❦
Неділя, 24 жовтня 1875
Dimanche, 24 octobre 1875
Примітка упорядників
[Ріжок сторінки відсутній?]
[Coin de page manquant ?]
Вкладка · maxime sur la page de titre du Livre 48
Знай усе, роби все, [?] вирішуй усе [?] усе [?] усе... [?] te
Sais tout, fais tout, [?] décide tout [?] tout [?] tout... [?] te
Nous allons chercher mes Grâces pour aller ensemble à l’église, un peu avant leur maison le Surprenant nous dépasse et lève la tête avec affectation devant les fenêtres des Sapogenikoff.
Та оскільки вчора я постановила більше ним не перейматися, то не червонію й не кажу ні слова.
Mais comme j’ai décidé hier de ne plus m’en occuper je ne rougis pas et n’en dis mot.
Я цілком невимушена й піддражнюю розчервонілу, натхненну Ольгу. Я віддаю їй Бібі, мов якусь дрібничку, і вона в захваті.
Je suis toute naturelle et taquine Olga qui est rouge et inspirée. Je lui donne Bibi tout comme un autre, elle est ravie.
Я не серджуся на себе: я зронила якусь дурницю, наче талісман, цей талісман не подіяв — ну що ж, не хочу через те псувати собі кров. Найголовніше, чого я боюся понад усе, — так це загальної зневаги. Як буде треба, мені вистачить і простої чемності, аби лиш від мене не відверталися, — і я спокійна.
Je ne suis pas fâchée contre moi, j’ai dit une bêtise comme un talisman, ce talisman n’a pas de succès, eh bien, je ne veux pas me faire du mauvais sang. Le principal, ce que je crains le plus, c’est le mépris général. Au besoin je me contenterai d’une simple politesse, pourvu qu’on ne se détourne pas et je suis tranquille.
Джирофле сяє; ми вінчаємо її з Джирофлою, і кожен вигадує майбутню сцену. Тут уже не бракує уяви, і ми сміємося — одне з вигадок іншого. Це розвага, точніше сказати, забавка, до якої ми між собою часто вдаємося.
Giroflé rayonne, nous la marions avec Girofla et chacun compose une scène future. On déploie beaucoup d’imagination et on rit, les uns des histoires des autres. C’est un passe-temps, un amusement veux-je dire, très employé entre nous.
Антонов — ви ж не знаєте, що то за один, цей Антонов. Доволі цікавий чоловік, він сам розповідає свою історію. Був жалюгідним прикажчиком у якійсь там петербурзькій крамничці, коли збагнув, що нерозумно животіти на дні. Збагнувши це, він підшукав собі посаг разом із надзвичайно бридкою жінкою й сам подався в купці. Торгуючи модними новинками, він наживає велике багатство — шістсот тисяч рублів, кажуть; тоді він кидає дружину, відкупившись від неї, ліквідує справу, продає свою фірму й приїздить разом з акторкою, співачкою, до Ніцци — цього поблажливого вмістища всякої всячини, як трояндової пелюстки, так і лаврового листка.
Antonoff, vous ne savez pas ce que c’est qu’Antonoff, c’est un homme assez curieux, il raconte lui-même son histoire. Il était un misérable commis dans je ne sais quelle boutique à Pétersbourg lorsqu’il s’aperçut que c’était stupide de croupir dans un bas-fond. S’étant arperçu de cela, il se trouva une dot avec une femme excessivement laide et devint marchand lui-même. Marchand de nouveautés, il se fait une grande fortune, six cent mille roubles, dit-on, alors il abandonna sa femme en lui payant une indemnité, liquida, vendit sa firme et vint avec une actrice, une chanteuse, à Nice, ce complaisant réceptacle de toute chose, de la feuille de rose, comme de la feuille de laurier.
Акторку, пані Кроннеберг, мали за його дружину. Вона мала гарний голос і співала в Опері з успіхом, який завдячувала передусім своєму становищу — російська пані, мало не аматорка тощо. Через Оперу Бібі-Антонов познайомився зі знаменитостями Ніцци, а саме3: Саетоне, дʼОдіффре батько й син тощо.
L’actrice, Mme Kronneberg, passait pour sa femme. Ayant une jolie voix elle chanta à l’Opéra, avec succès, obtenu surtout à cause de sa position, une dame russe, quasi-amateur etc. Par l’Opéra Bibi-Antonoff connut les célébrités de Nice, viz: Saëtone, d’Audiffret père et fils, etc.
Та одного чудового дня пані Кроннеберг кидає його; Бібі-Антонов робить добру міну при лихій грі, купує ділянку на дорозі до Вільфранша й будує собі дім. Вдягнений він украй чудернацько, з отими діамантовими ґудзиками. Низенький, чорнявий, на вигляд круглий, з рибʼячими очима, сорока пʼяти років, а на вигляд щонайбільше тридцять. Говорить лише російською, жодної освіти. Розуму? Розум практичний, розум спекулятивний, грошовий, розум вискочня.
Un beau jour Mme Kronneberg le plante-là, Bibi-Antonoff fait contre mauvaise fortune bon cœur, achète un terrain route de Villefranche et se bâtit une maison. Il est très drôlement mis, avec ces boutons de diamants. Petit, brun, paraissant rond, avec des yeux de poisson, âgé de quarante-cinq ans, en paraissant trente au plus. Ne parle que le russe, aucune éducation. De l’esprit ? L’esprit pratique, l’esprit de spéculation, d’argent, esprit de parvenu.
Правду кажучи, він не вартий такого опису, але ж він навідався до Ніни, потім до нас і за тиждень справляє в себе новосілля. З нього кепкують, і кожен дотепує на його адресу. Він уже два роки вдівець і мріє знайти собі нову супутницю. Марі йому до вподоби — ми з того добряче сміємося, хвалити Бога.
Vrai, il ne vaut pas cette description, mais c’est qu’il est venu chez Nina, puis chez nous et va faire une fête chez lui dans une semaine pour l’inauguration de sa maison. On s’en moque, et chacun fait de l’esprit sur son compte. Il est veuf depuis deux ans et aspire à prendre une autre compagne. Marie lui plaît, nous en rions assez, Dieu merci.
Тепло; я виходжу на Набережну пішки разом із Джирофле. Ми ретельно роздивляємося крізь ґрати сади Джої та Розалі Леон.
Il fait chaud, je sors à la Promenade à pied avec Giroflé. Nous examinons scrupuleusement les jardins de Gioia et de Rosalie Léon, à travers la grille.
Дозвольте мені повернутися до цього. Дозволяєте? Гаразд — це я до того, що коли Бібі думає про Ольгу насправжки, то це мені миліше за будь-що інше. Принаймні предмет у мене під рукою. Жалюгідна винагорода.
Permettez que j’y revienne. Vous permettez. Bien, c’est pour dire que si Bibi pense à Olga pour de bon j’aime cela mieux qu’autre chose. Au moins j’ai l’objet sous la main. Piètre compensation.
Я знов віднайшла своє нутро; воно якнайспокійніше і дивиться на мою поверхню, знизуючи плечима.
J’ai encore retrouvé mon fond, il est aussi calme que possible et regarde ma surface en haussant les épaules.
Мама й тітка беруть фіакр і лишають нам ландо.
Maman et ma tante prennent un fiacre et nous abandonnent le landau.
Діна, я, Марі й Ольга. Я в білому і гарна, у літньому капелюшку.
Dina, moi, Marie et Olga. Je suis en blanc et jolie, chapeau d’été.
викреслено[Чотири рядки закреслено]
[Quatre lignes cancellées]
Лише коли ми, проїхавшись Набережною, повертаємося до музики4, підходить — точніше, зволяє підійти — пан Еміль дʼОдіффре в супроводі вірного Фіулулу. Чи казала я, що з візитами були лише Шевальє та Фіулулу? Тільки погляньте: двоє найгірших.
Ce n’est que lorsque nous revenons à la musique après un tour à la Promenade que s’approche, que daigne s’approcher M. Emile d’Audiffret, accompagné du fidèle Fiouloulou. Ai-je dit que Chevalier et Fiouloulou avaient seuls fait des visites ? Et voyez, les deux plus mauvais.
Він навіть зволяє промовити, який гарний екіпаж, що це справжній букет квітів тощо.
Il daigne même dire quelle jolie voiture, que c’est un vrai bouquet de fleurs etc.
— Те саме я казала щойно, — кидаю я.
— C’est ce que je disais tout à l’heure, dis-je.
— От бачите! — мовив він переконано.
— Voyez ! fit-il, avec conviction.
Я тримаюся, мов янгол: ані румʼянцю, ані збентеження; втім, хвалитися тут нічим — не своїй вдачі я завдячую цим спокоєм, бо якби я була схвильована чи збентежена, то не змогла б себе стримати. Отже, я трималася добре, бо не відчувала нічого особливого.
Je me tiens comme un ange, ni rougeur, ni trouble, d’ailleurs il n’y a pas de quoi me vanter, ce n’est pas à mon caractère que je dois ce calme, car si j’étais émue ou troublée je ne saurais pas me contenir. Je me tenais donc bien parce que je n’éprouvais rien d’extraordinaire.
У Бібі на шкірі казна-що — мені це не до вподоби. Трохи покривлявшись із Джирофле, він обертається до нас. Я проста й привітна, як і з усіма іншими. Якщо він розраховував на свій ефект, це його, певно, дратує.
Bibi a toutes sortes de choses sur sa peau, ça me déplaît. Après quelques grimaces avec Giroflé, il se tourne vers nous. Je suis simple et aimable comme avec tous les autres. S’il a compté sur son effet cela doit le contrarier.
Я намагаюся повернути свій портрет, удавшись до хитрощів, які порадила мені тітка.
Je tâche de ravoir mon portrait en employant une ruse conseillée par ma tante.
— Я отримала свої нові фотографії, і я дам вам одну дуже гарну, а ви мені повернете ту, іншу, бо вона бридка; ні, справді, поверніть її мені, я не хочу, щоб такі негарні фотографії ходили по руках, я дам вам дуже гарну.
- J’ai reçu mes nouvelles photographies, et je vous en donnerai une très jolie, et vous me rendrez l’autre qui est laide, non, vrai, rendez-la moi, je ne veux pas que d’aussi vilaines photographies se répandent, je vous en donnerai une très jolie.
— Та зовсім ні, — відповів пан із притаманною йому зухвалістю, — та, інша, дуже гарна.
— Mais pas du tout, répondit Monsieur de son air insolent, l’autre est très belle.
— Ні, вона бридка.
— Non, elle est laide.
— Вона дуже гарна, і якби ви знали, як гарно її тепер оздоблено!..
— Elle est très jolie, et si vous saviez comme elle est bien arrangée à présent !..
— Ба!
— Bah !
— Різними дрібничками, вʼюнкими рослинами.
— Avec des petites machines, des plantes grimpantes.
— Я добре знаю, чому ви її не повернете: бо її у вас уже немає.
— Je sais bien pourquoi vous ne la rendrez pas, c’est que vous ne l’avez plus.
На цьому пан має честь нам уклонитися.
Sur cela monsieur a bien l’honneur de nous saluer.
Нам страшенно хотілося, щоб він був у нас цього вечора, але мам не було вдома, та й Дивовижний оголосив нам, що має намір піти на «Нельську вежу»5.
Nous désirions infiniment l’avoir ce soir chez nous, mais les mamans n’étaient pas là et puis le Surprenant nous a signifié son intention d’aller voir “La Tour de Nesle”.
Мені здається, він вважає візит зайвим: як і минулого разу, коли ми повернулися з Флоренції, він просто прийшов увечері.
Je crois qu’il juge inutile de faire une visite, comme la dernière fois, lorsque nous sommes revenues de Florence, il est tout simplement venu le soir.
Хай йому біс! Якби ви знали, яка я щаслива, що мені байдуже. Я трималася, повторюю, мов янгол, ніби нічого й не було, ніби то був не Дивовижний, а Ґодар, чи Фіулулу, чи хтось інший.
Que le diable l’emporte ! Si vous saviez combien je suis heureuse d’être indifférente. Je me suis tenue, je le répète comme un ange, tout comme si rien n’était, comme si ce n’était pas le Surprenant mais Godard ou Fiouloulou ou n’importe qui.
Після обіду ми з Джирофле, закутавшись в один плащ, тихенько виходимо, дзвонимо у двері до Джої та до Вітґенштайна, тоді переходимо вулицю й спокійнісінько прогулюємося.
Après dîner moi et Giroflé enveloppées d’un seul manteau sortons doucement et allons sonner chez Gioia et chez Wittgenstein, puis traversons la rue et nous promenons tranquillement.
Біля дверей ми зустрічаємо перевдягнених Діну й Марі: Діна — візником, Марі — жокеєм, вуличним хлопчиськом, казна-ким.
A la porte nous rencontrons Dina et Marie habillées, Dina en cocher de place, Marie en jockey, en gamin, en je ne sais quoi.
Пройняті шляхетним запалом, ми піднімаємося нагору й перевдягаємося так само, як вони, і в такому вигляді заходимо до їдальні, де сидять Біховець, Рікардо, Ніна, Коко, Данілова й домашні.
Animées d’une noble ardeur nous montons et nous travestissons comme elles, et ainsi arrangées entrons dans la salle à manger où sont Bihovetz, Ricardo, Nina, Coco, Daniloff et les gens de la maison.
Та ми змовилися ще й про інше: за пʼять хвилин ми виходимо і крокуємо посеред Набережної, взявшись під руки й співаючи хор змовників — майже народну пісню ніццян, — та ще й неможливими голосами. Потроху ми сміливішаємо, виходимо на саму Набережну, але там двоє панів здогадуються, хто ми насправді, починають свистіти й розглядають нас. Мене взяв страх; на щастя, капелюх, насунутий на очі, не давав роздивитися мого обличчя. І ми хутко вертаємося додому, але завулком і вулицею де Франс, щоб збити наших двох чоловіків зі сліду. Ми з Джирофле добираємося без пригод, а от Діна котиться в пилюку, а Марі — через Діну.
Mais nous étions convenus d’autre chose aussi après cinq minutes nous sortons et, marchant au milieu de la Promenade les bras entrelacés, chantant le chœur des conspirateurs qui est la chanson presque nationale des Niçois et cela avec des voix impossibles. On s’enhardit peu à peu, on va sur la Promenade même, mais là deux messieurs se doutent de notre qualité véritable et se mettent à siffler et nous regardent. La peur me prit, heureusement le chapeau enfoncé sur les yeux ne laissait pas voir ma figure. Et vite nous rentrons, mais par la ruelle et la rue de France pour dépister nos deux hommes. Moi et Giroflé arrivons sans accident, mais Dina roule dans la poussière et Marie par-dessus Dina.
Ландо чекає біля дверей; ми сідаємо й їдемо прогулятися повз кафе «Вікторія» та Французький театр. Саме антракт, на нас дуже дивляться, але більше через ландо, ніж через щось інше.
Le landau est à la porte, nous montons et allons nous promener devant le café de la Victoire et le Théâtre Français. C’est juste l’entracte, on nous regarde beaucoup, mais plus à cause du landau que pour autre chose.
Нарешті, коли вже було близько пів на одинадцяту, ми повернулися. Усі наші гості ще тут; мене просять заспівати пісень Терези6. Рікардо в захваті.
Enfin il commençait à être dix heures et demie, nous sommes rentrées. Tous nos visiteurs sont encore là, on me fait chanter des chansons de Thérésa. Ricardo se montre enchanté.
Ми регочемо як навіжені: хлопʼяче вбрання дозволяє нам бути справжніми шибениками. До того ж Рікардо й Біховець — люди цілком порядні, і з ними почуваєшся безпечно.
Nous rions comme des fous, l’habit de garçon nous permet d’être tout à fait gamin. Et puis Ricardo et Bihovetz sont tout à fait comme il faut et on est sûr avec eux.
Після співів настає черга танців — без музики. Приклад заразливий: підводяться всі, навіть Данілова, навіть Біховець, Валіцький, Барнола, Ніна — усі, всі, як у «Жирофле-Жирофлі»7; ми засапані й не можемо спинитися. Барнола, підстрибуючи, надіває жіночий капелюшок і вдає соромʼязливу за завісою — зі своїм смаглявим бородатим лицем!
Après le chant vient la danse, sans musique. Entraîné par l’exemple tout le monde se lève même la Daniloff, même Bihovetz, Walitsky, Barnola, Nina, tous, tous comme dans “Giroflé-Girofla »; on est essoufflé et on ne peut pas s’arrêter. Barnola tout en sautillant met un chapeau de femme et fait la timide derrière un rideau, avec sa face brune et barbue !
Це триває доволі довго; ми прощаємося, танцюючи й підстрибуючи, і нам важко навіть подати одне одному руку, бо поки один підноситься, другий опускається — мов морські хвилі.
Cela dure assez longtemps, on se sépare en dansant, en sautant, on a quelque difficulté à se donner la main car pendant que l’un s’élève, l’autre s’abaisse, comme les vagues marines.
Шаленство охопило всіх — це було чудово. А коли ми зостаємося самі, мова заходить про Дивовижного. Кажуть, що він мені до вподоби, а я кажу, що ні, тільки ж мені завжди потрібен хтось, і що, як по правді, лише він тут гідний називатися чоловіком.
La folie a gagné tout le monde, c’était adorable. Et, quand nous restons seules, on parle du Surprenant. Et on dit qu’il me plaît, et je dis que non, mais qu’il me faut toujours quelqu’un et qu’en conscience lui seul ici peut s’appeler homme.
Примітки
«Мої Грації» — Марине прізвисько для сестер Сапоженікових (Ніни, Марі й Ольги), іронічний натяк на трьох Грацій із міфології. ↩
«Дивовижний» (фр. le Surprenant) — одне з Мариних прізвиськ для Еміля дʼОдіффре. ↩
В оригіналі англійською (скорочення від латинського videlicet): «viz». ↩
«Музика» — щоденний концерт оркестру на Англійській набережній, неодмінний світський ритуал ніццького сезону. ↩
«Нельська вежа» (La Tour de Nesle) — мелодрама Александра Дюма-батька, перероблена з чернетки Фредеріка Гайярде (театр Порт-Сен-Мартен, Париж, 1832). Королева Маргарита Бургундська заманює юнаків до Нельської вежі на ніч утіх, а потім велить кинути їх у Сену. Марі не дозволяли її дивитися (див. 26 жовтня). ↩
Тереза (Емма Валладон, 1836/37–1913) — перша велика зірка паризького кафе-концерту, з 1860-х років славетна в «Альказарі» комічними й простонародними піснями (Wikipedia, «Thérésa (singer)»). ↩
«Жирофле-Жирофла» — популярна оперета Шарля Лекока (1874) про сестер-близнючок; від неї походять і прізвиська Джирофла (для Одіффре) та Джирофле (для Ольги). ↩