П'ятниця, 7 січня 1876

Боже, які ціни в Римі! Менш ніж за тисячу двісті франків на місяць ми нічого не можемо знайти. Та й то за тисячу двісті франків маєш лише необхідне, а про надмір годі й думати, хіба що за дві-три тисячі франків на місяць! Змилуйтеся! У готелі «Рим» я оглянула помешкання, таке велике й гарне, що в мене аж голова заболіла.
У Франції й уявлення не мають про цю величавість, цю давню велич. Після багатьох марних пошуків ми врешті винаймаємо в тому самому готелі «Лондон», на другому поверсі, з балконом на площу Іспанії, помешкання з двох спалень, вітальні, передпокою, кімнати для занять і двох кімнат для слуг.
Ми були в майстерні Боткіна, у нього дуже гарний хист.
Сьогодні ввечері ми нарешті перебралися з першого поверху на другий, і я розпакувала стільки, скільки встигла.
А ще я написала ось такого листа:
[ПОЛОВИНУ стор. 113—116 закреслено, замінено стор. 116 bis — 116 quater]
ПИСАНО рукою Марі ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ (Див. витяг на стор. 267)
«О сину гріха, дитя заблудле, поганине! Ти хотів, чоловіче, сповнений нечестя й злоби, увійти в нашу святу оселю, стати одним із нас, убратися в нашу рясу, дати остригти своє бридке волосся, носити хрест! І хотів ти цього, можливо, тієї самої миті, коли твою душу ганебно, безчесно продавали з молотка (у новому закладі прилюдних торгів). Ти хотів привести до нас тіло без душі! Тіло, чию душу продано за 7 фр. 50 сант. Коджері з Лондон-Гаусу, а той самий Коджері, прийнявши означену душу за устрицю й знайшовши в ній багато невідомих потвор, зробив із неї паштет, який продав за непомірну ціну 4 фр. пані Проджерс, а та, з'ївши його в товаристві барона Руассара, свого друга, і міс Робенсон, своєї клієнтки, дуже від нього занедужала, як і її гості, барон Руассар і міс Робенсон. (Саме цьому паштетові означена міс Крузо почасти завдячує своєю худорбою. Інші причини нам невідомі.) На щастя для тебе, о лантуше всіх мерзот! На щастя для тебе, один із наших братів, один із тих, чию рясу ти хотів зганьбити, проходячи повз стоки Пайону, побачив твою душу, яку впізнав за великою кількістю чорноти, що в ній міститься, твою душу, яка спливала річкою з рештою нечистот, твою душу в стані, від якого мороз по шкірі! Наш брат пожертвував собою, він зайшов по шию в твань і героїчно витяг твою негідну душу, яка вже браталася зі своїми товаришами по нещастю, отже, він витяг її і приніс до нашої блаженної оселі, де вона нині перебуває замкнена в дровітні Настоятеля. Повернути її ти зможеш, лише прийшовши по неї сам, босий, голий до пояса, шмагаючи себе всю дорогу стременним ременем по плечах, по спині й нижче. Понад те, ти муситимеш привселюдно покаятися перед монастирем, постити три дні, дістати сувору догану від брата Ардіго (це він урятував твою душу, чи треба про це казати!), а потім здійснити прощу до Лурда в товаристві гідного брата Ардіго, який поведе тебе стежкою добра, як колись вів тебе стежкою зла... Радимо тобі, бідне заблудле дитя, поквапитися й виконати означені дрібні формальності; ти, може, не знаєш, що тіло без душі віддане на всі спокуси лукавого, як човен без керма відданий усім бурям Океану! Поспішайте, о нещасні рештки того, хто був Емілем д'Одіффре, і Господь змилується над вами... можливо! Брати-монахи з Чимієзу. 1876, січень, Чимієз».
Завтра я надішлю його тітці, яка відправить його поштою.