❦
Пʼятниця, 12 листопада 1875
Vendredi, 12 novembre 1875
Боже мій, подумала я, дивлячись на себе в дзеркало цього ранку, я бліда, як у Спа! О! цього разу я знаю, кому я цим завдячую!
Mon Dieu, pensai-je en me regardant dans la glace ce matin, je suis pâle comme à Spa ! Oh ! cette fois je sais à qui je le dois !
Я пішла в сад і пробула там годину: думала, гризла нігті, перебирала в думках усі ці речі. Я більше не хочу заходити до вітальні: вона нагадує мені про добрі часи й показує всю теперішню нудьгу.
Je m’en allai au jardin, j’y suis restée une heure à penser et à me ronger les ongles, à repasser toutes les choses dans mon esprit. Je ne veux plus entrer au salon, il me rappelle le bon temps et me montre tout l’ennui d’à présent.
Я більше не вірю в карти! А карти ж були моєю розрадою!
Je ne crois plus aux cartes ! Les cartes étaient ma consolation !
Я мала б від самого початку бачити, що нічого серйозного не було. Річ у тім, що було достатньо підстав, щоб багато на що сподіватися, — так, для інших, але не для мене: я бачила й розуміла гру, але сподівалася на щось інше.
J’aurais dû voir dès le commencement qu’il n’y avait rien de sérieux. Le fait est qu’il y avait assez pour croire beaucoup, oui pour les autres mais pas pour moi, je voyais et comprenais le jeu, mais j’espérais autre chose.
Та як же не сподіватися, не чекати того, чого бажаєш!
Comment s’empêcher d’espérer, d’attendre, ce qu’on désire !
Я знову взялася курити, так буває щоразу, коли мені нудно; здебільшого я замикаюся в себе, пишу, думаю, блукаю кімнатою, дивлюся на себе в дзеркало й курю. Я геть не здатна ні читати, ні будь-чим іншим займатися.
Je me suis remise à fumer, c’est toutes les fois que je suis ennuyée; je m’enferme pour la plupart du temps chez moi, écris, pense, erre par la chambre, me regarde dans la glace et fume. Je suis absolument incapable de lire, de faire quoi que ce soit.
Звіт про свято в Антонова в «La Vie mondaine» так схожий на той, що ми склали з Пепіно, що вчора ми з ним добряче з цього посміялися.
Le compte rendu de la fête chez Antonoff, dans la Vie mondaine, ressemble tellement à celui que nous avons fait avec Pépino que j’en ai beaucoup ri hier, avec lui.
— Який же він злий! — сказала мама, поки ми верталися екіпажем з театру, — він карає її за те, що вона трохи кокетувала з Пепіно.
— Comme il est méchant ! a dit maman pendant que nous étions en voiture rentrant du théâtre, il la punit parce qu’elle a été un peu coquette avec Pépino.
— Він її не карає, — каже тітка, — це нечемний селюк, скажу лиш одне: знайомство з ним може тільки скомпрометувати. Побачать його з якоюсь панною — і вмить про це говорять усюди, а тоді він віддаляється.
— Il ne la punit pas, dit ma tante, c’est un paysan impoli, ce que je dirai seulement, c’est que sa connaissance ne peut être que compromettante. On le voit avec une jeune fille et à l’instant on en parle partout, et puis il s’éloigne.
Тітка має рацію. Усі знають, що він буває лише з тими жінками, до яких залицяється. І поводиться він так навмисне: показує всім, що цікавиться, бігає за особою, не відходить від неї, дбаючи про те, щоб залицятися привселюдно так, аби про це заговорили, а тоді відступає, задоволений справленим враженням.
Ma tante a raison. On sait qu’il n’est qu’avec les femmes auxquelles il fait la cour. Et il se conduit exprès ainsi, il montre à tout le monde qu’il s’intéresse, il court après la personne, il est toujours avec elle, en ayant soin de faire sa cour publiquement de façon à en faire parler, et puis se retire satisfait de l’effet.
Хіба ж це не ганебно!
N’est-ce pas infâme !
О! якби я була чоловіком, я робила б так само, ба й гірше.
Oh ! si j’étais un homme j’en ferais autant, et plus encore.
Я не сьогодні прозріла, я завжди так бачила, але я збиралася помститися — і водночас помститися за стількох жінок, — змусивши його серйозно мене покохати. Я хотіла його мучити, доводити до розпачу, навіть убити.
Ce n’est pas d’aujourd’hui que je vois clair, je voyais toujours ainsi, mais je comptais me venger et en même temps venger tant de femmes, en me faisant sérieusement aimer. Je voulais le martyriser, le désespérer, le tuer même.
Та хіба ж я хотіла чогось аж надто незвичайного?
Et que voulais-je de trop extraordinaire ?
Хіба ж не щодня трапляється, що якийсь гульвіса, бабій, шалено закохується, і тепер уже з ним самим кепсько поводяться! Що за чорт, кохають же й бридкіших, і дурніших за мене!
N’arrive-t-il pas tous les jours qu’un roué, un coureur, devient amoureux fou et soit maltraité à son tour ! Que diable on aime des plus laides et des plus bêtes que moi !
Ні! Я не така, як у Спа! Це була мить, уранці. Дякувати Богові! Страх бути блідою та кволою цілий рік, як у Спа, змушував мене здригатися щоразу, коли я бачила себе бодай трохи блідою.
Non ! Je ne suis pas comme à Spa ! C’était un instant, le matin. Merci mon Dieu ! La peur d’être pâle et faible pendant une année comme à Spa me faisait frémir chaque fois que je me voyais un peu pâle.
Три зустрічі!
Trois rencontres !
Перша — це «татусь» у відкритому фіакрі, вбраний у сіре. Я маю на увазі старого Одіффре, між собою ми звемо його «татусем».
La première, c’est papa en fiacre découvert et habillé de gris. Je veux parler du vieil Audiffret, entre nous nous l’appelons papa.
Друга — біля Італійського театру: щойно екіпаж спинився, як той чоловік, що днями мало не скочив на екіпаж і якого ми відтоді не бачили, рушив був відчинити дверцята, а тоді відсахнувся, мов отетерілий.
La seconde près du Théâtre Italien, à peine la voiture est-elle arrêtée que l’homme de l’autre jour, celui qui a presque sauté sur la voiture, et que nous n’avons pas revu depuis, fait un mouvement pour ouvrir la portière puis recule comme hébété.
Я виходжу з екіпажа, вся зашарівшись, йому досить було тільки кинутися до мене, але він нічого такого не зробив. Ну от, подумала я, він матиме мене за італійську співачку.
Je descends de voiture toute rougissante, il n’avait qu’à me sauter dessus, mais il n’en fit rien. Bon, pensai-je, il va me prendre pour une chanteuse italienne.
Та в передпокої я раптом спинилася, бо крізь скляні двері контори-вітальні впізнала Дивовижного, який сидів на тростині, чи радше стояв на тростині, жестикулюючи, балакаючи й похитуючись, перед Креші, конторником, прима-донною та ще кількома особами.
Mais, dans l’antichambre, je m’arrêtai tout court car à travers la porte vitrée du salon-bureau, je reconnus le Surprenant, assis sur sa canne ou plutôt debout sur sa canne, gesticulant, bavardant et se dandinant, devant Cresci, l’homme du bureau, la prima donna et encore quelques personnes.
Я зачекала на маму й увійшла тільки слідом за нею.
J’attendis maman et n’entrai que derrière elle.
— Добридень, панно, як ся маєте, — сказав він, простягаючи мені руку.
— Bonjour Mademoiselle, comment allez-vous, dit-il en me tendant la main.
— Добридень, добродію, — відповіла я, вся тремтячи всередині й бліда зовні.
— Bonjour, Monsieur, répondis-je toute tremblante en dedans et pâle en dehors.
Жодного поштовху. Тож бачите, що він не від мене йде.
Absence totale de secousse. Vous voyez bien qu’elle ne vient pas de moi.
Креші вмить заходився розкланюватися, рекомендувати нам своїх артистів, упадати коло мене.
Aussitôt Cresci se mit à faire des révérences, à nous présenter ses artistes, à s’empresser autour de moi.
Бідолаха! Він не знає, що я в неласці.
Malheureux ! Il ne sait pas que je suis en disgrâce.
— А коли ви даватимете «Міньйон»?1
— Et quando ci darete Mignon ?
— У понеділок, синьйорино, у понеділок.2
— Lunédi, signorina, Lunédi .
— Як це в понеділок! Я думала, що буде в суботу!3
— Corne Lunédi ! io pensa che sarebbe sabato !
Тоді він із геть здивованим виглядом почав запевняти, що то задля мене він відклав виставу. І справді, я просила його про це в Антонова, але не думала, що він це зробить. Цей вечір був призначений на 13-те, а тепер перенесений на 15-те. Креші цілком щиро запевняє, що це задля мене.
Alors d’un air tout étonné il se mit à dire que c’est pour moi qu’il a retardé la représentation. En effet je l’en avais prié chez Antonoff, mais je ne pensais pas qu’il le ferait. Cette soirée avait été fixée au 13 et la voilà remise au 15. Cresci avec une sincérité parfaite assure que c’est pour moi.
Дивний чоловік тим часом увійшов і сів.
L’homme étrange était pendant ce temps entré et s’était assis.
— Та ви ж не їдете, — скривився Дивовижний, — пані поїде, а панна лишиться.
— Mais vous ne partez pas, grimaça le Surprenant, Madame partira, mais Mademoiselle restera.
— Навпаки, — каже мама, — це пані лишиться, а панна їде.
— Au contraire, dit maman, c’est Madame qui restera et Mademoiselle qui part.
— О! та зовсім ні!
— Oh ! mais pas du tout !
Я була так схвильована й внутрішньо стривожена, що нічого не памʼятаю з того, що було сказано. Ах! так, пригадую, що Дивовижний сказав:
J’étais si émue et agitée intérieurement que je ne me souviens de rien de ce qui a été dit. Ah ! oui, je me souviens que le Surprenant a dit:
— Бачте, панянка дуже поспішає до Парижа, до «Гранд-готелю».4
— Vedete, la signorina ha gran fretta d’andar a Parigi per il Grand Hôtel.
— Так, так!5 — мовила я недбалим тоном, схиливши голову набік.
— Si, si ! dis-je d’un ton léger et la tête inclinée d’un côté !
— Пані, ви оберете абонемент, — підхопила я, обертаючись до матері.
— Madame, vous allez choisir un abonnement, repris-je en me tournant vers ma mère.
— Що ж, тепер ми вже підемо, — сказав Дивовижний, — і вийшов, потиснувши руку моїй матері, мені та решті.
— Eh bien, maintenant nous allons nous en aller dit le Surprenant, et il sortit après avoir tendu la main à ma mère, à moi, et aux autres.
— Марі, — тихо каже мама, — ти залишишся тут, а я піду спитаю в нього, хто цей чоловік.
— Marie, dit doucement maman, tu resteras ici, et j’irai lui demander qui est cet homme.
— Гаразд, — і поки вона ходила питати, я роздивлялася план театру, ще геть приголомшена зустріччю, а надто відходом того чоловіка.
— Bien, et pendant qu’elle s’en allait demander, j’examinai le plan du théâtre toute abasourdie encore de la rencontre et surtout du départ de l’homme.
— Ну ось, моя люба, — мовила мама, повертаючись, — знаєш, хто цей чоловік? Це баритон Опери!
— Eh bien, ma chère, fit maman en rentrant, tu sais qui est cet homme ? C’est le baryton de l’Opéra !
Ми беремо абонемент і виходимо.
Nous prenons un abonnement et sortons.
Мама застала того чоловіка, коли він викручував піруети перед тітчиним екіпажем.
Maman avait trouvé l’homme pirouettant devant la voiture de ma tante.
— Я спитала вас, хто цей чоловік, бо він непристойно втупився в наш екіпаж.
— Je vous ai demandé qui était cet homme, parce qu’il a fixé notre voiture d’une façon inconvenante.
— А чи не божевільний він часом? — спитала тітка.
— Est-ce que ce n’est pas un fou ? demanda ma tante.
— Чому?
— Pourquoi ?
— Бо він поводився так дивно!
- Parce qu’il s’est conduit d’une manière si étrange !
— Та пані, якщо він так дивився, то це ж заніміння від захвату!
— Mais Madame, s’il a regardé ainsi, c’est la stupéfaction de l’admiration !
Потім мама спитала його, що чути про його одруження.
Puis maman lui a demandé des nouvelles de son mariage.
— Ніколи в житті, пані! Це брехня!
— Jamais de la vie, Madame ! C’est faux !
— Але ж усе місто про це говорить.
— Mais toute la ville en parle.
Ми йдемо на прогулянку, я розлючена, ображена, я нарікаю, я бурчу!
Nous allons à la promenade, je suis furieuse, blessée, je me plains, je gronde !
Щоразу я сподіваюся, що все повернеться, і щоразу зазнаю прикрого розчарування!
Chaque fois j’espère un retour et chaque fois je suis désagréablement désappointée !
Ну й ну, от тобі й на!6
Bigre de bigre !
Я гуляю з тіткою, Ґодар і Шевальє сидять на лавці; раніше вони б кинулися до нас, а тепер лише вклонилися.
Je marche avec ma tante, Godard et Chevalier sont assis sur un banc, avant ils seraient accourus, à présent ils ont salué seulement.
Я йшла набережною й молилася Богові, хто б це подумав?
Je marchais par la Promenade et priais Dieu, qui le supposerait ?
Я все вірю, все молюся. Невже ж це завжди намарне! З цього можна збожеволіти!
Je crois toujours, je prie toujours. Est-il donc possible que ce soit toujours en vain ! C’est à se casser la tête !
Коли я знову сідаю в екіпаж, зʼявляється Одіффре. Невже я для нього вже ніщо.
Quand je reprends la voiture Audiffret paraît. Est-il possible que je ne lui sois plus rien.
Мені все здається, що ні, що він просто позує, що це мине!
Il me semble toujours que non, qu’il pose, que ça passera !
Безглузда дівчина!
Fille absurde !
Ах! це літо, це літо! Бог дає мені кілька днів спокою, щоб потім я дужче відчула муку. Це жорстоко!
Ah ! cet été, cet été ! Dieu me donne quelques jours de calme pour me faire sentir davantage le tourment après. C’est méchant !
Невже я молилася намарне! та через це можна проклясти весь світ!
Est-ce que j’ai prié en vain ! ce serait à me faire maudire le monde entier !
Саме цей чоловік увів мене в моду, без нього — нічого.
C’est l’homme qui m’avait mis à la mode, sans lui, plus rien.
Хоч би я списала ще сто сторінок, то не скажу ні більше, ні інакше.
Si j’écris encore cent pages je ne dirai pas plus, ni autre chose.
Я беру до себе на обід моїх Грацій, забуваюся в сміхові. Поки я переодягаюся, Джирофле зі мною. Мені завжди потрібен хтось, кого можна тримати за барки, розмовляючи, щоб думати вголос, щоб не отупіти.
Je prends mes Grâces à dîner, je m’étourdis en riant. Pendant que je change de robe, Giroflé est avec moi. Je dois toujours avoir quelqu’un pour le tenir par le collet en parlant, pour penser tout haut, pour ne pas m’abrutir.
В Антонова я все зрозуміла навпаки: він нічого не писав, він бавився тим, що запихав уламок розетки від свічника, яку розбив Паріс, у дзвоник.
Chez Antonoff j’ai compris tout de travers, il n’a rien écrit du tout, il s’amusait à enfoncer un morceau de bobèche qu’avait cassée Paris, dans un timbre.
Як же це на нього схоже! Сам він не підійшов, але Саетоне йому каже:
Comme on le reconnaît ! Il ne s’est pas approché de lui-même, mais Saëtone lui dit:
— Одіффре, сядьте тут і поговоріть із панною. — Я не сідатиму, — відказав Дивовижний, але потім сів, мовлячи: — Спробую бути таким же забавним, як пан Саетоне.
— Audiffret, asseyez-vous ici et causez avec Mademoiselle. Je ne vais pas m’asseoir, répliqua le Surprenant, mais puis s’assit en disant: Je vais tâcher d’être aussi amusant que M. Saëtone.
Перед обідом ми йдемо прогулятися пішки, надворі дивовижне сяйво місяця... Я верзу тисячу дурниць із Ольгою, і якби Діна та Марі були такі ж навіжені, як ми, стався б великий скандал, бо ми хотіли затанцювати хоровод довкола священника, який проходив мимо, а тоді піти до «London House»7.
Avant dîner nous allons nous promener à pied, il fait un clair de lune surprenant... Je dis mille folies avec Olga, et si Dina et Marie étaient aussi folles que nous, un grand scandale serait arrivé, car nous voulions danser une ronde autour d’un curé qui passait, et puis aller au London House.
Ольга, схоже, пише роман. Після обіду ми йдемо по нього, я замикаюся з дівчиною та читаю, але на другій сторінці спиняюся й пропоную написати роман удвох. Я даю ідею, все, все, все, а дівчина уявляє, що теж щось творить. Вийде історія Дюма з «Нельською вежею»8, але я не наполягатиму на своїх правах.
Olga écrit un roman à ce qu’il paraît. Après dîner nous allons le chercher, je m’enferme avec la fille et je lis, mais à la seconde page je m’arrête, et propose d’en écrire un à nous deux. Je donne l’idée, tout, tout, tout, et la fille s’imagine qu’elle compose aussi. Ce sera l’histoire de Dumas avec « La Tour de Nesle » mais je ne ferai pas valoir mes droits.
Я доручаю їй написати мені на завтра любовну сцену.
Je lui donne à me faire pour demain une scène amoureuse.
Дівчина ні на що не претендує і цілком наївно просить у мене ідей, подробиць, виправлень. Що ж до мене, я беруся до праці й одним духом пишу весь перший розділ, у якому мій герой стрибає у вікно, висаджує двері тощо, тощо.
La fille n’a aucune prétention et me demande des idées, des détails, des corrections, avec une naïveté parfaite. Quant à moi, je me mets à l’ouvrage et d’un trait écris tout le premier chapitre dans lequel mon héros saute par la fenêtre, enfonce une porte, etc. etc.
Примітки
В оригіналі італійською: «Et quando ci darete Mignon?» (так у тексті; очевидно, E quando). ↩
В оригіналі італійською: «Lunédi, signorina, Lunédi». ↩
В оригіналі італійською (із Маріїними помилками: «Corne» замість «Come», «pensa» замість «pensavo»): «Corne Lunédi! io pensa che sarebbe sabato!» ↩
В оригіналі італійською: «Vedete, la signorina ha gran fretta dʼandar a Parigi per il Grand Hôtel». «Гранд-готель» на бульварі Капуцинів був звичною паризькою адресою родини Башкирцевих. ↩
В оригіналі італійською: «Si, si!» ↩
В оригіналі французькою: «Bigre de bigre!». ↩
«London House» — модний заклад у Ніцці; молодим панянкам ходити туди самим вважалося б скандальним. ↩
«Нельська вежа» (1832) — драма, навколо авторства якої точилася гучна суперечка між Александром Дюма-батьком та Фредеріком Ґайярде. ↩