Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Неділя, 27 лютого 1876

Що це я все марю Папою? Ось уже дві ночі поспіль. Учора мені наснилася криниця, вся вкрита білою піною, та з криниці б'є вода й змиває цю піну, і я побачила два цеберка (не знаю, як це пишеться), що гойдалися вгору-вниз, в одному цеберку сидів Пій IX, а в інше я лаштувалася влізти. Сьогодні знову Папа, він зі мною говорив, він гуляв під руку зі мною, я завела його в одне місце, яке не хочу називати, потім він сів на мамине ліжко, скинув шкарпетки, а я сховала їх до кишені. Одне слово, цілу ніч.
Ось і Брускеттині запевнення, несміливості, спалахи
гніву, ніжності спадають мені на думку.
Прогулянка на Боргезе, прогулянка на Пінчо, прогулянка на Корсо, і всюди Брускетті зі своїми розкішними кіньми й форейтором у перуці.
Антонеллі ніде!
Послухайте, діти мої, я щойно глянула на візитівку цього майбутнього Папи, і все мені в ній до вподоби — літери, з яких складено ім'я, корона, картон. Усе симпатичне. Marie Bachkirtseva creavit in mentem suam Petrus Antonellius. Сподіваюся, це латина!
А все ж шкода, що ті, хто мене цікавить, не цікавляться мною. Я добре знаю, що Антонеллі багато на мене дивився крізь лорнет, саме це мені його й відкрило, [затерто: та він] дивився на мене, бо я там була, і ніколи не завдав собі клопоту мене побачити, ніколи не виходив, одне слово, це дуже прикро.
Як, подумала я сьогодні вранці, як! Невже й справді він не вважає мене тим, чим я вважаю його! Як! Невже немає способу привабити його до себе!
Це огидно, слово честі! І мені здається, що, сильно бажаючи, прагнучи, можна привабити його магнетизмом думки.
Я хотіла піти до Опери. Самі бачите, що всі мої гарні фрази тільки гарні. Ні кроку! Так, дуже добре.
Коли ж мені вдасться переконати себе, що все це марно! Якби він хотів мене побачити, він добре знав би, де мене знайти. Е! Та я це добре знаю, і я хотіла піти до Опери не заради нього, а заради себе, бо мені це втішно.
Установімо аксіому. Антонеллі начхати на мене. Амінь.
Що мене обурює — це що Брускетті сміє бажати, щоб я його кохала, і сміє плекати у своїй уяві купу речей, які доводять мене до буйної люті.
Тільки подумайте — поцілунок цього чоловіка!
Тигр і гієна!
Я ненавиджу понад усе тваринність! Я не розділяю серце й тіло, та саме тіло — то мерзота.
Ми познайомилися з неаполітанським банкіром, шевальє Альтамурою. Уранці він лишив свої візитівки, а ввечері, повечерявши за загальним столом, його запрошують до нас. Я з'являюся лише на чверть години й полишаю цих пань усім невимовним розкошам, які можуть дати вечеря за загальним столом і розмова з банкіром Альтамурою.

Примітки

Хибною латиною: «Марі Башкирцева створила у своєму розумі П'єтро Антонеллі». ↩
«Цей майбутній Папа» — іронічне Маріїне прізвисько П'єтро Антонеллі, небожа кардинала Джакомо Антонеллі; натяк, що й він стане кардиналом або Папою. ↩
Magnétisme de la pensée (фр.) — магнетизм думки: популярна спіритуалістична концепція 1870-х, що походить від месмеризму й твердить, ніби зосереджене бажання здатне чинити психічний вплив на іншу людину. ↩
Table d'hôte (фр.) — загальний стіл у готелі, за яким пожильці обідають разом за усталену ціну; менш вишукано за приватну трапезу, але звична риса римського готельного життя. ↩