❦
Пʼятниця, 19 листопада 1875
Vendredi, 19 novembre 1875
— Приходьте до нас сьогодні ввечері, — сказала мама Дивовижному, коли ми бачилися востаннє.
— Venez ce soir chez nous, dit maman au Surprenant, la dernière fois que nous l’avons rencontré.
— Дуже вам дякую, пані, — відповів Дивовижний, — але сьогодні ввечері в мене купа справ у місті, і мушу побачитися з безліччю людей у справах, іншим разом — залюбки.
— Je vous remercie beaucoup, Madame, répondit le Surprenant, mais ce soir j’ai une quantité de choses à faire en ville, et un tas de monde à voir pour des affaires, un autre soir avec plaisir.
— О! іншим разом, — сказала мама, — то вже ніколи не буде, бо післязавтра моя сестра й донька відʼїздять.
— Oh ! un autre soir, dit maman, ça ne sera jamais, car après-demain ma sœur et ma fille partent.
— Ні! невже! Та ні, ви не їдете. Панна ж не їде, правда ж, ви не їдете, панно?
— Non ! vrai ! Mais non, vous ne partez pas. Mademoiselle ne part pas, n’est-ce pas que vous ne partez pas, Mademoiselle ?
— Авжеж, пане, я їду.
— Si fait Monsieur, je pars.
— Але за тиждень вона повертається, — урвала мама.
— Mais elle revient dans une semaine, interrompit maman.
— О! тоді, — вигукнув Дивовижний, — тоді їдьте, їдьте швидше, рушайте негайно, негайно.
— Oh ! alors, s’écria le Surprenant, alors partez, partez vite, allez-vous en tout de suite, tout de suite.
Чому він так сказав? Ох і клятий же пес!
Pourquoi a-t-il parlé ainsi ? Fichu chien va !
Ах! ці Одіффре, ці Одіффре!
Ah ! ces Audiffret, ces Audiffret !
Та всі вони! Клятий синок — сам по собі страхіття, а клята дочка, його сестра, що так лихо про мене говорила: «Я скажу про це Емілю — негоже водитися з людьми без статків і без репутації: вони ж не можуть повернутися до Росії», — ось що вона каже. О мерзенне дівчисько. Коли маєш матір, що народжує дітей з носами, як у Еміля, та ще й таких, що кліпають очима, то голови так високо не задираєш.
Mais tous ! Le fichu fils est une horreur par lui-même, et la fichue fille, sa sœur, qui a si mal parlé de moi: Je vais en parler à Emile, il n’est pas bien de fréquenter des gens sans fortune et sans réputation: ils ne peuvent pas rentrer en Russie,- voilà ce qu’elle dit. O fille abominable. Quand on a une mère qui fait des enfants qui ont des nez comme Emile et qui clignent des yeux, on ne parle pas si haut.
Ні, ви тільки гляньте на цей вічний поговір, що переслідує мене! Боже мій, лише Ти знаєш, як ці наклепи мене засмучують і ображають.
Non, mais voyez-vous cet éternel procès qui me poursuit ! Mon Dieu, vous seul savez à quel point ces calomnies me chagrinent et m’offensent.
Та що там! Ні, не це я хотіла сказати. Сьогодні ввечері мені кортить виговоритися, базікаю з тіткою, скаржуся на Марі Одіффре, а вона відповідає мені, що Марі Одіффре — вулична дівка, погань. Я ж їй доводжу, що та заслуговує на всі кари за те, що, не знаючи мене й спираючись на мерзенні плітки, склала про мене погану думку, а надто за те, що так негідно мене обмовляла.
Mais bah ! Non ce n’est pas cela que je voulais dire. Je suis en verve communicative ce soir, je bavarde avec ma tante, je me plains de Marie Audiffret, elle me répond que Marie Audiffret est une fille de la rue, une ordure. Je lui soutiens qu’elle mérite tous les châtiments pour avoir, sans me connaître et se basant sur des caquetages abominables, formé une opinion mauvaise de moi, et surtout pour avoir médit indignement de moi.
Хапаю аркуш паперу й пишу:
Je saisis une feuille de papier et écris:
Старий клятий пес!
Vieux chien fichu !
Твоя дочка більше не кохає Гнома,
Ta fille n’aime plus Gnom,
вона закохана у швейцара Італійського театру, що страх який гарний, і я відсилаю це до Ніцци Діні, яка відправить його так, ніби воно з Ніцци.
Elle est amoureuse du suisse du théâtre Italien, qui est fort beau, et j’envoie cela à Nice à Dina qu ira le faire partir comme venant de Nice.
Мені хотілося вити сьогодні вранці, але я стрималася — надто вже це було б по-собачому. Я зітхаю й сміюся.
J’avais envie de hurler ce matin, mais je me suis arrêtée ce serait trop comme les chiens. Je soupire et je ris.
Це кумедно.
C’est amusant.
— Боже, — сказала я вчора тітці, — то ви гадаєте, що я можу бути закоханою! Чого я хочу, то це багатства. Якщо моє серце й бʼється, то лише коли я бачу розкішні екіпажі та чудових коней, а якщо я й хвилююся, то від жадання все це мати.
- Dieu, dis-je hier à ma tante, vous croyez donc que je puis être amoureuse ! Ce que je veux moi, c’est la richesse. Si mon cœur bat, c’est lorsque je vois des voitures superbes et des chevaux magnifiques, si je suis émue c’est d’envie d’avoir tout cela.
Ні, пані, навіть якби я когось і кохала, та розкіш, яку я тут бачу, зцілила б мене дуже швидко. Ви або не знаєте мене, або вдаєте, що не знаєте.
Non, madame, si même j’aimais quelqu’un, le luxe que je vois ici me guérirait bien vite. Vous me connaissez pas ou vous faites semblant de ne pas me connaître.
Ніколи я не казала правдивіше, і тітка переконалася, і взялася мене втішати, рахувати, силкуватися дістати ще грошей, щоб задовольнити мої потреби.
Jamais je n’ai dit plus vrai, et ma tante fut convaincue, et se mit à me consoler, à calculer, à tâcher d’avoir encore de l’argent pour satisfaire mes besoins.
Обожнюю, коли люди охоче йдуть назустріч.
J’adore quand on a de la bonne volonté.
Але послухайте-но, добрячий же гак зробила залізнична колія, що веде мене до герцога Гамільтона. Я кажу про це тому, що вчора він раптом постав у моїй уяві такий прекрасний і такий незрівнянний, що я й досі вся схвильована.
Mais écoutez, elle a fait une fameuse déviation, la ligne de chemin de fer qui me conduit vers le duc de Hamilton. J’en parle parce que, hier, il s’est tout à coup présenté à mon esprit si beau et si incomparable que j’en suis encore toute saisie.
О! та мені не соромно, цей чоловік справді вартий гака, він чарівний хлопець, лише одне мене сердить — що він мене не хоче.
Oh ! mais je n’ai pas honte, l’homme vaut une déviation en vérité, c’est un adorable garçon, un seule chose me fâche c’est qu’il ne veuille pas de moi.
Це обурливо.
C’est outrageant.
Його сестра, його клята сестра, ота дівка, що бігає за оперним тенором. Ота жахлива дівка!
Sa sœur, sa fichue sœur, cette fille qui court après un ténor d’opéra. Cette fille affreuse !
Це через неї він більше не приходить! Гаразд, ось я вже верзу нісенітниці. Те, що я кажу, — безглуздя, так, бо якби він кохав, яка сестра чи який біс завадили б йому прийти?
C’est elle qui a fait qu’il ne vient plus ! Bon, voilà que je divague. Ce que je dis là est absurde, oui, car s’il aimait quelle sœur ou quel diable l’empêcherait de venir ?
А все ж я смертельно зла на цю ніццянку.
Tout de même, je lui en veux mortellement à cette Niçoise.
Я провела день між Лаферʼєр і Вортом. Це таки страх як цікаво, бо ганчірки на цьому рівні — це мистецтво, талант, наука! Ганчірки, доведені до такої досконалості, — це… це… це цукерочка1. Яке ж нудне життя, коли не маєш бодай трьохсот тисяч франків ренти.
J’ai passé ma journée entre Laferrière et Worth. C’est plein d’intérêt, car les chiffons forment un art, un talent, une science ! Les chiffons à ce degré de perfection, c’est un... un... un sucre. Que c’est embêtant la vie, quand on n’a pas trois cent mille francs de rente au moins.
Я замовляю собі дюжину суконь, кілька капелюшків, манто — і годі! Це безглуздя! Не можна, щоб такі речі тебе сковували. О, гроші, гроші! Вони мені потрібні. Я візьму будь-якого чоловіка, аби лиш він мені їх давав.
Je me fais une douzaine de robes, quelques chapeaux, manteaux et halte-là ! C’est absurde ! On ne devrait pas être gêné par ces choses-là. 0 l’argent, l’argent ! Il m’en faut. Je prendrai n’importe quel mari pourvu qu’il m’en donne.
— І це в шістнадцять років у неї такі думки! — вигукує тітка.
— Et c’est à seize ans qu’elle a de pareilles idées ! s’écrie ma tante.
— Так, пані, не в шістнадцять, а ще з тринадцяти, споконвіку.
— Oui, Madame, non pas à seize ans mais depuis treize ans, depuis toujours.
Кохання можна знайти всюди й задарма, тож не воно мене турбує.
L’amour se trouve partout et pour rien, ce n’est donc pas lui qui m’inquiète.
— Ви божевільна, — каже мені тітка.
— Vous êtes folle, me dit ma tante.
— Я й сама так думаю, але що ж робити?
— C’est aussi mon avis, mais que faire ?
— Якщо ви не спатимете десять ночей, багатства від того не побільшає, — каже вона мені далі, — ну ж бо, лягайте спати!
— Si vous ne dormez pas dix nuits la richesse n’en viendra pas davantage, me dit-elle encore, allons couchez-vous !
— Ах! це нестерпно! Ця Марі Одіффре, і ці гроші! Пані, мене треба видати заміж!
— Ah ! c’est navrant ! Cette Marie Audiffret, et cet argent ! Madame il faut me marier !
— За Еміля?
— Avec Emile ?
— Та ні, він мені не пасує. О! за кілька днів мені виповниться сімнадцять! Інша б тішилася, а я через це плачу! Це жахливо — старіти, я ж гадала, що мені завжди буде шістнадцять!
— Non pas, il ne me convient pas. Oh ! dans quelques jours j’aurai dix-sept ans ! Une autre se réjouirait, moi j’en pleure ! C’est abominable de vieillir, je croyais que j’aurai toujours seize ans !
Боже, я вже й сама не знаю, що кажу. Мій роман триває, він вийде гарненький.
Dieu, je ne sais plus ce que je dis. Mon roman se continue, il sera gentil.
Іду спати.
Je vais me coucher.
Яке ж нудне життя, коли не маєш бодай трьохсот тисяч франків ренти!
Que c’est embêtant la vie, quand on n’a pas trois cent mille francs de rente, au moins !
викресленоЯ могла б сказати Одіффре, як (далі нерозбірливо)
Я тупію в Парижі, я вже й не вдягаюся пристойно, та хіба ж убратися, коли цілий день по крамницях, хай навіть і в екіпажі.
Je m’abrutis à Paris, je ne m’habille plus, mais le moyen de s’habiller en allant aux magasins, en voiture il est vrai.
Я написала сьогодні ввечері купу дурниць, думки мої геть сплутані, а надто роман: чи змусити покохати? ту… ні, марно про це тут писати, ніхто нічого не зрозуміє, займуся цим завтра вранці.
J’ai écrit un tas de bêtises ce soir, mes idées sont très embrouillées, et le roman surtout, vais-je faire aimer ? la... non, c’est inutile d’en parler ici, on ne comprendrait rien, je m’en occuperai demain matin.
Я щойно надіслала Діні ще два листи, щоб вона їх відправила; перший:
Je viens d’envoyer à Dina pour qu’elle les expédie encore deux lettres, la première:
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie à Emile dʼAudiffret, novembre 1875Нещасний! Ти згниєш і ніколи не будеш увінчаний як найчеснотливіша дівиця!2
Malheureux ! Tu pourriras et ne seras jamais couronné rosière !
а другий:
et la seconde:
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie au père dʼEmile dʼAudiffret, novembre 1875Стара навіжена шкапо! Твій клятий синок згниє й ніколи не буде увінчаний як найчеснотливіша дівиця.2
Vieux fou fourbu ! Ton fichu fils pourrira et ne sera jamais couronné rosière.
Примітки
Un sucre — дослівно «цукерочка»: улюблений вислів Марі на позначення чогось чудового аж до досконалості. Збережено за французьким оригіналом. ↩
Rosière — у французьких селах вінок, яким щороку увінчували найчеснотливішу дівчину. Марі вживає жіночу форму навмисне, аби принизити Одіффре, натякаючи на його «незайманість». ↩