❦
Субота, 29 січня 1876
Учора в Квіріналі був бал.Hier il y avait un bal au Quirinal.
Цей день, порівняно з іншими, дуже багатий на події.
C’est un jour très fertile en événements, comparativement.
Спершу нас відвідала пані Суковкіна, яка приносить сумну новину. «Безперечно, — каже вона, — можна попросити, щоб тебе відрекомендували, але посольство може відмовити, бо ми не маємо рекомендаційного листа, а посольство дуже холодне до людей, яких не знає...» І, зрештою, я вважаю, що вона має рацію; ми з мамою засмучені, та це й природно. Мама пише генералові Потапову, начальникові жандармів і таємної поліції, який недавно змінив на цій посаді графа Шувалова, — усі знають, яка це поважна особа в Росії. Вона давно його знає, знала його дружину, тепер уже покійну, і Потапов нам навіть трохи родич через Доменіку.
D’abord nous avons eu la visite de Mme Soukowkine qui apporte une triste nouvelle. Sans doute dit-elle, on peut demander d’être présenté, mais l’ambassade peut refuser, parce que nous n’avons pas de lettre de recommandation, et que l’ambassade est fort froide pour les gens qu’elle ne connaît pas... Et, après tout, je trouve qu’elle a raison; ma mère et moi nous sommes ennuyées, c’est tout simple. Ma mère écrit au général Potapoff, chef des gendarmes et de la police secrète, qui a dernièrement remplacé le comte Chouvaloff, tout le monde connaît l’importance de ce monsieur en Russie. Elle le connaît depuis longtemps, elle a connu sa femme morte à présent, et Potapoff nous est même un peu parent par Domenica.
Раніше він зробив би все на світі, а тепер — хтозна. Одне його слово було б наказом.
Avant il aurait fait tout au monde, qui sait à présent. Un mot de lui serait un ordre.
Мені приносять ящики, сукні, усе сукні, де їх дівати? Я така понура, що хочу приректи себе на чорне. У нашому жалюгідному становищі біле занадто привертає увагу. Пані Суковкіна чарівна, а мама, аби зробити мені приємність, принижується перед усіма. І як же щулиться моя вразлива шкіра щоразу на слові «протекція»! Я надто пригнічена, щоб кричати.
On m’apporte des caisses, des robes, toujours des robes, où les mettre ? Je suis si lugubre que j’ai envie de me vouer au noir. Dans notre misérable position le blanc fait trop parler de soi. Mme Soukowkine est charmante, et ma mère pour me faire plaisir s’humilie devant tout le monde. Et comme ma peau susceptible se crispe chaque fois au mot « protection’ »! Je suis trop mortifiée pour crier.
Я не маю рації, це найприродніша річ. Цю даму попросили зʼясувати, чи можна бути відрекомендованою, не маючи права входу до російського двору. Вона спитала, нікого не називаючи, це було при дружині англійського посла, яка говорила про англійок, що опинилися в такому самому становищі. І їй сказали, що це неможливо. Тобто я розумію — неможливо, якщо немає кому проштовхнути справу. Суковкіна схожа на пліткарку, яка знає все, що діється й мовиться на цьому грішному світі. Вона навіть радить звернутися до якогось там ченця з Петербурга, аби домогтися призначення мого батька камер-юнкером1. Це чернець малопомітний, але він має таємні ходи через усіляких дрібних людей, через яких залагоджують великі справи.
J’ai tort, c’est la chose la plus naturelle. On a prié cette dame de savoir si on pouvait être présenté sans avoir le droit d’entrée à la cour de Russie. Elle l’a demandé sans nommer personne, c’était devant l’ambassadrice d’Angleterre qui parlait d’Anglaises se trouvant dans le même cas. Et on a dit que c’était impossible. Je m’entends, impossible s’il n’y a personne pour pousser l’affaire. La Soukowkine a l’air d’une commère qui sait tout ce qui se passe et se dit dans ce bas monde. Elle donne même le conseil de s’adresser à un je ne sais quel moine de Pétersboug, pour obtenir la nomination de gentilhomme de la Chambre pour mon père. C’est un moine obscur mais il a des entrées secrétes par toutes sortes de petites gens par lesquelles on arrange les grandes affaires.
До речі, про мого батька: ця перлина чесності перебуває в Ніцці, де програє свій передостанній маєток і обдирає двох молодих князів Ерістових, своїх небожів. Він насмілився написати тітці листа, мовляв, йому треба з нею поговорити, і задля цього просив її прийти до нього в «London House». Тітка відповіла усно, що ті, кому треба з нею говорити, можуть знайти її на Англійській набережній, 55-біс, на її віллі. Я не вчинила б краще.
A propos de mon père, cette perle d’honnêteté est à Nice, en train de perdre son avant dernier bien et de dépouilier les deux jeunes princes Eristoff, ses neveux. Il eut l’audace d’écrire une lettre à ma tante lui disant qu’il avait à lui parler et à cet effet la priant de venir le trouver au London House. Ma tante a répondu verbalement que ceux qui ont à lui parler peuvent la trouver Promenade des Anglais, 55 bis, dans sa villa. Je n’aurais pas mieux fait.
Щойно пані Суковкіна пішла, як оголошують грецького міністра.
A peine Mme Soukowkine partie qu’on annonce le ministre grec.
Це милий пан, майже вродливий, обожнює росіян; обсипаний милостями Росії. Він вихваляє нам Афіни й розповідає, що щойно відкопали статую Слави з підписом Праксителя. Він говорить, як Папаріґопулос зі Спа2, і нагадує його, хоч і зовсім на нього не схожий.
C’est un gentil monsieur, presque beau, adorant les Russes; comblé par la Russie. Il nous vante Athènes et raconte que l’on vient de découvrir une statue de la Gloire, signée Praxitèle. Il parle comme le Paparigopoulos de Spa et le rappelle tout en ne lui ressemblant pas du tout.
— Я написав мамі, — каже він, — розповівши про щасливе непорозуміння, якому завдячую знайомство з вами; вона часто бачить Мішеля Папаріґопулоса й перекаже йому це.
- J’ai écrit à maman, dit-il, lui racontant l’heureuse méprise à laquelle je dois d’avoir fait votre connaissance, elle voit souvent Michel Paparigopoulos, elle le lui dira.
Я ледь розтулила рота, бо досі була під враженням від відкладеного, а може, й зірваного відрекомендування.
J’ai à peine ouvert la bouche étant encore sous l’impression de la présentation retardée, peut-être manquée.
Оскільки погода кепська, я майструю собі античну сукню з вовни такої тонкої, що на одне лише плече треба два метри завширшки, і складок не забагато.
Comme il fait mauvais temps je me fabrique une robe antique avec de la laine si fine que pour une seule épaule, il faut la largeur de deux mètres, et les plis ne sont pas trop.
Воістину, я нещасна на цьому світі, я не скажу, що «моя чаша ще повна», як «Полонянка» Шеньє3.
Vrai, je suis une misérable dans ce monde, je ne dirai pas que « ma coupe est encore pleine » comme « La Captive » de Chénier.
Якщо становище не зміниться, я прирікаю себе на чорне, щойно зносяться мої білі сукні.
Si la situation ne change pas, je me voue au noir une fois mes robes blanches finies.
Біле привертає увагу, а мені не годиться привертати увагу, щоб питали «Хто вона?» і щоб відповідали бозна-що. А я ж нікому нічого не зробила і терплю наслідки чужих провин, якщо ті провини взагалі є. Бідна я4. Я не нарікатиму півроку, і за півроку, коли я писатиму свої скарги, мені повірять. Тепер мені вже не вірять, я цього певна.
Le blanc se remarque, il ne me convient pas d’être remarquée pour qu’on demande « Qui est-elle ? » et pour qu’on réponde Dieu sait quoi. Pourtant je n’ai rien fait à personne et je subis les conséquences des fautes des autres, si toutefois fautes il y a. Misera me. Je ne vais plus me plaindre pendant six mois, et dans six mois lorsque j’écrirai mes plaintes on me croira. A présent on ne me croit plus, j’en suis sûre.
Ми балакаємо до першої ночі про силу-силенну людей, яких мама знає в Росії, а я — від богині з сурмою5.
Nous bavardons jusqu’à une heure du matin, d’un tas de gens que maman connaît en Russie et je connais d’après la déesse à la trompette.
Згадують Мержевського, який так мене кохав, а проте з мого щоденника цього не видно — бо я нічого не слухала й нічого не помічала через цю осоружну істоту. Як подумаю, що він двічі приїжджав до Ніцци...
On raconte Merjeewsky qui m’a tant aimée et pourtant d’après mon journal ça ne paraît pas, c’est que je n’écoutais et ne remarquais rien avec cette détestable créature. Quand je pense qu’il est venu deux fois à Nice...
Лише тепер я пригадую безліч обставин, на які я не звернула уваги через велику відразу до цієї істоти. Це здається мені неймовірним, я була така юна, а проте, треба визнати, він мене кохав. Мені не щастить: огидна комаха мене кохає, а істота, схожа на чоловіка, мене не кохає.
A présent seulement je me souviens d’une quantité de circonstances que j’ai laissé passer inaperçues à cause de mon grand dégoût pour la créature. Ça me semble incroyable, j’étais si jeune et pourtant, il faut bien en convenir, il m’a aimée. Je n’ai pas de chance, un insecte hideux m’aime, un être qui ressemble à un homme ne m’aime pas.
Примітки
«Камер-юнкер» — почесне придворне звання, що надавало право офіційної відрекомендації при дворі. ↩
Папаріґопулос, якого Марі знала в Спа (Бельгія) 1874 року і якого теж звали Мішель (053.0177). Спершу Марі вважає їх однією людиною («cʼest le même», 053.0177), і покажчики «Mon Journal» (т. 5 і 7) мають одну статтю; але те, що цей «нагадує» спаського знайомого, «зовсім не будучи на нього схожим», радше свідчить про двох різних людей. Питання залишається відкритим. ↩
В оригіналі французькою: La Captive. «Полонянка» — елегія Андре Шеньє (1762—1794), французького поета, страченого на гільйотині під час Терору. Рядок «моя чаша ще повна» — це утвердження життя й надії. ↩
В оригіналі італійською: «Misera me» — «бідна я». ↩
«Богиня з сурмою» — уособлена Слава (поголос); тобто чутки та світські плітки. ↩