Понеділок, 25 жовтня 1875

Виходжу пізно й нікого не бачу; як майже щодня, перед поверненням ми завертаємо до Сапоженикових. Ми з Джирофле знов говоримо про один невеличкий задум, який збираємося незабаром здійснити.
Усі вікна замку осяяні. [Викреслено: це задля (нерозбірливо)]. Ця ілюмінація змусила мене звести очі до вежі, увінчаної розкішним прапором; інакше я на неї більше й не дивлюся, і якби про це стільки не говорили вдома, то ні замок, ні той чоловік для мене вже не існували б.
Я весела, але моя веселість гасне у вечорі в родинному колі.
Пишнота весілля сербського князя Мілана з Кечко мало мене засмутила, і це мене дивує. Якщо вже я заздрісна, то ось саме той випадок — позаздрити цій дівчині, рівні мені, що нині стала королевою, мов за помахом чарівної палички, мов у казці!
Скінчивши читати «Фіґаро», ми знову скочуємось у Джирофлу.
— Я б дуже хотіла, щоб з обох боків ці примхи нарешті вщухли і щоб вони одружилися, — каже мама, певно, жартома.
— Жодних примх немає, — каже Бібі-я, — а є цілковита байдужість з обох боків.
Пані матінка в ударі: вона розповідає нам історії про мене, Ольгу, Бібі, Саетоне, Фіулулу — і ми сміємося.
Сьогодні-бо цей хлопець мені й справді байдужий. Мені на нього начхати. Та щоб відновити свою честь перед усім ареопагом, я молюся Богові так, як молилася в Бадені, — і тоді Він дав мені те, що я просила.

Примітки

Князь Мілан IV Обренович (1854—1901) сербський одружився з Наталією Кешко 17 жовтня 1875 року в Белграді. Кешко походила з російсько-молдавського шляхетського роду з Бессарабії — Маринé рівня за станом.
Ареопаг — давній афінський судовий трибунал; тут — іронічно про родинну раду, що судить про її залицяльників.