❦
Четвер, 7 жовтня 1875
Jeudi, 7 octobre 1875
Ось один із листів цього пана Кутона, хай йому грець.
Voici une des lettres de ce M. Couthon que le diable emporte.
Днями ввечері мені спало на думку: а раптом це хтось бавиться, пишучи листи нібито від мене? Ах, що ж, нехай — я ж і сама пишу.
Une idée m’est venue l’autre soir; si c’est quelqu’un qui s’amuse à écrire des lettres de ma part ? Ah ! bien tant pis, j’écris bien, moi.
Третє попередження відіслано до Парижа. «Бідолашний!» тощо.
Un troisième avertissement est expédié à Paris. Malheureux ! etc.
Марі сьогодні виповнюється сімнадцять, і ми снідаємо в Ніни. Між нами кажучи, я даю їй усі вісімнадцять, але зізнаються вони в сімнадцяти — хай буде сімнадцять.
Marie a dix-sept ans aujourd’hui, et nous déjeunons chez Nina. En confidence, je lui crois bien dix-huit ans, mais on avoue dix-sept, que ce soit dix-sept.
І старі, і молоді щомиті мають Джирофлу на вустах, і старі, і молоді не наважуються його назвати, але через це не варто думати, ніби говорили про щось інше.
Les vieux et les jeunes ont à chaque instant Girofla sur les lèvres, et les vieux et les jeunes n’osent le prononcer, mais pour cela il ne faut pas croire qu’on ait parlé d’autre chose.
Усе про ніццянця, але ніяк його не називаючи, — це було дивно.
Toujours du Niçois mais sans jamais le nommer aucunement, c’était curieux.
Зранку я була трохи млява, але близько пʼятої я в такому гуморі, що готова підкорити цілий світ, а маю при собі лише Фіулулу, який приходить із книжечкою з іменами членів Середземноморського клубу. На першій сторінці, до того ж постійний член:
J’étais un peu molle ce matin, mais vers cinq heures je me sens d’humeur à conquérir le monde, et je n’ai que Fiouloulou qui vient avec un petit livre avec les noms des membres du Cercle de la Méditerranée. Sur la première page et membre permanent:
Одіффре, (д’) Еміль.
Audiffret, (d’) Emile.
Але потішили мене двоє — герцог Гамільтон і сер Фредерік Джонстон. Ці імена — наче пахощі, що долинають із далекого й любого краю.
Mais les deux qui m’ont fait plaisir sont, le duc de Hamilton et sir Frédérick Johnstone. Ces noms me sont comme des parfums arrivant d’un pays lointain et aimé.
Півтора року тому, читаючи «герцог Гамільтон» я почувалася б, я б почервоніла, зблідла, заплакала, задихнулася, а тепер я спокійна. Пригадую, коли я читала історію Німеччини з Коліньйон, я мусила раз у раз тримати руку коло обличчя, бо щоразу, коли траплялося «герцог1», я червоніла й бентежилась, мов нещасниця.
Il y a un an et demi en lisant - duc de Hamilton je me serai trouvée j’aurais rougi, pâli, pleuré, étouffé, et à présent je suis calme. Je me souviens quand je lisais l’histoire d’Allemagne avec Collignon, j’étais obligée d’avoir constamment la main près de la figure car chaque fois qu’il y avait « duke » je rougissais et me troublais comme une malheureuse.
Загалом я не могла спокійно чути цього титулу, а тепер я спокійна.
En général je ne pouvais tranquillement entendre ce titre, et à présent je suis calme.
Адреса в нього зазначена: набережна Англійців, № 77. Я думала, що він мешкає в готелі.
Son adresse est marquée à la promenade des Anglais, 77. Je croyais qu’il demeurait à l’hôtel.
Сапогеникови ведуть нас до театру — «Велика герцогиня Герольштейнська»2; я давно її не бачила, але це не заважає мені піти після другої дії, мене проводжає Біховець, і вони з Барнолою, якого я зустрічаю в коридорі, садовлять мене в екіпаж.
Les Sapogenikoff nous mènent au théâtre, « La Grande-duchesse de Gerolstein »; il y a bien longtemps que je ne l’ai vue, mais ça ne m’empêche pas de m’en aller après le deuxième acte, reconduite par Bihovetz, qui avec Barnola que je rencontre dans le corridor, me fait monter en voiture.
У кафе «Мезон Доре» було кілька добродіїв, як-от Данезі, що має гарну дружину, та інші, і вони дивилися на мене так, наче я й справді поважна особа.
Au café de la Maison Dorée, il y avait plusieurs messieurs, comme Danesi qui a une jolie femme, et d’autres, et ils m’ont regardée comme si vraiment j’étais un personnage.
Що ж до зрадника Енотеаса, я зустріла його на виході, він зняв капелюха, а я сказала йому «добривечір».
Quant au traître Enoteas je l’ai rencontré à la sortie et il ôta son chapeau et je lui dis bonsoir.
У мене особлива манера казати: «Добривечір, добродію». Голос повний, лагідний і впевнений. Не знаю, чи помітили це інші.
J’ai une façon particulière de dire : Bonsoir, Monsieur. La voix est pleine et aimable et assurée. Je ne sais si les autres l’ont remarqué.
Бідолашний малий Ґалула, перлина ніццянців, увесь несміливий і збентежений, запропонував нам ложу на сьогоднішній вечір, на музику, та ми не змогли прийняти, бо вже мали домовленість із Сапогениковими.
Le pauvre petit Galula, la perle des Niçois, tout timide et confus, nous a offert une loge pour ce soir, à la musique, mais n’avons pu accepter étant engagées avec les Sapogenikoff.
Бідолашний малий, може, він навмисне купив цю ложу, щоб нам її запропонувати! Якого ж дідька все на цьому світі йде шкереберть! Цей Ґалула, який… тоді як… ну! Я себе розумію.
Pauvre petit, peut-être il a acheté cette loge exprès pour nous l’offrir ! Pourquoi diable, les choses vont-elles tout de travers dans ce monde ! Ce Galula qui... tandis que... enfin ! Je m’entends.
Я спокійно проводжу дні, я думала, що нудьгуватиму без скарбу, як каже пані моя тітка. Це тому, що він змінився, через Джою; якби він і далі лишався таким самим або став ще більше таким, я б за ним жалкувала. Але тепер мені страшно, я зазнала такого… як би сказати? уявіть собі, що ви біжите довгим коридором, таким довгим, що не бачите кінця, ви кидаєтеся вперед — і виявляється, що то був лише обман зору, ви прибігаєте з обома простягнутими руками й гепаєтеся об стіну.
Je passe tranquillement mes jours, je croyais que je m’ennuierais sans le trésor, comme dit madame ma tante. Cela tient à son changement, à la Gioia, s’il avait continué à être le même ou à être encore plus, je le regretterais. Mais à présent j’ai peur, j’ai reçu un tel... comment dire ? supposez que vous courez dans un long corridor, si long que vous ne voyez pas la fin, vous vous élancez, et voilà que ce n’était qu’un trompe-l’œil, vous arrivez avec vos deux mains étendues et donnez contre le mur.
Оце ж бо я.
Voilà moi.
Я гепнулася обома простягнутими руками об стіну. Погодьтеся, що це аж ніяк не приємна пригода.
J’ai donné avec mes deux mains étendues contre le mur. Avouez que c’est un accident pas agréable du tout.
Я не наважуюся вже не лише нудьгувати, а навіть і слова про це сказати, бо він повернеться й більше до нас не приходитиме; саме це ми з тіткою й товчемо одна одній з ранку до вечора.
Je n’ose plus, non seulement m’ennuyer, mais même rien en dire, car il reviendra et ne viendra plus chez nous; aussi c’est ce que nous nous disons du matin au soir avec ma tante.
Тож якщо він повернеться кепсько — не буде нічого нового, ні фальшивого становища, ні потреби кривлятися, а якщо повернеться добре — це буде приємна несподіванка.
De cette manière, s’il revient mal il n’y aura rien de nouveau, ni aucune position fausse, ni aucune grimace à faire, et s’il revient bien ce sera une surprise agréable.
Вірний Фіулулу! Чому?
Fidèle Fiouloulou ! Pourquoi ?
навскоси
Я щойно перечитала ці рядки й уявила собі, яку міну зробив би Джирофла, якби йому їх прочитали, його усмішку та його жест.
en travers Je viens de relire ces lignes et je me suis représentée la figure que ferait Girofla si on les lui lisait, son sourire et son geste.
Примітки
В оригіналі англійською: «duke». ↩
«Велика герцогиня Герольштейнська» — оперета Жака Оффенбаха (1867), сатира на німецькі князівства, де могутня жінка закохується в негідного солдата. ↩