❦
Четвер, 18 листопада 1875
Jeudi, 18 novembre 1875
на полях
Зошит, який читачі сміливо можуть пропустити. Він не містить нічого, окрім роздумів про Одіффре.
[Dans la marge: Cahier que les lecteurs feront bien de passer. Il ne contient que des réflexions sur Audiffret.J
Вкладка · mémo sur la page de titre du Livre 50
T.P.L. Алекс. Дюма
T.P.L. Alex. Dumas
Виснажена, втомлена, знищена!
Harassée, fatiguée, anéantie !
Ці ганчірки зжеруть і мене, і мої гроші. Та я ж задля цього й приїхала до Парижа, тож робити все треба сумлінно. Само собою, нічого кольорового я собі не замовляю — все біле. Я матиму… ні.
Les chiffons me mangeront moi et mon argent. Mais je suis venue pour cela à Paris, il faut faire les choses en bonne conscience. Il va sans dire que je ne me fais rien faire en couleur, tout blanc. J’aurai... non.
Мені сумно, я роздратована, мені часто хочеться плакати, але все це дурниці. На мене таки трохи діє те, що я живу там, де колись жив цей нікчема.
Je me sens triste, énervée, je voudrais souvent pleurer, mais ce sont des bêtises. Cela me fait un certain effet de loger où a logé ce misérable.
За спільним столом зустрічаю Вінслоу з матірʼю. Розмовляємо з тіткою про Дивовижного. Вона каже мені, що він залицятиметься до Ліч, яка гарненька, мов лялечка, і дуже багата. І я вже ревную до Ліч і шаленію, бо бачила, з яким пожвавленням вона відповідала йому того вечора в Опері.
A la table d’hôte je rencontre Winslow et sa mère. Nous parlons avec ma tante du Surprenant. Elle me dit qu’il va faire la cour à Leech, qui est jolie comme une poupée et très riche. Et je suis déjà jalouse de Leech, et furieuse car j’ai vu avec quelle animation elle lui répondait l’autre soir à l’Opéra.
Ні, справді, щасливий же смертний цей мій ніццець. Усюди його носять на руках, усі жінки будують йому очі. Ох! але як же це було видно в Опері, коли він зайшов до Ліч — вона вмить пожвавішала, як і я, коли він приходив до нас. І він це бачить. Який же він щасливий. Хотіла б я бути такою, як він.
Non, vrai, c’est un heureux mortel que mon Niçois. Partout on le fête, toutes les femmes lui font les doux yeux. Oh ! mais c’était si visible à l’Opéra, quand il est entré chez Leech, elle s’est de suite animée, comme moi quand il venait, chez nous. Et il le voit. Comme il est heureux. Je voudrais être comme lui.
Якщо він із нею не одружиться — ще одна дівчина, яку помстять мої удари кийком! Ох і клятий же хлопчисько!
S’il ne l’épouse pas, encore une fille que vengeront mes coups de bâtons ! Fichu garçon, va !
Якби мене любили так, як люблять його, я б чинила, як він. Його кохають одразу — якщо й не справжнім коханням, то чимось, дуже на нього схожим.
Si on m’aimait comme on l’aime je ferais comme lui. On l’aime tout de suite, si pas d’amour vrai, alors d’une chose qui ressemble beaucoup à l’amour.
Та ось я вже починаю мучитися через Ліч! Я відкрила в собі нову рису — я ревнива, мов чортиця, я б усім повидряпувала очі, ні, лишімо це на потім.
Mais voilà que je vais me tourmenter pour Leech ! Je me suis découvert une nouvelle qualité, je suis jalouse comme une diablesse, j’arracherais les yeux à toutes, non, gardons cela pour plus tard.
Увечері йдемо дивитися «Креолку», новий успіх Оффенбаха. Жюдік чарівна, але я страждаю від спеки й від зухвалих поглядів кількох чоловіків. Ледве виїхала з Ніцци — і вже думаю, як туди повернутися, і ні про що інше не думаю. Лише в Ніцці мені добре. Тільки благаю вас, не думайте бозна-яких дурниць — те, що ви собі гадаєте, псує мені Ніццу й аж ніяк мене туди не вабить, навпаки. Я люблю Ніццу заради неї самої, і в цілому світі немає чарівнішого місця.
Le soir nous allons voir « La Créole », nouveau succès d’Offenbach. Judic est adorable, mais je souffre de la chaleur et des regards impudents de plusieurs hommes. A peine partie de Nice je pense à y retourner et je ne pense qu’à cela. Je ne suis bien qu’à Nice. Là, n’allez pas, je vous en prie, penser un tas de bêtises, la chose que vous croyez me gâte Nice et ne m’y attire pas, au contraire. J’aime Nice pour elle-même, et il n’y a pas dans le monde entier un endroit plus adorable.
Я більше не курю, через що буваю в кепському гуморі, але я забороняю собі курити — і не курю.
Je ne fume plus, ce qui me rend de mauvaise humeur, mais je me défends de fumer et je ne fume plus.
Я більше не кохаю Одіффре, я просто принижена, ось і все, ні, я ще дуже закохана, і до того ж я нічого не роблю, щоб розлюбити, мене це тішить.
Je n’aime plus Audiffret, je suis humiliée voilà tout, non, je suis encore très amoureuse, et d’ailleurs je ne fais rien pour ne plus l’être, cela m’amuse.
Зітхаєш, хочеться плакати, стаєш поетичною, але апетит від того не зникає; так добре розумієш ті любовні банальності, що їх виголошують актори, — те, чого раніше ніколи не помічала, тепер западає в саме серце й знаходить там своє місце. Ні, справді, кохання — це таки цікава штука.
On soupire, on a envie de pleurer, on devient poétique, mais on mange toujours bien, on comprend si bien les fadaises que les acteurs débitent sur l’amour, ce qu’on n’a jamais remarqué avant, à présent va au fond du cœur et y trouve sa place. Non, vrai, c’est plein d’intérêt, l’amour.