❦
Понеділок, 3 січня 1876
Lundi, 3 janvier 1876
«Я їду в неділю о третій», — сказала я, точніше викрикнула, а в неділю о першій пополудні все догори дриґом: валізи ще порожні, а підлога вкрита сукнями й лахами.
« Je pars dimanche à trois heures » ai-je dit, ou plutôt crié et dimanche à une heure de l’après-midi tout est sans sus dessous, les malles sont encore vides et le plancher est couvert de robes et chiffons.
Щодо мене — я вбираюся в сіре й спокійно чекаю.
Pour ma part je me mets en gris et attends tranquillement.
Коліньйон і Діна працюють, і то так, що до відʼїзду все готове. Ми ще снідали, коли приходить
Collignon et Dina travaillent et si bien que tout est prêt pour l’heure du départ. Nous déjeunions encore lorsqu’arrive
Фіулулу, цей малюк не знав, що ми сьогодні їдемо, каже він.
Fiouloulou ce petit ne savait pas notre départ pour aujourd’hui, dit-il.
А о пів на третю я сідаю з Коліньйон у маленький фіакр, і ми їдемо на музику, і я ще раз слухаю міських музикантів Ніцци.
Et à deux heures et demie je me mets avec Collignon dans un petit fiacre et nous allons à la musique, et j’écoute encore une fois les musiciens municipaux de Nice.
— Ось, — кажу я Коліньйон, — якщо ця пʼєса весела, то й подорож наша буде весела, я забобонна. І пʼєса виявилася дуже весела, то й добре. Я ще бачу Ґалулу, який ще раз прощається зі мною. Дивовижного я не бачила, але мені байдуже. На площі Массена ми зустрічаємо ландо, яке знаком велить їхати за ним, і ми рушаємо на вокзал. Ах!..
- Voilà, dis-je à Collignon, si ce morceau est gai, notre voyage le sera aussi, je suis superstitieuse. Et le morceau fut très gai, tant mieux. Je vois encore Galula qui me dit encore une fois adieu. Je n’ai pas vu le Surprenant, mais ça ne me fait rien. Sur la place Masséna nous rencontrons le landau qui nous fait signe de le suivre et on se rend à la gare. Ah ! ...
Туди один за одним приходять Рікардо, генерал, Джиро й Паріс і ще двоє російських добродіїв, з якими мама знайома по Монте-Карло. Я бігаю, сміюся, щебечу, мов пташка. Які ж вони всі добрі! Які любʼязні, і як мені важко з ними розлучатися. Я обіцяю писати Рікардо, Біховцю, Ользі, Коліньйон, Коліньйон, яка любить мене і яку люблю я.
Là, arrivent l’un après l’autre, Ricardo, le général, Giro et Paris et encore deux messieurs russes que maman connaît par Monte-Carlo. Je cours, je ris, je bavarde comme un oiseau. Qu’ils sont bons tous ! Qu’ils sont aimables, et comme j’ai de la peine à les quitter. Je promets d’écrire à Ricardo, à Bihovetz, à Olga, à Collignon, à Collignon qui m’aime et que j’aime.
Мама, Діна, тітка, Валіцький, двоє росіян і я займаємо ціле купе, а решта збилися гуртом перед дверцятами.
Maman, Dina, ma tante, Walitsky, les deux Russes et moi occupons tout un compartiment, et les autres forment un groupe devant la portière.
— Ви вдаєте цю веселість, — каже мені Рікардо, — але в глибині душі ви плачете, я певен.
- Vous affectez cette gaieté, me dit Ricardo, mais au fond vous pleurez j’en suis sûr.
— Ах! та що ви! гадаєте? ні.
- Ah ! bah ! vous croyez, non.
Коли з Ніцци відʼїжджаєш, Коли вітаєш ти її, Не вдавану ти радість маєш — Любові їй не дать мені!1
Quand on s’en va de Nice, Quand on lui dit bonjour, Ce n’est pas une joie factice Elle n’inspire pas d’amour !
— Браво! Браво!
- Bravo ! Bravo !
Цей чотиривірш склався одного вечора, коли ми гралися в буріме з Джирофлою.
Ce quatrain a ete fait un soir que nous faisions des bouts rimes avec Girofla.
— Дай мені цигарок, — тихенько кажу я тітці.
- Donne-moi des cigarettes dis-je doucement à ma tante.
— Гаразд, потім.
- Bien, apres.
Я гадала, що вона забуде, але в Монако вона загорнула чимало їх у папір і дала мені — а вона ж кричить, коли я прошу їх удома. У Монако ми розлучаємося, і ці кляті цигарки доводять мене до сліз.
J’ai cru qu’elle allait oublier, mais à Monaco elle en enveloppa une quantité dans du papier et me les donna, elle qui crie quand je lui en demande à la maison. A Monaco on se sépare, et ces maudites cigarettes me font pleurer.
Мені шкода бідолашного старого дідуся, тітки, Коліньйон, усіх. Мені прикро їхати з мамою, у Спа я була з нею, та й до тітки я звикла.
Je regrette le pauvre, le vieux grand-père, ma tante, Collignon, tout le monde. Je suis contrariée de partir avec maman, à Spa j’étais avec elle, et puis je suis habituée à ma tante.
О мука! Уявіть собі всю докуку подорожі Італією, без слуг і без мови, з нескінченними пересадками. Мама й Діна не знають італійської, а я навідріз відмовляюся послуговуватися своїм язиком і заледве завдаю собі клопоту послуговуватися ногами.
O tourment ! Imaginez-vous tout l’ennui d’un voyage en Italie, sans domestiques, et sans langue avec des changements de voitures sans fin. Maman et Dina ne savent pas l’italien, quant a moi je refuse absolument de me servir de ma langue et prends a peine la peine de me servir de mes jambes.
Безперестанку нарікаючи, що я не з тіткою, безперестанку щомиті кажучи:
A force de me plaindre de n’être pas avec ma tante, à force de dire à chaque instant:
— Хто вас просив їхати зі мною! Я не хотіла їхати з вами! Я мала їхати з тіткою! Навіщо ви їдете зі мною?
- Qui vous a prié de venir avec moi ! Je ne voulais pas aller avec vous ! Je devais partir avec ma tante ! Pourquoi venez-vous avec moi ?
Я добиваюся пасивної покори й запопадливості, яких годі собі уявити;
J’obtiens une obéissance passive et un empressement impossibles à imaginer;
Уночі ми опиняємося в повному вагоні, я нарікаю, тихенько плачу й кажу мамі найприкріші речі, мов тварюка, — а я така і є!
La nuit nous nous trouvons dans un wagon plein, je me plains, je pleure doucement et dis les choses les plus chagrinantes à maman, comme une brute que je suis !
До всіх інших її прикрощів додається ще й ця: вона бачить, як рідна донька нею гордує, каже їй грубощі й ставить тітку вище за неї! Тьху!
Avec tous ses autres chagrins elle a encore celui de voir sa propre fille la dédaigner, lui dire des duretés, et lui préférer sa tante ! Fi !
Усі двадцять чотири години, що тривала ця жахлива подорож, я просиділа в кутку, затуливши обличчя плащем, мов Цезар після «І ти?2», розтуляючи рота лише задля якоїсь зневажливої скарги. Я силкувалася сказати геть усе, аби довести, що не люблю маму, що вона мене дратує. Це виходило само собою, і я давала волю своєму лихому язику.
Pendant vingt-quatre heures qu’a duré cet affreux voyage, je suis restée dans un coin la figure couverte de mon manteau comme César après le Tu quoque ? et n’ouvrant la bouche que pour quelque plainte méprisante. Je m’efforçais de dire tout au monde pour prouver que je n’aime pas maman, qu’elle m’ennuie. Ça se faisait tout seul et je laissais ma vilaine langue.
Нарешті близько третьої, у понеділок 3 січня, серед цієї сумної рівнини, яку звуть Римською Кампаньєю, почали зʼявлятися руїни, колони, акведуки, і ми вʼїхали на римський вокзал. Я нічого не тямлю, нічого не чую, я геть розклеїлася після двадцяти чотирьох годин без сну.
Enfin vers trois heures, lundi 3 janvier, par cette triste plaine qu’on nomme la campagne de Rome ont commencé à paraître des ruines, des colonnes, des aqueducs, et nous sommes entrés dans la gare de Rome. Je ne sais rien, je n’entends rien, je suis toute décollée, après mes vingt-quatre heures sans sommeil.
Нас везуть до готелю «Лондон» на площі Іспанії, і ми займаємо на першому поверсі дві кімнати й жовту вітальню, геть свіжі, геть чисті. Я втомлена, сумна. Я нічого не знаю, я тут нікого не знаю! Це найприкріше. У такому стані мені б треба когось, хто б мене підтримав, а мама плаче!
On nous mène à l’hôtel de Londres, place d’Espagne, et nous occupons, au rez-de-chaussée, deux chambres et un salon jaune, tout frais, tout propre. Je suis fatiguée, triste. Je ne sais rien, je ne connais personne ici ! C’est la chose la plus désagréable. Dans l’état où je suis il me faudrait quelqu’un pour me soutenir, et maman pleure !
Ах! Боже мій!
Ah ! mon Dieu !
Треба швидко-швидко розібратися, зорієнтуватися. Ніщо мені так не осоружне, як зміна. Нові вулиці, незнайомі обличчя! І ніякого тобі Середземного моря, нікчемний Тибр!
Il faut vite vite se reconnaître, s’orienter. Rien ne me déplaît comme le changement. Des rues nouvelles, des figures inconnues ! Et pas de mer Méditerranée, le misérable Tibre !
Я геть нещасна, коли приїжджаю в нове місто. У мене болить голова; холодно. Я вмиваюся, роздягаюся, ми обідаємо, після чого я замикаюся в кімнаті, щоб трохи зібрати докупи розпорошені думки.
Je suis complètement misérable quand je viens dans une nouvelle ville. J’ai mal à la tête; il fait froid. Je me nettoie, me déshabille et nous dînons, après quoi je m’enferme dans ma chambre pour ramasser un peu mes esprits éparpillés.
Я написала тітці, Джиро, Коліньйон.
J’ai écrit à ma tante, à Giro, à Collignon.
Жодної знайомої душі!
Pas une âme de connaissance !
Бути в готелі, у незнайомому місті! А моя кімната! А мій дім! Там я звикла! «Сама хотіла — сама й виплутуйся», як співається в тій пісеньці, яку я чула в Американському кафе того вечора, на виставі на користь потерпілих від повені в Тулузі.
Etre à l’hôtel, dans une ville inconnue ! Et ma chambre ! Et ma maison ! Là, j’étais habituée ! « Tu l’as voulu tire-toi de là » comme dit la chansonnette que j’ai entendu chanter au Café américain, l’autre soir, à la représentation pour les inondés de Toulouse.
Я цього хотіла, на це я не нарікаю, тільки ж цілком природно почуватися трохи ніяково спочатку.
Je l’ai voulu, je ne me plains pas de cela, seulement il est bien naturel d’être un peu mal à l’aise au commencement.
Перед сном я читаю Orlando furioso3 Аріосто, а потім уявляю собі сцени в Ніцці, після Рима, навесні.
Avant de m’endormir je lis l’Orlando furioso de l’Ariosto, et puis m’imagine des scenes a Nice, apres Rome, au printemps.
— Закладаюся, — сказала мені мама, — що ти думаєш зробити, як зробила Маркевич із Тормосовим. Тормосов покинув її заради американки, заледве з нею вітався, а потім, коли вернувся до неї, вона з ним зле поводилася, гнала його й більше не хотіла його впізнавати.
- Je parie, m’a dit maman, que tu penses faire comme a fait Markevitch avec Tormosoff. Tormosoff l’a abandonnée pour l’Américaine, la saluait à peine et puis quand il est revenu à elle, elle le maltraitait, le chassait, et n’a plus voulu le reconnaître.
Та й справді, це моя найзаповітніша думка. Але що з того? Хіба не сказано, що всі мої плани мають піти нанівець, що всі мої бажання мають бути марними!
En effet, c’est ma plus chère pensée. Mais à quoi sert ? N’est-il pas dit que tous mes plans doivent tomber dans l’eau, tous mes désirs doivent être vains !
Уже півроку я тільки те й роблю, що оголошую про свій відʼїзд, тож урешті в нього перестали вірити.
Depuis six mois je ne fais qu’annoncer mon départ de sorte qu’on a fini par ne plus y croire.
А тепер я поїхала, і можу сказати, не боячись помилитися, що всім начхати — і Дивовижному, і решті.
A présent, je suis partie et je puis dire sans crainte de me tromper qu’on ne s’en fiche pas mal, ni le Surprenant ni les autres.
Ні, скажіть-но, хіба це не прикро?
Non, dites-moi, n’est-ce pas vexant ?
Завтра Коліньйон відправить лист ченців
Demain Collignon expédiera la lettre des moines
Я забобонна: остання музична пʼєса, яку я чула в Ніцці, була весела, тож і подорож моя, точніше моє перебування в Римі, буде так само веселим.
Je suis superstitieuse, le dernier morceau de musique que j’ai entendu à Nice était gai, mon voyage, ou plutôt mon séjour à Rome sera donc aussi gai.
Нарешті ось я тут. Уже рік я плачу за цим Римом, цим вічним містом. Я ще нічого не бачила.
Enfin m’y voilà. Depuis un an je pleure pour cette Rome, cette ville éternelle. Je n’ai encore rien vu.
Сподіваймося, що все буде добре. Аби тільки в нас зʼявилися знайомі.
Espérons que tout ira bien. Pourvu que nous ayons des connaissances.
Боже мій! Невже я ніколи не житиму, як інші! О Ніццо! Перший крок зроблено, я поїхала.
Mon Dieu ! Est-ce que je ne vivrai jamais comme les autres ! O Nice ! Le premier pas est fait, je suis partie.
Боже мій, я Тебе прошу, я Тебе благаю, візьми мене під Свій захист!
Mon Dieu je Vous en prie, je Vous en supplie, prenez-moi sous votre protection !
Примітки
Імпровізований чотиривірш Марі — продукт салонної гри в «буріме» (вірші на задані рими). У перекладі збережено гумористичну легкість і риму коштом дослівності. ↩
В оригіналі латиною: «Tu quoque?» (мається на увазі «І ти, Бруте?») — слова Цезаря, який затулив обличчя, побачивши серед убивць свого друга Брута. ↩
«Несамовитий Роланд» (Orlando furioso) — ренесансна епічна поема Лудовіко Аріосто (1516). Марі наводить назву італійською. ↩