Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Четвер, 24 лютого 1876

Учора Бенар був у нас. Учора ввечері ми їздили подивитися на ярмарок на площі Навона, в екіпажі й у масках. Валіцький був із нами. Я обожнюю виходити в масці, я обожнюю карнавал, під час карнавалу я забуваю всі свої муки, я щаслива.
Послухайте, мені знову наснилося, що Россі приносить мені візитівку:
Жорж Бержеро
violoniste del Re.
Хіба ж не дивно?
А справжнього Бержеро я бачила в екіпажі з вельми гарною жінкою, на Корсо. Сьогодні було втричі більше люду, ніж учора. Усі кидали букети, і ніхто особливо не вирізнявся.
— Що ви зробили з моїм бідним другом, ви звели його зовсім із розуму, — каже мені пані де Лорнкур.
— Який друг, пані?
— Брускетті, він геть занедужав, і я сумніваюся, чи зможе він прийти, ви звели його з розуму.
— Яке лихо! Та повірте, я зробила це ненавмисне.
Брускетті у своєму екіпажі зі своїм другом, та, заклопотана тим, що дивилася деінде, я дала йому проїхати. Він приходить на балкон лише на біг барбері, як і його друг, що схожий на бідолашного Еристова, — його я назвала б просто Ерісом.
Невдовзі ми їдемо, і він ледве встигає піднести мені чарівну бонбоньєрку з червоного атласу, на накривці якої — ластівка, мальована на білому атласі.
— Starà sempre così, — каже він мені.
— Buona sera e molte grazie, — кажу я йому, бо мене кликали їхати.
У бонбоньєрці я знаходжу його візитівку: граф Вінченцо Брускетті.
[Затерто: Я не] встигла сказати Ерісові жодного слова, і не було, як учора, безнастанного обміну квітами й цукерками.
Брускетті має породистих і золотавих коней та гарний екіпаж. Я бачу його вже давно на Боргезе й на Пінчо.
Він дуже приязний, і я хотіла б, щоб нам його представили.
Мерзотник, негідник, cardinalino, не показався.
Я ще думаю про вчора; кожен лишив би букет напризволяще, а втім, річ не в букеті, не про букет ідеться, букети отримуєш, кидаєш, та річ у способі дії. Ніхто не зробив би цього, хто ж піде битися з мужиком за звичайний карнавальний букет! Антонеллі — і ніхто інший.
[Навскоси: Овва!]
З усіма цими дурницями мені, здається, його сьогодні бракувало, і я вернулася майже сумна.
Я клопочуся також Брускетті.

Примітки

Фр.-іт.: «скрипаль Короля» (придворний скрипаль). ↩
Bonbonnière (фр.) — невелика оздобна коробочка для цукерок, тут піднесена як пам'ятний дарунок. Він також показав мені вчорашню камелію, прикріплену до білого картону, як звичайні коштовності, і вкладену в коробочку. ↩
Італійською: «Вона назавжди лишиться такою». ↩
Італійською: «Доброго вечора й щиро дякую». ↩
Cardinalino (іт.) — «кардинальчик», пестливо-глузливе прізвисько Марі для Антонеллі, небожа кардинала. ↩