❦
Пʼятниця, 22 жовтня 1875
Vendredi, 22 octobre 1875
Я встаю рано, тож мені довелося трохи зачекати, щоб дізнатися, чи він тут. Він не поїхав! але це ще гірше, — сказала я собі, побачивши, як відчиняються віконниці.
Je me lève de bonne heure, il m’a fallu donc attendre quelque temps pour savoir s’il était là. Il n’est pas parti ! mais c’est pis encore, me suis-je dit en voyant les volets s’ouvrir.
Іде дощ, але о третій погода стає чарівна, і ми виходимо. Я йду пішки з тіткою.
Il pleut, mais à trois heures un temps ravissant et nous sortons. Je vais à pied avec ma tante.
Цей чоловік — на балконі клубу.
L’homme est sur le balcon du cercle.
Ось Ольга на сьомому небі: їхній дім поряд із клубом, і вона біля вікна, поки він на балконі.
Voilà Olga au ciel, leur maison est à côté du cercle, et elle est à sa fenêtre pendant que lui est sur le balcon.
Карета спиняється просто перед лавою, де сидять вони, Бібі й Лоренті. Йому нічого не лишається, як підвестись і підійти привітатися. Ця мерзенна істота каже мамі, що ці панни надто чепуряться і що він убирав би їх у грубу мішковину.
La voiture s’arrête juste devant la banquette où ils sont assis, Bibi et Laurenti. Il ne peut faire autrement que de se lever et venir saluer. Cette abominable créature dit à maman que ces demoiselles font trop de toilettes et qu’il les habillerait en toile de sac.
— То ви зараз знов сядете в карету, панно? — каже він мені, поки я вдягала жакетку.
— Alors vous allez de suite remonter en voiture, Mademoiselle ? me dit-il pendant que je mettais ma jaquette.
— Так, добродію, я вже досить находилася, — кажу я, не певна себе, сердита й збентежена.
— Oui, Monsieur, j’ai assez marché, dis-je mal sûre de moi, fâchée et troublée.
За хвилину ми проїжджаємо знов і бачимо цих людей на тій самій лаві, і Саетоне вже з ними.
Dans un moment nous passons encore et voyons ces gens sur la même banquette et Saëtone est avec eux.
Мама й тітка кажуть, що він упадає за Ольгою, я мовчу й лютую. Урешті я вибухаю лайкою на всіх цих ніццянців. Вони на це заслуговують.
Maman et ma tante disent qu’il s’occupe d’Olga, je me tais furieuse. Enfin j’éclate en injures contre tous ces Niçois. Ils le méritent.
— Що це за поведінка?
— Quelle est cette conduite ?
— Хто їх кликав?
— Qui les a demandés ?
— Понаходили, а тепер навіть візитів не зробили!
— Ils sont venus et à présent n’ont même pas fait de visites !
Я гніваюся при всіх. Ми піднімаємось до Ніни.
Je me mets en colère devant nous tous. Nous montons chez Nina.
Ця навіжена Марі, що вірить у Цимине повернення!
Cette folle de Marie qui croit au retour de Cima !
Я відразу йду з Ольгою на балкон, і ми дивимося, як у сутінках Джирофла сидить на лаві. Ольга сяє, а я аж кипію, але нічим цього не виказую.
Je vais de suite au balcon avec Olga et nous regardons dans le crépuscule Girofla sur la banquette. Olga rayonne, je bous mais n’en laisse rien voir.
Нарешті ми повертаємося додому, і я попереджаю своїх, що в мене препаскудний настрій, і говорю з ними достоту так, як говоритиму зі своїм щоденником.
Enfin nous rentrons et je préviens les nôtres que je suis d’exécrable humeur et leur parle tout comme je parlerai à mon journal.
Мама каже, що це цілком природно, що він дуже гарний і завжди подобатиметься; що він, окрім того, юнак розважливий і статечний, усе робить із мірою. О, так, це правда, я памʼятаю: він прийшов із візитом лише через кілька днів після того, як його відрекомендували.
Maman dit que c’est très naturel, que l’homme est très beau, qu’il plaira toujours; que c’est en outre un jeune homme réfléchi et soutenu, qu’il fait tout avec mesure. Oh ! oui c’est vrai, je me souviens il n’est venu faire sa visite que quelques jours après la présentation.
Захоплюються його вродою, віддають належне його характерові. «Це юнак, якого не заносить», — каже мама.
On admire sa beauté, on rend justice à son caractère. “C’est un jeune homme sans entraînement”, dit ma mère.
Цей проклятий чоловік справді погарнішав після того, як цілий день волав за Джоєю.
Cet homme maudit a vraiment embelli après avoir hurlé tout un jour après Gioia.
Мене намагаються заспокоїти, але я засипаю дʼОдіффре всім поганим, що про нього знаю, я бʼю Фредеріка, який охоче дає себе бити. Мені треба було трощити, ламати, бити. Я анітрохи не приховую свого гніву, навпаки, тільки приписую йому іншу причину: для всіх я серджуся на ніццянців, а насправді лютую через ніццянця.
On tâche de me calmer mais je crible d’Audiffret de tout ce que je sais de mauvais, je bats Frédéric qui se laisse battre avec plaisir. Il me fallait casser, briser, battre. Je ne cache nullement ma colère, au contraire seulement je lui donne une autre cause, pour tous je me fâche contre les Niçois et en réalité je suis furieuse pour le Niçois.
Я замикаюся й молюся, та ледве почала, як сказала собі: марно, марно! Смішно сподіватися чогось після такої молитви, коли після стількох, стількох молитов, сліз — і яких молитов, і яких сліз! — я нічого не домоглася.
Je m’enferme et je prie, j’avais à peine commencé que je me suis dit: Inutile, inutile ! C’est ridicule d’espérer quelque chose après une semblable prière quand après tant, tant de prières, de larmes, et quelles prières et quelles larmes je n’ai rien obtenu.
Коли я молилася за герцога.
Quand je priais pour le duc.
І в розпачі я опускаюся на підлогу, напівнавколішки, напівсидячи, і починаю плакати, благаючи хоч якоїсь розради.
Et désespérée je me laisse aller par terre, moitié agenouillée, moitié assise et me mis à pleurer demandant au moins une consolation.
Боже мій! Я памʼятаю, одного дня мені здалося, що, як у тій казці, мені треба тільки зізнатися, щоб усе вдалося.
Mon Dieu ! je me souviens, il m’a semblé un jour que comme dans ce conte de fée, il ne me fallait qu’avouer pour réussir.
Мені здається, сказала я тоді, що того дня, коли я скажу собі: я його кохаю! — усі перешкоди впадуть. Що ж, я кажу це сьогодні ввечері, навколішках: я його кохаю!
Il me semble, ai-je dit, que le jour où je me dirai: Je l’aime ! tous les obstacles tomberont. Eh bien je le dis ce soir, à genoux; je l’aime !
Я відкидаю свою марну й нещасну гордість, кидаю її собі під ноги й кажу Тобі, Боже мій, що я його кохаю!
Je jette ma fierté inutile et malheureuse, je la jette sous mes pieds, et je vous dis à Vous, mon Dieu que je l’aime !
Я знаю, що кажу це лише для того, щоб моє приниження було ще більшим, бо тепер, коли я відкрилася, Бог знову мене покарає; саме тепер Він принизить мене й змішає з болотом.
Je sais que je ne le dis que pour que mon humiliation soit plus grande, car à présent que je me suis livrée, Dieu va encore me punir, c’est surtout à présent qu’il va m’humilier et me confondre avec de la boue.
Бог мене зневажає, і цей чоловік мене зневажає, я на це заслуговую, я й сама себе зневажаю.
Dieu me méprise et l’homme me méprise, je le mérite, je me méprise moi-même.