уже не схотів випускати моєї руки.
Et il s’élança vers la fenêtre; je le retins et il ne voulut plus lâcher ma main.
— Ні, — каже він, ковтаючи щось схоже на сльозу, — бачите, тепер я спокійний, але хвилину тому! Боже!.. не доводьте мене до такого сказу, відповідайте мені, скажіть щось!
— Non, dit-il en avalant quelque chose comme une larme, vous voyez, je suis calme à présent, mais il y a un instant ! Dieu !.. ne me réduisez pas à une pareille rage, répondez-moi, dites quelque chose !
— Усе це безумства!
— Tout cela ce sont des folies !
— Так, може, безумства молодості, але я так не думаю, ніколи я не відчував того, що відчуваю тепер, оце щойно тут я думав, що збожеволію!
— Oui, peut-être des folies de jeunesse, mais je ne crois pas, jamais je n’ai senti ce que je sens à présent, à l’instant ici, j’ai cru devenir fou !
— За місяць я поїду, і все забудеться.
— Dans un mois je partirai et tout sera oublié.
— Я піду за вами всюди.
— Je vous suivrai partout.
— Вам цього не дозволять.
— On ne vous le permettra pas.
— А хто мені завадить! — вигукнув він, кинувшись до мене.
— Et qui m’en empêchera ! s’écria-t-il en bondissant vers moi.
— Ви надто молодий, — кажу я, змінюючи музику й переходячи до ніжнішого й глибшого ноктюрна, — батько не дозволить вам одружитися.
— Vous êtes trop jeune, dis-je en changeant de musique et passant à un nocturne plus doux et plus profond, votre père ne vous permettra pas de vous marier.
— Та мій батько лише цього й бажає, та він благає мене про це від ранку до вечора, мати теж, одружімося, у нас попереду чудове майбутнє!
— Mais mon père ne désire que cela, mais il m’en prie depuis le matin jusqu’au soir, ma mère aussi, marions-nous, nous avons devant nous un avenir superbe !
— Так, якби я цього захотіла.
— Oui, si je le voulais.
— Ах! боже ж мій, то ви, виходить, хочете, — він дедалі більше розпалювався, а я не ворушилася й навіть не мінилася на обличчі.
— Ah ! parbleu sans doute vous voulez alors, il allait en s’exaltant de plus en plus, je ne bougeais pas et ne changeais même pas de couleur.
— Ну гаразд, — кажу я розважливо, — припустімо, що я вийду за вас, а за два роки ви перестанете мене кохати.
— Eh bien, dis-je d’un air sage, supposons que je me marie avec vous, et dans deux ans vous cesserez de m’aimer.
Я думала, він задихнеться. «Ні, чому, — каже він уривчастим голосом, — чому такі думки, я… вас» — і, важко дихаючи, зі слізьми на очах.
J’ai cru qu’il étoufferait. Non, pourquoi, dit-il d’une voix entrecoupée, pourquoi de pareilles idées, je., vous; et haletant, les larmes aux yeux.
— Ні, ні, — вигукнув він, — треба, щоб… — і, перш ніж я встигла почути кінець його фрази, я відчула його тремтливу руку в себе на стані й його губи на своїй щоці… правій. Зауважте, що в мене правий бік завжди передує лівому.
— Non, non, s’écria-t-il, il faut que... et avant que j’eusse le temps d’entendre la fin de sa phrase, je sentais son bras tremblant autour de ma taille et ses lèvres sur ma joue... droite. Remarquez que chez moi le côté droit va toujours avant le côté gauche.
[Примітка 1881 р.: На доказ того, що першою уражається саме права легеня, а також вухо.]9
[Annotation:! 881. A preuve que c’est le poumon droit qui est pris d’abord ainsi que l’oreille.]
Я відсунулася, червона від гніву. О роялю-захиснику! Що б ми робили без тебе. А я ж іще вчора хотіла його розвернути!
Je me reculai, rouge de colère. O piano protecteur ! Que serions-nous sans toi. Et moi qui hier encore voulais le retourner !
Та що ще вам сказати, я й так, гадаю, забагато сказала, такі речі не переказують, а коли їх переказують, вони видаються безглуздими.
Que voulez-vous que je vous dise encore, j’ai même trop dit ainsi je crois, ces choses là ne se répètent pas, et quand elles se répètent elles semblent absurdes.
Я була розлючена через поцілунок, і він став навколішки, щоб вимолити в мене за нього прощення, як вимолюють прощення в Бога. Я була червона й дивилася на нього з усім холодним гнівом, який лише змогла зібрати.
J’étais furieuse du baiser et il s’est mis à genoux pour m’en demander pardon, comme on demande pardon à Dieu. J’étais rouge et je le regardais avec autant de froide colère que j’ai pu en trouver.
— У вас, мабуть, добра вдача, — каже він.
— Vous devez avoir un bon caractère, dit-il.
— Ще б пак, інакше я вже наказала б викинути вас за двері, — відповіла я, відвернувшись, щоб засміятися.
— Je crois bien, sans cela je vous ferais déjà jeter à la porte, répondis-je en me détournant pour rire.
Мені більше не було чого слухати, мама покликала мого закоханого, певно, стривожена, але він за мить повернувся спитати, чи може він сподіватися, та купу всього в цьому роді. Я усміхалася, відповідаючи й не відповідаючи, потім підвелася спокійна й задоволена й пішла люб’язно поговорити зі Сведомськими, які незабаром ідуть.
Je n’avais plus rien à entendre, maman appela mon amoureux inquiet sans doute, mais il revint au bout d’un instant me demander s’il pouvait espérer et un tas de choses dans ce genre. Je souriais en répondant sans répondre, puis je me suis levée calme et satisfaite et j’allai faire l’aimable avec les Swedomsky qui s’en vont bientôt.
А Антонеллі, щоб мати змогу ще лишитися, пропонує Валіцькому позмагатися, показати трюки на силу й спритність, і обидва — один чорнявий і худий, другий білявий і гладкий — качаються по підлозі, перестрибують через стільці й відзначаються, треба віддати їм належне.
Quant à Antonelli pour pouvoir encore rester, il propose à Walitsky des défis, des tours de force et d’adresse, et tous les deux, l’un noir et maigre, l’autre blanc et gros, se roulent par terre, sautent des chaises et se distinguent, il faut leur rendre justice.
Але треба було йти.
Mais il fallait partir.
— Час уже, чи не так, — мовив він із запитальним поглядом.
— Il est temps n’est-ce pas, demanda-t-il avec des regards interrogateurs.
— Так, — каже Валіцький.
— Oui, dit Walitsky.
Стисло переказавши мамі та іншим суть справи, я замикаюся у своїй кімнаті й, перш ніж писати, сиджу годину, затуливши обличчя руками й запустивши пальці у волосся, усе намагаючись усвідомити власні почуття.
Ayant donné un résumé très court de l’affaire à maman et aux autres je m’enferme dans ma chambre et avant d’écrire, reste une heure les mains sur la figure et les doigts dans les cheveux, tâchant toujours de me rendre compte de mes propres sentiments.
Здається, я себе розумію!
Je crois me comprendre !
Бідолашний П’єтро, не те щоб я нічого до нього не почувала, навпаки, але я не можу погодитися стати його дружиною. Багатства, вілли й музеї Руспольї, Дорія, Торлонія, Боргезе, Ск’ярра розчавили б мене. Я честолюбна й марнославна понад усе.
Pauvre Pietro, ce n’est pas que je n’aie rien pour lui, au contraire, mais je ne peux pas consentir à être sa femme. Les richesses, les villas et les musées des Ruspoli, des Doria, des Torlonia, des Borghése, des Schiarra, m’écraseraient. Je suis ambitieuse et vaniteuse par dessus tout.
А подумати тільки, що такого створіння кохають! Бо його не знають, а якби знали це створіння… ах! ет! його кохали б усе одно. Честолюбство — благородна пристрасть.
Et dire qu’on aime une pareille créature ! Parce qu’on ne la connaît pas, si on la connaissait cette créature... ah ! bah ! on l’aimerait tout de même. L’ambition est une passion noble.
Чому ж це, дідько його бери, Антонеллі, а не Торлонія? О! я весь час повторюю ту саму фразу, міняючи імена, тільки друге ім’я попередньої фрази завжди стає першим у наступній.
Pourquoi diable est-ce Antonelli au lieu de Torlonia ? Oh ! je répète toujours la même phrase en changeant les noms, seulement le deuxième nom de la phrase dernière est toujours le premier dans la suivante.
Не те щоб я була розбещена й не знала, чого хочу, а просто тому, що не знаю обставин. Тепер Торлонія видається мені добрим, хтозна, чи це правда.
Ce n’est pas que je sois pervertie et ne sache pas ce que je veux, mais simplement parce que je ne connais pas les circonstances. A présent, Torlonia me semble bon, qui sait si c’est vrai.
Ах! ось мені пригадалося дещо з того, що казав Торлонія.
Ah ! voilà que quelque chose de Torlonia me revient à l’esprit.
— Чи оглядали ви віллу мого дядька? — спитав він мене.
— Avez-vous visité la villa de mon oncle, me demanda-t-il.
— Ні, терпіти не можу щось оглядати.
— Non, je déteste visiter.
— Як і я: днями Дзуккіні… чому ви смієтеся?
— C’est comme moi, l’autre jour Zucchini... pourquoi riez-vous ?
— Нічого, це ім’я мене завжди смішить, воно приносить мені щастя; одні люди мене смішать, інші доводять до сліз.
— Rien, c’est le nom qui me fait toujours rire, il me porte bonheur, il y a des gens qui me font rire, d’autres pleurer.
— Ах! ви потерпаєте від антипатій?
— Ah ! vous souffrez d’antipathies ?
— Ще й як!
— Je crois bien !
— Я теж, але я люблю людей, які потерпають від антипатій, бо вони так само здатні…
— Moi aussi, mais j’aime les personnes qui souffrent d’antipathies, car elles sont aussi capables...
Екіпаж саме доїхав до свіжобрукованого відтинку дороги, і кінець я не дочула.
La voiture arriva à un endroit du chemin fraîchement pavé et j’ai perdu la fin.
У Торлонії чарівний рот, дитячий рот.
Torlonia a une bouche adorable, une bouche d’enfant.
Примітки
Panier — легкий швидкий двоколісний екіпаж із кошиковим кузовом. ↩
По-італійськи corna (роги) були традиційним символом рогоносця — чоловіка, якому зрадила дружина. Зауваження Торлонії «тут вони дуже розвинені» — двозначність, що натякає на велику кількість рогоносців у Римі. ↩
Juponnage — мистецтво укладати спідниці під сукнею, щоб досягти модного силуету. Торлонія критикує штучність, з якою принцеса Марґеріт приховує свою статуру. ↩
Lionne — у світському жаргоні 1870-х років: найбільш модна, уславлена жінка моменту; жіночий відповідник «лева сезону». ↩
Lion — найбільш уславлений, жаданий чоловік у товаристві; світська знаменитість римського сезону. ↩
Марі грає на політичних барвах розколотої римської аристократії: чорний — папська/клерикальна партія, вірна Папі; білий — ліберальна партія, вірна об’єднаній Італії під владою Савойського дому. П’єтро Антонеллі, небіж папського державного секретаря (1876 року ще живого; помер у листопаді того ж року), переходив із одного табору до другого. ↩
По-французьки gris означає водночас «сірий» (колір) і «напідпитку» — Беснар переводить гру слів із політики на відому пристрасть Торлонії до чарки. ↩
Songs Without Words (Lieder ohne Worte) — славнозвісна серія коротких фортепіанних п’єс Мендельсона (1829–1845), кожна з яких відтворює пісенну мелодію без тексту. ↩
Цю примітку Марі додала 1881 року — похмурий самодіагноз: саме праву легеню першою вразив туберкульоз, який убив її 1884 року. ↩