Понеділок, 6 грудня 1875

Варпаховський знову снідав у нас. Я в досить кепському гуморі, прогулююся зі своїми Граціями. Марі вертається, а до мене приходить Джиро, і ми бавимося тим, що печемо в каміні апельсини, і це щомиті спонукає нас вибухати сміхом. До того ж освітлені вікна Леона навіюють нам одну думку, і ми присягаємося, поклавши руку під стегно, як Авраам, цю думку здійснити. А саме: піти вночі, о четвертій годині, коли лихі вже полягали, а добрі ще не прокинулися, і почепити на ґратах замку величезне «Ти згниєш», прив'язане до жердини, мов вивіска.
Ми уявляємо собі, як прокинуться батько й син з усім їхнім лихим кодлом, і яке враження справить на них цей новий стяг. Хай йому грець! як прикро забувати — я ж бо хотіла навести один історичний факт: якийсь там, забула хто, пішов почепити не знаю що біля храму Мінерви з певним написом. Доведеться пошукати це в книжці. Безглуздо все забувати.
Діна поворожила мені й напророкувала такого, що я лягаю спати геть знетямлена й наче забруднена цим віщуванням.
Уявіть собі — викрадення з усіма наслідками!
Я лишила в кімнаті дюжину апельсинів на випадок нічного бою, а ще в мене були щипці для каміна, совок, тагани, два свічники й усіляке інше.

Примітки

«Грації» — іронічна згадка про трьох грецьких Харит (Грацій); прізвисько Марі для її подруг.
Біблійна форма клятви (Буття 24:2–9): Авраам велів слузі присягтися, поклавши руку йому під стегно.