❦
Четвер, 2 березня 1876
Jeudi 2 mars 1876
Мама наробила дурниць — дозволила здати в найм нашу квартиру, і ми змушені переїжджати на другий поверх. Дощить, ми їдемо до Порта-Пії, але зустрічаємо Плаудена, який повертає назад: полювання вже вирушило. «Я знав, що ви приїдете, — каже він, — тому й приїхав сюди». Погода прояснюється, і ми вирушаємо шукати помешкання.
Maman a fait des bêtises, elle a laissé louer notre appartement et nous sommes obligés de déménager au second. Il pleut, nous allons à la Porta Pia, mais on rencontre Plowden qui retourne, la chasse est déjà partie. Je savais que vous viendriez, dit-il, c’est pour cela que je suis venu. Le temps s’éclaircit et nous allons chercher un logement.
Близько п’ятої ми виходимо й зупиняємося послухати музику на Пінчо. Плауден саме спускався, але, побачивши нас, повертає й підходить до екіпажа. О радосте1! Брускетті, що збирався підійти, віддаляється, угледівши цього пана. Тисяча подяк. Плаудене! Та ні, він однаково підходить, бодай би його чума задушила! О, як я його ненавиджу, як він мені бридкий! Боже мій, позбав мене цього чоловіка! Я не хочу нічого слухати, я його прожену. Так буде людяніше, і я не так мучитимуся. Він мене обожнює, я це бачу, я це знаю, і я ненавиджу його всім серцем, усією душею!
Vers cinq heures nous sortons, et nous arrêtons écouter la musique du Pincio. Plowden descendait, mais nous ayant vu il retourne et vient à la voiture. 0 Gioia ! Bruschetti qui allait s’approcher s’éloigne en apercevant ce monsieur. Mille grâces. Plowden ! Mais non, il s’approche tout de même, que la peste l’étouffe ! Oh ! que je le hais, qu’il me dégoûte ! Mon Dieu débarrassez-moi de cet homme ! Je ne veux rien écouter, je le chasserai. Ce sera plus humain et je ne serai pas si tourmentée. Il m’adore, je le vois, je le sais, et je le déteste de tout mon cœur, de toute mon âme !
Чому в природі це так влаштовано! Таємниця людського серця, якої мені, нікчемній, не збагнути. Я не розмовляю з ним, я розмовляю з англійцем, що каже мені тисячу люб’язностей.
Pourquoi est-ce ainsi dans la nature ! Mystère du cœur humain qui ne sera pas pénétré par moi chétive. Je ne lui parle pas, je parle à l’Anglais qui me dit trente-six amabilités.
— Ось ваше обожнювання, тобто, я хотів сказати, ваш обожнювач, — мовить він, коли надходить кардинальчик, бо він-таки надходить, я ледь вірю своїм очам.
— Voilà votre adoration, votre adorateur veux-je dire, dit-il lorsque le cardinalino vient, car il vient, j’en crois à peine mes yeux.
Він стоїть із Брускетті біля маминих дверцят, а тоді підходить до моїх. Я насилу переконую його, що рожеве доміно2 — то була не я. Кажу, що була на балу, але в чорному, у ложі третього ярусу, і що бачила його з червоним доміно й з рожевим доміно.
Il reste avec Bruschetti à la portière de maman puis vient à la mienne. J’ai toutes les peines du monde à lui faire croire que le domino rose n’était pas moi. Je dis que j’étais au bal mais en noir, dans une loge du troisième et que je l’ai vu avec un domino rouge et avec un domino rose.
Аби краще його переконати, кажу, що на Капітолії то була я. Виявляється, Плаудена дуже заінтригував каптур, оздоблений сріблом; виявляється, я говорила з ним на Капітолії. Він зве мене білою трояндою.
Pour mieux le persuader je dis qu’au Capitole c’était moi. Il paraît que Plowden a été très intrigué par le capuchon garni d’argent, il paraît que je lui ai parlé au Capitole. Il me nomme la rose blanche.
— Слово честі, — кажу я Антонеллі про маскарад.
— Parole d’honneur, dis-je à Antonelli, concernant le bal masqué.
— Слово, дане на годину, авжеж, — відповідає він мені.
— Parole d’une heure, oui, me répond-il.
Я їм фіалки й страждаю від присутності Брускетті. Нарешті він іде. Уф!
Je mange des violettes et souffre de la présence de Bruschetti. Enfin il s’en va. Ouf !
Він бридкий, зненавидьте його, благаю вас, лишіть його! Я його терпіти не можу! Змилуйся!
Il est dégoûtant, détestez-le je vous en supplie, laissez-le ! Je ne peux pas le souffrir ! Miséricorde !
Музика вже давно перестала грати, а ми ще тут!
La musique a depuis longtemps cessé de jouer que nous sommes encore là !
Коли всі інші роз’їхалися, Антонеллі повернувся.
Quand les autres furent partis, Antonelli revint.
— Дайте мені дві фіалки, — каже він, — я тепер голодний.
— Donnez-moi deux violettes, dit-il, j’ai faim à présent.
І він бере дві фіалки з букетика на моєму ліфі. Ми домовляємося зустрітися ввечері в Опері.
Et il me prend deux violettes du bouquet de mon corsage. On se donne rendez-vous pour le soir à l’Opéra.
Альтамура, який мав їхати, лишається, щоб піти до театру. І справді, ми всі там опиняємося. Антонеллі весь час сидить у нашій ложі.
Altamura qui devait partir reste pour aller au théâtre. En effet nous nous y trouvons tous. Antonelli reste tout le temps chez nous.
Той, кого я звала Чезаро, такий самий Чезаро, як і я: це маркіз чи граф Дзуккіні.
Celui que je nommais Cesaro n’est pas plus Cesaro que moi, c’est le marquis ou le comte Zucchini.
— Він одружений, — каже П’єтро, — але дружина від нього пішла, не схотіла з ним лишатися.
— Il est marié, dit Pietro, mais sa femme est partie, elle n’a pas voulu rester avec lui.
Дзуккіні, його ім’я, його обличчя мають привілей мене смішити. Зрештою мені вдається цілком переконати Антонеллі, що рожеве доміно — то була не я.
Zucchini, son nom, sa face ont le privilège de me faire rire. Je finis par entièrement persuader à Antonelli que le domino rose n’était pas moi.
— Я цьому дуже радий, — каже він, — бо вона казала мені такі речі…
— J’en suis très content, dit-il, car elle m’a dit des choses...
— Бридкі? Як ви могли хоч на мить подумати, що я здатна казати…
— Vilaines ? Comment vous avez pu croire un instant que je suis capable de dire...
— О ні, не бридкі, але…
— Oh non pas vilaines mais...
— Неприємні.
— Désagréables.
— Так.
— Oui.
Він розповідає, що нічого не робить, мама його повчає. Каже, що сьогодні на Пінчо чекав на нас від другої години.
Il raconte qu’il ne fait rien, maman le prêche. Il dit qu’aujourd’hui, au Pincio, il nous attendait depuis deux heures.
— Я б охоче зайнявся справами, — каже він згодом, — але тато мені нічого не дає. Чарівно.
— Je voudrais bien m’occuper d’affaires, dit-il plus tard, mais papa ne me donne rien. C’est charmant.
О прокляття! Ось і Брускетті. Щоб не мусити з ним розмовляти, кажу йому, що втомлена, у поганому гуморі, що моє серце мандрує невідомими краями й ніколи не спиниться. А ця тварюка стоїть собі, зітхає, пітніє й діє мені на нерви!
u malediction ! voilà Bruschetti. Pour ne pas être obligée de lui parler je lui dis que je suis fatiguée, de mauvaise humeur, que mon cœur voyage dans des pays inconnus, qu’il ne s’arrêtera jamais. Et la brute reste là, soupire, transpire et m’énerve !
У мене є чудова звичка зазирати чоловікам під манжети й крізь розхил сорочки, що часом прочиняється на грудях, коли людина нахиляється. І я побачила в Брускетті! Небо й земля! Фланелевий камзол, у шотландську клітинку!!
J’ai l’excellente habitude de regarder dans les manchettes des hommes et à travers la fente de la chemise qui s’entrouve quelquefois sur la poitrine quand on se baisse. Et j’ai vu chez Bruschetti ! Ciel et terre ! Un pourpoint de flanelle, écossais !!!
Антонеллі йде, Альтамура теж, я лишаюся ще хвилин на десять, і ми вирушаємо. Ще трохи — і я впала б додолу від нервового нападу. Цей Брускетті отруює мені все! Він садовить нас в екіпаж! Я підіймаюся нашими сходами, виючи, мов поранений пес. Якби цей мерзенний італієць міг померти — бо я його не прожену; нехай він приїде до Ніцци, і ось там я відмовлю йому у своєму серці й у всьому іншому перед усіма псами міста.
Antonelli s’en va, Altamura aussi, je reste encore dix minutes et nous partons. Un peu plus et je tombais par terre d’une attaque nerveuse. Ce Bruschetti m’empoisonne tout ! Il nous met en voiture ! Je monte notre escalier en hurlant comme un chien blessé. Si cet infâme Italien pouvait mourir, car je ne le chasserai pas, il faut qu’il vienne à Nice et c’est là que je lui refuserai mon cœur et tout le reste en présence de tous les chiens de la ville.
Облишмо, облишмо цю дражливу тему!
Laissons, laissons cet énervant sujet !
Гадаю, Антонеллі бавиться мною. Зараз я від нього шаленію й помираю з бажання почути від нього, що він шаленіє від мене.
Je crois qu’Antonelli se joue de moi. J’en suis folle pour le moment et je meurs d’envie de lui entendre dire qu’il est fou de moi.
Він — дитя, говорить, мов дитя, і розповідає все так наївно й чарівно, хоч і неабиякий шибеник. Він мені надто подобається, щоб я мала проти нього лихі наміри. Ні, справді, мої наміри цілком чесні.
C’est un enfant, il parle comme un enfant et raconte d’une façon naïve et charmante tout en étant une grande canaille. Il me plaît trop pour que j’ai de mauvaises intentions contre lui. Non, vraiment j’ai des intentions tout à fait honnêtes.
Та що вдієш із жінкою, яка не може жити без кохання! Це вічна гарячка. Аби лиш не вскочити в халепу з кардинальчиком. Я вже боюся — що ж, я вже вчена.
Que voulez-vous faire avec une femme qui ne peut pas vivre sans amour ! C’est une fièvre perpétuelle. Pourvu que je n’aie pas d’ennuis avec le cardinalino. J’ai déjà peur, dame je suis payée pour cela.
Тепер моя кімната й вітальня цілком відділені від решти покоїв. Лишившись на самоті, я заходилася марити Антонеллі. Чи марить він мною? Падіння! Гаразд, гаразд, це старі фрази.
A présent ma chambre et le salon sont tout à fait séparés des autres pièces. Restée seule je me mis à rêver à Antonelli. Rêve-t-il à moi ? Dégradation ! Bien, bien, ce sont de vieilles phrases.
Ніколи не той, кого я хочу! У Ніцці Ґалула, тут Брускетті! В «Одіффре» дев’ять літер, в «Антонеллі» теж. Обидва імена починаються на «А». Я вже давно не писала братові Емілеві з ордену злиднів і вервиці. Хай його дідько вхопить. Святий Петро куди більший за простого ченця.
Jamais celui que je veux ! A Nice Galula, ici Bruschetti i Dans Audiffret il y a neuf lettres, dans Antonelli aussi. Tous les deux noms commencent par un A. Il y a longtemps que je n’ai plus écrit au frère Emile de la misère et corde. Que le diable l’emporte. Saint-Pierre est bien plus grand qu’un simple moine.
Я — дівчина.
Je suis une fille.
Примітки
В оригіналі італійською: «O Gioia!». ↩
Доміно — маскарадний костюм, що складається з широкого плаща й півмаски, поширений на карнавальних балах. ↩