❦
Четвер, 13 січня 1876
Jeudi, 13 janvier 1876
Далебі, цей бридкий ніццянець не вартий цих бридких віршів, ну та й годі!
Vrai cet affreux Niçois ne mérite pas ces affreux vers, enfin !
Я поклала гребінець під подушку, тричі промовивши: «Хай прийде розчесати мене той, хто буде моїм чоловіком»3. І мені наснився Дивовижний.
J’ai mis le peigne sous mon oreiller en disant trois fois: Que celui qui sera mon mari vienne me coiffer. Et j’ai rêvé du Surprenant.
Погода й далі кепська, мама й Діна в церкві, бо в нас сьогодні Новий рік, а я лишаюся шити — нині це моя примха, я мушу робити те, що хочу. Боткін прийшов привітати.
Le temps continue d’être mauvais, maman et Dina sont à l’église, c’est notre jour de l’An, et moi je reste à coudre, c’est pour le moment mon caprice, il faut que je fasse ce que je veux. Botkine est venu féliciter.
Лише о четвертій мене вдається витягти з дому, ми їдемо по Ліста й не застаємо його на сьогодні, а о пʼятій мама їде до посольства, бо це година, коли приймає баронеса дʼІкскюль. Я чекала на неї в екіпажі, уся тремтячи, але вона повертається й каже, що дружина посла дуже любʼязна, і я трохи заспокоююся.
A quatre heures seulement on parvient à m’arracher de la maison, nous allons chercher Listz et ne le trouvons pas pour aujourd’hui et à cinq heures maman va à l’ambassade, c’est l’heure ou la baronne d’ixhul reçoit. Je l’attendais toute tremblante dans la voiture, mais elle revient et dit que l’ambassadrice est très aimable et je suis un peu rassurée.
Щойно ми повернулися, нам дають два листи: один від Доменіки, матері Діни, яка щойно приїхала до Ніцци зі своєю дочкою Лолою, другий від тітки, і тітка пише мені речі, які сповнюють мене тривогою й мукою. «Я була в Монако, — пише вона, — з паном Сапоженіковим, що тут уже кілька днів, та з пані Кулішевою, і бачила там Голену Сороку; Сорока була з тією англійкою — ви знаєте, з якою, — що ні на мить не лишає його самого; не знаю, хто ця жінка, але поводиться вона вельми погано, вона невідлучна від Сороки, Сорока схудла, і попри суворий нагляд цієї нікчемної Оливки вона підійшла до мене й сказала, що виграла двадцять тисяч франків, але щойно Оливка побачила її коло мене, як одразу її забрала. від Сороки??».
A peine rentrées on nous donne deux lettres, l’une est de Domenica, la mère de Dina qui vient d’arriver à Nice avec sa fille Lola, l’autre est de ma tante, et ma tante me dit des choses qui me remplissent d’inquiétude et de tourment. « J’étais à Monaco, dit-elle, avec M. Sapogenikoff qui est ici depuis quelques jours et Mme Koulicheff, et j’y vu la Pie rasée, la Pie était avec l’Anglaise que vous savez, qui ne le laisse pas pour un instant libre, je ne sais qui est cette femme, mais elle se conduit très mal, elle est inséparable avec la Pie, la Pie a maigri et malgré la sévère surveillance de cette misérable Olive, elle s’est approchée de moi et m’a dit qu’elle avait gagné vingt mille francs mais aussitôt l’Olive l’eut vue près de moi elle l’a enleve. de la Pie ??.
«Ось хто справді заволодів Сорокою, тож усім іншим лишається тільки поставити на ньому хрест4, і якщо ця Оливка незаміжня панна, то буде весілля, бо вона таки направду прибрала Голену Сороку до рук. Ось що мені вдалося дізнатися про Голену Сороку».
Voilà qui a bien réellement pris possession de la Pie, de sorte que toutes les autres n’ont qu’à en faire leur deuil, et si cette Olive est demoiselle il y aura un mariage car elle a bien véritablement pris la Pie rasée. Voilà ce que j’ai pu savoir sur la Pie rasée ».
Треба віддати тітці належне: пише вона огидно; припустімо, що половина — то лише її уява. Бідолашна тітка, вона каже, що ця жінка погано поводиться; уявляю, з якою люттю вона дивилася на нікчемну Оливку, як вона зве цю англійку. Я від цього геть сама не своя, але мені нема де замкнутися: моя кімната між вітальнею й маминою спальнею, тож, хоч є й інший прохід, вона теж править за прохідну.
Il faut rendre justice à ma tante elle écrit détestablement mal; supposons que la moitié ne soit que de l’imagination. Pauvre tante elle dit que cette femme se conduit mal, je m’imagine avec quelle fureur elle a dû regarder la misérable Olive, comme elle appelle cette Anglaise. J’en suis positivement décollée, mais je n’ai où m’enfermer, ma chambre est entre le salon et la chambre de maman de sorte que bien qu’il y ait un autre passage elle sert aussi de passage.
А до того ж якби я замкнулася, то заходилася б вити, і мене почули б. Я тримаюся бадьоро, і за столом ми говоримо про Ґалулу й багато сміємося. Мама взяла ложу в театрі Валле, на комедію, і я мушу йти туди, коли мені хотілося б плакати й кричати. Тож я йду, і я не бридка, я майже гарна, про товариство нічого не скажу, я нікого не знаю, але пʼєса була кумедна.
Et puis si je m’enfermais je hurlerais et l’on m’entendrait. Je fais très bonne contenance et à table nous parlons de Galula et rions beaucoup. Maman a pris une loge pour le théâtre Valle, comédie, et je suis obligée d’aller quand je voudrais pleurer et crier. J’y vais donc et je ne suis pas laide, je suis presque jolie, je ne dis rien quand au monde, je ne connais personne, mais la pièce était amusante.
Ми отримали телеграму від Барноли, він вітає нас із Новим роком і нагадує мені обіцянку, яку я йому дала, — випити склянку води з фонтана Треві за його здоровʼя на російський Новий рік о другій годині за римським часом.
Nous avons reçu un télégramme de Barnola, il nous félicite avec le jour de l’An et me rappelle la promesse que je lui fis de boire un verre d’eau à la fontaine de Trevi, à sa santé, au jour de l’An russe à deux heures de Rome.
Я геть забула, але дуже мило з його боку, що він памʼятає. Він присягнув мені в дружбі, я зробила те саме. Але річ не в тім, річ в Оливці.
J’ai complètement oublié, mais c’est bien gracieux à lui de se souvenir. Il m’a juré amitié, j’ai fait de même. Mais ce n’est pas de cela qu’il s’agit, il s’agit de l’Olive.
Я йшла до театру й думала тільки про Ніццу, я почувалася шалено ревнивою, ображеною, присоромленою. І, далебі, хіба ж не сором — думати про чоловіка, який мене зневажає, ба гірше, який був більш ніж нечемний з нами, якого я мала б зневажати й ненавидіти, а натомість я думаю тільки про нього, будую плани лише задля нього, сміюся лише тоді, коли про нього говорять, одне слово, поводжуся, як підле й гідне зневаги створіння, тоді як мала б стояти на своєму пʼєдесталі й дивитися на всіх цих людей із гордовитою поблажливістю.
Je m’en allais au theatre et je ne pensais qu’a Nice, je me sentais furieusement jalouse, blessee, honteuse. Et vrai, n’est-ce pas une honte, penser a un homme qui me dedaigne, qui fait plus, qui a ete plus qu’impoli envers nous, que je devrais mepriser et hair, et au lieu de cela je ne pense qu’a lui, je ne fais de plans que pour lui, je ne ris que quand on parle de lui, en un mot je me conduis comme une vile et meprisable creature, quand je devrais montrer sur mon piedestal et regarder tous ces gens-la avec une superbe condescendance.
Завдяки театрові та розташуванню моєї кімнати я уникаю сцени сліз і люті, такої ж принизливої, як і марної; цікаво те, що я не вважаю, нібито з Одіффре партію програно, — її лише відкладено.
Grâce au théâtre et à la situation de ma chambre je m’épargne une scène de larmes et de rage aussi humiliante qu’inutile; ce qui est curieux c’est que je ne pense pas qu’avec Audiffret ce soit partie perdue, ce n’est que partie remise.
Я добре знаю, що мої плани марні, що мої бажання даремні, що мої сподівання дурні, але як же утриматися й не сподіватися того, чого прагнеш?
Je sais bien que mes plans sont inutiles, que mes désirs sont vains, que mes espérances sont stupides, mais comment s’empêcher et espérer ce qu’on désire ?
Дорогою до театру я питала себе: чи й справді через ніццькі новини я така засмучена, така зневірена, чи, може, то просто настрій такий, адже часом мені буває сумно; і, правду кажучи, я не знаю, що це таке, знаю лише, що почувалася млявою, знудженою, байдужою до цілого світу. Убиратися, чепуритися цієї миті було б для мене мукою, а я йшла до театру! Від готелю й до театру я любила Дивовижного несамовито, але тепер, коли це минуло, коли я витерпіла італійську комедію, повечеряла й набалакалася, усе це здається мені сном. А до того ж у тітки така жвава уява.
Je me demandais, en allant au théâtre, est-ce bien à cause des nouvelles de Nice que je suis si chagrinée, si découragée, ou peut-être est-ce mon humeur comme cela, comme il m’arrive quelquefois d’être de triste humeur; et en vérité je ne sais ce que c’est, je sais seulement que je me sentais apathique, ennuyée, insouciante du monde entier. M’habiller, me faire belle en ce moment me serait un supplice, et j’allais au théâtre ! Depuis l’hôtel jusqu’au théâtre, j’ai aimé le Surprenant avec acharnement, mais à présent que c’est passé, que j’ai subi une comédie italienne, que j’ai soupé et causé, tout cela me semble un rêve. Et puis ma tante a une imagination si vive.
Уже на третій день нашого знайомства з Дивовижним вона з таємничим виглядом казала мені, що «цей бідолашний шаленець» у мене закоханий, вона жаліла його з неабиякою втіхою, заразом провіщаючи йому долю того польського графа5. А тепер вона побачила його в Монако з англійкою — і вже його одружує. Та чого ж я дивуюся, що минулого літа його видавали мені за нареченого? Хіба ж його не бачили завжди з нами або в нас? Я знаю свою тітку, знаю її манеру тлумачити події, перебільшувати, ба навіть вигадувати, і все ж її лист сповнив мене жахом.
Au bout de trois jours de notre connaissance avec le Surprenant elle me disait déjà d’un air mystérieux que « ce pauvre fou » était amoureux de moi, elle le plaignait avec une vive complaisance tout en lui prédisant le sort du comte polonais. A présent elle l’a vu à Monaco avec l’Anglaise et elle le marie déjà. Pourquoi donc m’étonnais-je de ce qu’on me le donnait comme fiancé l’été passé ? Ne le voyait-on pas toujours avec nous ou chez nous ? Je connais ma tante, je connais sa manière d’expliquer les événements, d’exagérer, d’inventer même et pourtant sa lettre m’a rempli de terreur.
Я тужила в душі, а потім — ет, дарма! — казала я, усе минає, забула ж я герцога, забуду й це.
Je me désolais intérieurement et puis, ah ! bah ! disais-je, tout passe, j’ai bien oublié le duc, j’oublierai encore cela.
Бо я ж забула герцога, поза сумнівом; якби я перечитала свій давній щоденник, то не сказала б цієї втішної речі, але я стережуся його перечитувати; навіщо ворушити давні прикрощі, мені й нових досить.
Car j’ai oublié le duc, sans doute, si je relisais mon journal d’autrefois je ne dirais pas cette consolante chose, mais je me garde bien de le relire; pourquoi fourrager les anciens ennuis, j’en ai assez de nouveaux.
Я не була варта герцога, це було надто прекрасно, і я змирилася, але тут, Боже праведний! Чого ж я просила! Хіба це не мерзенне приниження! О! Мені досить лише чогось забажати, щоб того не дістати; і поки я ще зневажливо дивилася на ніццянця, це було ще пів біди, але тепер, коли він день у день росте в моїх очах, це жахливо! бо це знак, що я ніколи його не матиму: відколи я мала дурість і підлість сказати «я його люблю», я його втратила, і мій талісман подіяв зовсім не так, як я бажала.
Je ne méritais pas le duc, c’était trop beau, et je me suis résignée, mais ici, bonté du ciel ! Que demandais-je ! n’est-ce pas une humiliation abominable ! Oh ! je n’ai qu’à désirer pour ne pas avoir, et encore tant que je regardais avec mépris le Niçois ça n’était rien, mais à présent que tous les jours il grandit à mes yeux, c’est affreux ! car c’est signe que je ne l’aurai jamais, depuis que j’ai eu la bêtise et la vilenie de dire: je l’aime, il a été perdu et mon talisman a produit le contraire de l’effet désiré.
Мені здається, сказала я, що якби я зізналася, що його люблю, усі перепони впали б і він прийшов би простертися переді мною. Аякже, Клянусь Вакхом6!
Il me semble, ai-je dit, que si j’avouais que je l’aime, tous les obstacles tomberaient et il viendrait se prosterner devant moi. Ah ! bien oui, Corpo di Bacco !
Я зізналася в тому, у чому й сама не була впевнена; я ревную, я непокоюся за цього чоловіка, але любити його — то вже інша річ. Гадаю, що люблю його, тільки не можу собі в тому зізнатися. Одне слово, я нічого не тямлю, нехай судять мудріші; я не приховую жодної своєї думки, скажу навіть, що засинаю й прокидаюся, складаючи купу любовних історій, у яких вічний герой — Дивовижний, як перше герцог Гамільтон. Найбільше лихо, яке могло б тепер мене спіткати, — то було б одруження цього чоловіка. Ні, я сподіваюся, що цього разу, як і раніше, тітка вигадує, і чого б мала вона за тиждень змінити свою манеру думати й жити? Чого? Бо мені страшно, а страшно мені тому, що ця справа цікавить мене надзвичайно.
J’ai avoué une chose dont je n’étais pas convaincue; je suis jalouse, inquiète de l’homme mais quant à l’aimer c’est autre chose. Je crois que je l’aime seulement je ne peux pas me l’avouer. En un mot je n’y comprends rien, que de plus sages jugent; je ne fais pas grâce d’une seule de mes pensées, je dirai même que je m’endors et m’éveille en composant un tas d’histoires amoureuses dont le héros éternel est le Surprenant comme avant le duc de Hamilton. La plus grande disgrâce qui pourrait m’arriver à présent, serait le mariage de l’homme. Non, j’espère que cette fois comme avant ma tante imagine, et pourquoi croire qu’elle ait changé de manière de penser et de vivre en une semaine ? Pourquoi ? Parce que j’ai peur, et j’ai peur parce que cette affaire m’intéresse extraordinairement.
Хай мені скажуть, що Одіффре хворий, чи поранений, чи в смертельній небезпеці, чи от-от помре, — мене це не зачепить; але хай мені тільки скажуть, що його бачили з жінкою!! о! тоді я готова його задушити.
Qu’on me dise qu’Audiffret est malade ou blessé ou qu’il court un grand danger, ou qu’il est sur le point de mourir, cela ne me fera rien; mais qu’on me dise seulement qu’on l’a vu avec une femme !! oh ! alors je suis prête à l’étrangler.
У свої хвилини тигра й гієни я тішуся, заплющуючи очі та уявляючи, що скручую вʼязи тому, хто мене дратує. І я уявляю це собі так виразно, я майже відчуваю, як однією рукою тримаю голову, другою — плече, як роблю рух, наче викручую мокрого рушника, і як голова падає! отак я можу провести цілу годину, ця солодка думка підтримує мене й заспокоює. Ах! якби ж я могла зробити це насправді...
Dans mes moments de tigre et hyene je me console en fermant les yeux et en m’imaginant que je tords le cou a la personne qui m’ennuie. Et je me le represente si bien, je sens presque comment d’une main je tiens la tete, de l’autre l’epaule, comment je fais l’action de tordre une serviette mouillee, et comment la tete tombe ! comme cela je puis passer une heure entiere, cette douce pensee me soutient et me calme. Ah ! si je pouvais le faire en realite...
Далебі, я сподіваюся, що тітка перебільшує, бо інакше це було б надто прикро!
Vraiment, j’espère que ma tante exagère, ce serait trop chagrinant sans cela !
А якщо ця жінка справді незаміжня й багата, і якщо він з нею одружиться! Тьху! тоді я плюнула б на нього! тьху! що може бути підлішим за чоловіка, який продається!
Et si vraiment cette femme n’est pas mariée et riche et s’il l’épouse ! Fi ! alors je lui cracherais dessus ! fi ! qu’y a-t-il de plus vil qu’un homme qui se vend !
Боже милий, аби лиш зима минула, аби лиш я знала напевно, що думати; аби лиш я повернулася до Ніцци і, головне, застала все, як було! Мама написала тітці, щоб дізнатися, хто ця англійка. Принаймні це я знатиму. Я дуже занепокоєна.
Bon Dieu, pourvu que l’hiver passe, pourvu que je sache au juste quoi penser; pourvu que je retourne à Nice et surtout que je retrouve tout comme avant ! Maman a écrit à ma tante pour savoir qui est cette Anglaise. Je saurai au moins cela. Je suis très inquiète.
Та що ж це я казала про погляд у спину міс Робенсон? Про її знуджений вигляд у ложі англійки?
Mais que disais-je donc du regard au dos de miss Roben-son ? De son air ennuyé dans la loge de l’Anglaise ?
Невже я аж так помиляюся?
Je vais donc tant de travers ?
Ах! далебі, це нестерпно, усе здогади, здогади й здогади!
Ah ! vraiment c’est atroce, toujours des conjectures, des conjectures et des conjectures !
Ах! якби ж я могла знати правду.
Ah ! si je pouvais savoir la vérité.
Будьмо терплячі. Легко це написати, а от витерпіти! Терпіння! чеснота віслюків! очікування! ремесло дурнів!
Ayons patience. C’est facile à écrire mais à éprouver ! La patience ! vertu des ânes ! l’attente ! métiers des sots !
Уявіть лишень собі Одіффре з дружиною! Це доводить мене до жахливого стану! Ах! якби ж я могла скрутити вʼязи Оливці; я памʼятаю цих двох англійок як двох бридких і претензійних фігурок із тим пихато-накрохмаленим виглядом, властивим англійкам із середнього класу. Тільки я ніколи не могла розрізнити цих двох і досі їх плутаю. Сьогодні ввечері я дивлюся на себе в дзеркало, бачу себе гарною, і це велика втіха. [Два рядки закреслено]
Imaginez-vous seulement Audiffret en possession de femme ! Cela me met dans un vilain état ! Ah ! si je pouvais tordre le cou à l’Olive, je me souviens de ces deux Anglaises, comme de deux vilaines et prétentieuses petites figurines, à l’air aspirant et empesé des Anglaises de la classe moyenne. Seulement je ne pouvais jamais faire une différence entre les deux, et je les confonds encore à présent. Ce soir je me regarde dans la glace, je me vois jolie et c’est une grande consolation. [Deux lignes cancellées]
Я не думаю, що по-справжньому люблю Дивовижного, я не знаходжу його в своїй глибині, але, хай там як, моя поверхня вельми ним переймається.
Je ne crois pas que j’aime sérieusement le Surprenant, je ne le trouve pas dans mon fond mais, dans tous les cas, ma surface s’en occupe beaucoup.
Якби він мене любив, мені було б ой як не байдуже — ось вона, правда!
S’il m’aimait je ne m’en ficherais pas mal, voilà la vérité !
Примітки
Гарденія в петельці була модним аксесуаром денді — її розташування в лацкані вважалося ознакою вишуканої елегантності. ↩
Rosière — сільська дівчина, яку на щорічній церемонії увінчували трояндами за зразкову доброчесність. Ще в анонімному листі від 19 листопада 1875 року Марі писала Одіффре, що його ніколи не буде «couronné rosière» (050.0063). ↩
Традиційне російське новорічне ворожіння: гребінець під подушкою з триразовим проказуванням цієї формули мав викликати майбутнього чоловіка вві сні. ↩
«En faire leur deuil» — буквально «справити по ньому жалобу»: ідіома зі значенням «облишити всяку надію щось здобути». ↩
Польський граф: попередній залицяльник Марі, якого, схоже, теж відлякали або згубили в якийсь спосіб, що тепер став у домі повчальним прикладом. ↩
В оригіналі італійською: «Corpo di Bacco!». ↩