❦
Субота, 11 березня 1876
Samedi 11 mars 1876
Учора Россі був дуже задоволений, дізнавшись, що Антонеллі своєю поведінкою не виправдав прізвиська навіженчик1.
Hier, Rossi a été très satisfait d’apprendre qu’Antonelli n’a pas justifié par sa conduite le surnom de pazzerello.
— Зізнаюся вам, панно, — каже він, — що у Флоренції я тремтів за вас, бо ж це я його відрекомендував.
— Je vous avoue Mademoiselle, dit-il, qu’en étant à Florence je tremblais pour vous après l’avoir présenté.
Яка ж чарівна потрійна прогулянка — Боргезе, Пінчо й Корсо. Сила-силенна вишуканого товариства. Ці корони й герби мене аж приголомшили. Дорія в купе, він опускає очі й майже всміхається, попри свій вигляд тричі доброго, як каже П’єтро, від нього мене бере мороз. Ось чоловік, якому я ніколи не насмілююся глянути в обличчя; а гладкому королю й принцові Умберто я дивлюся просто в очі, мов тваринам. Торлонії ніде не видно. Осоружний Брускетті ходить за нами всюди. Я сама з Діною, і холодно, тож я не знімаю хутра.
Quelle ravissante triple promenade, Borghése, Pincio et Corso. Une foule de beau monde. Ces couronnes et ces armoiries m’ont positivement étourdie. Doria en coupé, il baisse les yeux et sourit presque malgré son air trois fois bon comme dit Pietro, il me glace. Voilà un homme que je n’ose jamais regarder en face, quant au gros roi et au prince Humbert, je les regarde droit dans les yeux comme des animaux. Torlonia ne se voit nulle part. Le détestable Bruschetti nous suit partout. Je suis seule avec Dina et il fait froid de sorte que je garde ma fourrure.
А мені говорять про Ніццу! Не хочу її, не хочу їхати туди ані восени, ані навесні, ані влітку, ані взимку. І чого б я туди їхала? Захоплюватися Одіффре? Ах! авжеж! то ці дві краси мене, либонь, обходять! Ну й ну2, ні! Коли тут такі гарні молоді люди, то я поїду до Ніцци, щоб бачити Ґалулу. Фе! яка ж убогість!
Et on me parle de Nice ! Je n’en veux pas, je ne veux y aller ni en automne, ni au printemps ni en été, ni en hiver. Et pourquoi irais-je ? Pour admirer Audiffret ? Ah ! bien oui ! ce sont ces deux beautés qui m’occupent peut-être ! Bigre non ! Quand il y a de si beaux jeunes gens ici, j’irai à Nice pour y voir Galula. Fi ! la misère !
П’єтро роз’їжджає у фіакрі по віллі Боргезе, по Пінчо й по Корсо і вклоняється при кожній зустрічі. Гадаю, це такий звичай в Італії.
Pietro se promène en fiacre à la villa Borghése, au Pincio et au Corso, et salue à chaque rencontre. Je crois que c’est l’usage en Italie.
Мені дуже хотілося зійти й погуляти пішки чи бодай зупинити екіпаж біля музики, але Брускетті за мною стежить, П’єтро теж, тож я наказую їхати позаду екіпажів, замість проїхати алеєю; вони думають, що ми зупиняємося, і прямують до екіпажів, але ми лише проїжджаємо мимо й рушаємо з протилежного боку. Дуже забавна ця витівка, і топографія Пінчо їй чудово сприяє, тож я повторюю її двічі. Та нарешті я угледіла Торлонію! Він спускається, ми теж спускаємося, його чудові коні мчать утричі швидше, і ми гублимо його з очей на Корсо.
J’avais grande envie de descendre me promener à pied ou tout au moins de m’arrêter en voiture à la musique, mais Bruschetti me guette, Pietro aussi, je fais passer derrière les voitures au lieu de passer par l’allée, ils pensent que nous arrêtons et se dirigent vers les voitures, mais nous ne faisons que passer et repartons par le côté opposé. C’est très amusant cette farce et la topographie du Pincio s’y prête admirablement, et je la répète deux fois. Mais j’aperçois Torlonia enfin ! Il descend, nous descendons aussi, ses magnifiques chevaux courent trois fois plus vite et nous le perdons de vue sur le Corso.
Папаріґопулоса більше не видно; позавчора він знову був у нас, і знову нас не було вдома.
On ne voit plus Paparigopoulos, avant-hier il a été de nouveau chez nous, et de nouveau nous n’étions pas à la maison.
Немає нічого забавнішого за Рим. Тепер я всіх знаю в обличчя, я навчилася відрізняти бридких вуличних позерів від достойних і вже не зважаю на цей натовп, чиї погляди так мене лякали попервах. Перед дверима Каччіа-клубу — з…з…з… Дзуккіні3, Бельмонте, Дон Альфонсо; цей Дон Альфонсо має своєрідну манеру вітатися: він підкидає тростину. А сьогодні він причепив клаптик паперу до одягу одного зі своїх, а той нічого й не знав.
Il n’y a rien de plus amusant que Rome. A présent je connais tout le monde de vue, j’ai appris à distinguer les vilains poseurs des rues, des bons et je ne m’occupe plus de cette multitude dont les regards m’effarouchaient tant au commencement. Devant la porte du Caccia-Club z...z...z.. Zucchini, Belmonte, Don Alphonse, ce Don Alphonse a une singulière façon de dire bonjour, il donne un coup de canne. Et aujourd’hui il a attaché un morceau de papier à l’habit d’un des siens, et celui-ci n’en savait rien.
Проїжджаючи вдруге, я бачу п’ятьох-шістьох із них на балконі, а решта ще перед дверима.
En repassant pour la seconde fois, j’en vois cinq ou six sur le balcon et les autres encore devant la porte.
Пан де Монтеррено завжди мені вклоняється, хотіла б я знати чому?
M. de Monterreno me salue toujours, je voudrais savoir pourquoi ?
Ах! песький песе! Яка ж я нещасна, що нікого не знаю! Як же я хотіла б приймати в себе все це товариство! Хоч сконай, слово честі! Ах! песький сину! Орел і папуга! Вібріон і коловертка!4
Ah ! chien de chien ! Comme je suis misérable de ne connaître personne ! Comme je voudrais recevoir tout ce monde chez moi ! C’est à en crever, ma parole d’honneur ! Ah ! fils de chien ! Aigle et perroquet ! Vibrion et rotifère !
Я від цього сконаю!
J’en crèverai !
Ось знову Торлонія, спинився посеред Корсо й повернувся ліворуч, щоб поговорити з кимось. Я обертаюся й дивлюся на нього, цієї миті він теж обертається, я вдаю легке збентеження й повертаюся до Діни. За мить він обганяє нас і теж, обернувшись, дивиться на мене.
Voilà de nouveau Torlonia arrêté au milieu du Corso et tourné vers la gauche pour parler à quelqu’un. Je me retourne et le regarde, en ce moment il se retourne aussi, je feins une légère confusion et me retourne vers Dina. Dans un instant il nous dépasse et me regarde à son tour en se retournant.
Ото оберти! Зрештою, байдуже: я його бачила, він мене бачив, ми побачили одне одного. Бідолашний П’єтро! я тільки й мрію, щоб пустити його за вітром. Тільки не думаю, що він мене кохає, він для цього надто навіжений.
Voilà des retournes ! Enfin n’importe, je l’ai vu, il m’a vue, nous nous sommes vus. Pauvre Pietro ! je ne demande pas mieux que de le jeter à tous les vents. Seulement je ne pense pas qu’il m’aime, il est trop fou pour cela.
Сьогодні ввечері у Валле вперше дають «Паризьке життя»5, тож ми нікого не чекаємо. Приходить Вісконті і, поки я вдягаюся, іде, побачивши лише Діну, бо мама все ще в ліжку. Тож я сіла писати й почула, як вибило десяту, не без легкого розчарування.
Ce soir au Valle, on donne pour la première fois « La vie parisienne », nous n’attendons donc personne. Visconti vient et pendant que je m’habille s’en va, n’ayant vu que Dina, car maman est toujours au lit. Je me suis donc mise à écrire et j’ai entendu sonner dix heures non sans une petite déception.
— Панно, — каже Леоні, заходячи, — до вас гість.
— Mademoiselle, dit Léonie en entrant vous avez une visite.
— Хто?
— Qui ?
— Той пан, не знаю його імені, що приходив днями.
— Ce monsieur, je ne sais pas son nom, qui est venu l’autre jour.
Я підвелася сердита, гадаючи, що це Брускетті і що Леоні, яка не на моїй службі, хитрістю хоче виманити мене у вітальню, але це був не Брускетті, це був Антонеллі.
Je me suis levée en colère, je pensais que c’était Bruschetti et que Léonie, qui n’est pas à ma solde, voulait me faire sortir par ruse, mais ce n’était pas Bruschetti, c’était Antonelli.
Спершу він удав, ніби хоче піти, дізнавшись, що мама все ще хвора.
Il a fait d’abord mine de vouloir s’en aller en apprenant que maman était toujours malade.
— Бувають дні, коли ви миліша, а бувають, коли менш мила.
— Il y a des jours où vous êtes plus gentille et d’autres où vous êtes moins.
— А сьогодні я миліша чи менш мила?
— Et aujourd’hui je le suis plus ou moins ?
— Миліша.
— Plus.
— Тим краще.
— Tant mieux.
Я й без нього це добре знала. Поки ми були самі, він спробував узяти мене за руку з вельми закоханим виглядом, але я відсунулася й не дозволила. Тоді прийшли Валіцький і Діна, і вечір минув у тому, що ми борюкалися, гралися в скакалку, в коники й ще в інші дурниці.
Je le savais bien sans lui. Pendant que nous étions seuls il essaya de me prendre la main d’un air très amoureux mais je m’éloignai en le lui défendant. Alors arrivèrent Walitsky et Dina et la soirée se passa à lutter, jouer à la corde, aux chevaux et à faire d’autres bêtises encore.
навскоси
Це Валіцький і Антонеллі мірялися силою.
en travers C’est Walitsky et Antonelli qui ont essayé leur force.
Він дуже забавний, але я хотіла б когось важливішого. Він негарний, та попри це, коли я торкаюся його руки, такої негарної, я тремчу від насолоди. У нього гарний рот. Я хочу Торлонію. Торлонія служив у війську разом із ним, і вони ще й досі друзі, але він його не відрекомендує, і щоразу, коли я вимовляю ім’я Торлонії, він змінює тему. Нам дуже хотілося б поїхати завтра верхи, але мама хвора…
Il est très amusant mais je voudrais quelqu’un de plus important. Il n’est pas beau et malgré cela quand je touche sa main si laide je frissonne de plaisir. Il a une jolie bouche. Je veux Torlonia. Torlonia a été soldat en même temps que lui et ils sont encore amis mais il ne le présentera pas et, chaque fois que je prononce le nom de Torlonia il change de conversation. Nous voudrions bien aller demain à cheval, mais maman étant malade...
Замість цього ми поїдемо до сновиди, це буде дуже забавно.
Au lieu de cela nous irons chez une somnambule, ce sera très amusant.
Я навчила його наслідувати муху, перш ніж вимовити «Дзуккіні», і він тепер каже лише «з…з…з… Дзуккіні».
Je lui ai appris à imiter la mouche avant de dire Zucchini et il ne le dit plus que z...z...z.. Zucchini.
Бідолашний Дзуккіні!
Ce pauvre Zucchini !
Я хочу Торлонію, чи Дорію, чи когось іншого. Безглуздо не бути знайомою з цими добродіями. Це нісенітниця.
Je veux Torlonia ou Doria ou un autre. C’est bête de ne pas connaître ces messieurs. C’est absurde.
Якби я виходила у світ, я мала б великий успіх, бо й без того в мене знайшлося двоє закоханих, а може, навіть трьох. Я могла б навіть вийти заміж. А чом би й ні?
Si j’allais dans le monde j’aurais beaucoup de succès puisque sans y aller j’ai trouvé deux amoureux, peut-être même trois. Je pourrais même me marier. Et pourquoi pas ?
Ні, серйозно, мені треба вийти заміж. Не так задля того, щоб мати чоловіка, як задля того, щоб жити, як належить.
Non, sérieusement, il faut me marier. Non pas tant pour avoir un mari que pour vivre comme il convient.
Чому це Брускетті, а не Торлонія? Яке гарне ім’я: герцог Клемент Торлонія. Герцогиня Марі Торлонія. Який це був би тріумф перед ніццькими свиньми! під свиньми я не маю на увазі Одіффре; до речі, про цього пана тітка пише, що він знову залицяється до Робенсон і що поговорюють про весілля. Хай їх Бог благословить. Усе це видається мені таким дрібним і мізерним поряд із величчю Рима.
Pourquoi est-ce Bruschetti et non pas Torlonia ? Quel beau nom: le duc Clément Torlonia. La duchesse Marie Torlonia. Quel triomphe ce serait devant les cochons de Nice ! par cochons je n’entends pas Audiffret, à propos de ce monsieur ma tante écrit que de nouveau il est à Robenson et qu’on parle de mariage. Que Dieu les bénisse. Tout ça me paraît si petit et si mesquin à côté des grandeurs de Rome.
Плутарх подає етимологію назви Рим: romo чи rumo6 — соски.
Plutarque donne l’étymologie de Rome romo ou rumo, mamelle.
Безглуздо приходити щодня, як Антонеллі. Я йому набридну.
C’est bête de venir chaque jour comme Antonelli. Il se lassera de moi.
— Коли ви пізнаєте мене краще, ви, можливо, мене покохаєте, трішки?
— Quand vous me connaîtrez davantage, vous m’aimerez, peut-être, un peu ?
Він хоче, щоб я пізнала його краще. Це марно: якби він відповідав програмі, усе було б уже залагоджено. Але, на жаль! ні, справді, Антонеллі — не чоловік для шлюбу. У нього навіть годинника немає.
Il veut se faire connaître davantage. C’est inutile s’il était conforme au programme ce serait déjà fait. Mais hélas ! non, vraiment Antonelli n’est pas un mari. Il n’a même pas de montre.
Вони дуже багаті, сказав Россі, а Россі міряє багатство по-римському. Олімпія Дорія матиме мільйон п’ятсот тисяч франків посагу, і Россі вважає, що це небагато.
Ils sont très riches, a dit Rossi, et Rossi mesure la richesse en romain. Olympia Doria aura un million cinq cent mille francs de dot et Rossi trouve que ce n’est pas beaucoup.
Та ні, ні, Антонеллі, ні. Торлонія — так. Торлонії я геть байдужа. Хтозна? Побачимо.
Mais non, non, Antonelli, non. Torlonia oui. Torlonia ne se fiche pas mal de moi. Qui sait ? Nous verrons.
— Чи знаєте ви новину? — як каже Барнола. Новина в тому, що Антонеллі так і не перестав вірити, ніби рожеве доміно — то була я. Він переконаний, і я марно його запевняю.
— Savez-vous la nouvelle ? comme dit Barnola. La nouvelle c’est qu’Antonelli n’a pas cessé de croire que le domino rose c’était moi. Il est persuadé et je l’assure en vain.
Батько Антонеллі, може, й багатий, але сам він — лише дитя.
Le père d’Antonelli est peut-être riche, mais lui n’est qu’un enfant.
Що ж! та що тут вдієш.
Enfin ! que voulez-vous qu’on y fasse.
Примітки
В оригіналі італійською: pazzerello — пестливо: «навіженчик», «шаленець». ↩
В оригіналі французькою: «Bigre». ↩
«з…з…з…» — Марі наслідує дзижчання мухи, перш ніж вимовити ім’я Дзуккіні. ↩
«Вібріон і коловертка» — мікроскопічні організми. ↩
«Паризьке життя» (La Vie parisienne): оперета-буф Оффенбаха (1866). ↩
romo / rumo — Плутарх виводить назву Рима від грецьк. «rhome» (сила) чи «ruma» (соски), маючи на увазі вовчицю, що вигодувала Ромула. ↩