❦
Понеділок, 4 жовтня 1875
Lundi, 4 octobre 1875
Мої Грації в мене, ми виїжджаємо разом без тітки у закритому ландо, сміємось, як завжди, і вряди-годи вклоняємось незнайомцям. Невинні душі! Нам здавалося, ніби ми коїмо казна-що.
Mes Grâces sont chez moi, nous sortons ensemble sans ma tante en landau fermé, rions comme toujours et de temps en temps saluons des inconnus. Innocentes âmes ! Nous pensions faire le diable à quatre.
— Зрештою, — кажу я, — учора щось сталося, що саме? — не знаю. Але Джирофле це визнає… і ось вам доказ: вона більше не хоче, щоб її називали Джирофле, і в нас є заборонена тема розмови.
— Enfin, dis-je, il est arrivé quelque chose hier, quoi ? je ne sais pas. Mais Giroflé en convient... et tenez ,1a preuve, c’est qu’elle ne veut plus qu’on l’appelle Giroflé, et qu’il y a pour nous un sujet de conversation défendu.
— Це правда, так, щось сталося, не знати що, але щось є.
— C’est vrai, oui il est arrivé quelque chose, on ne sait quoi, mais il y a quelque chose.
— Це безперечно, ось що, Ольго: хай нас замкнуть на дві години, ми побалакаємо, із зіткнення народжується світло, може, щось і знайдемо; це щось невідоме мене гнітить, коли я чогось не розумію, я нещасна, голова мені важчає; треба розгадати таємницю, Джирофле, люба, замкнімося!
— C’est positif, tiens Olga, qu’on nous enferme pour deux heures, nous causerons, du choc vient la lumière, peut-être trouverons-nous; ce quelque chose d’inconnu me pèse, quand je ne comprends pas je suis misérable, j’ai la tête lourde; il faut éclaircir le mystère, Giroflé, chère, enfermons-nous !
— Гаразд, але чого ми шукатимемо?
— Très bien, mais qu’allons-nous chercher ?
— Ах, отож-бо, хіба я знаю? Ми впустили шпильку в мішок борошна, шукаймо її, порпаймося в борошні, бо інакше це справді надто нудно.
— Ah ! voilà, est-ce que je sais ? Nous avons laissé tomber une épingle dans un sac de farine, cherchons-la, fouillons dans la farine ou vraiment c’est trop ennuyeux.
Цей діалог точно відображає ситуацію.
Ce dialogue représente fidèlement la situation.
Щось сталося: ще вчора зранку говорили про того чоловіка, про всіх, із того сміялися, а ось уже й імені його не вимовляють, будь-який натяк на замок вносить у розмову ніяковість, наче це заборонено. Ми з Ольгою, що перейняли стільки слівець у Джирофли, раз у раз себе спиняємо.
Quelque chose est arrivée, hier matin on parlait encore de l’homme, de tous, on en riait, et voilà qu’on ne prononce plus son nom, que toute allusion au château jette le trouble dans la conversation, cela semble défendu. Olga et moi qui avons pris tant de paroles de Girofla, nous nous interrompons à chaque instant.
Зрештою, нічого не сталося, і все ж щось є. Джирофле запевняє, що річ у тім, що ми не були щирі одна з одною: я мала б розповісти їй усе, що сказав мені Джирофла, а вона — все, що сказав їй Саетоне. Мені тоді не було чого розповідати, усе висіло на волосині, та й на Джирофлу дивилися б якось особливо, а він же сказав мені лише кілька слів мимохідь, а чоловіки цього не люблять.
Enfin, rien n’est arrivé et pourtant il y a quelque chose. Giroflé assure que c’est que nous n’avons pas été franches l’une envers l’autre, j’aurais dû lui raconter tout ce que m’a dit Girofla, et elle tout ce que lui a dit Saëtone. Je n’avais rien à raconter alors, tout était suspendu sur un cheveu, et puis on regarderait d’une certain façon Girofla, lui qui ne m’a dit que quelques mots en passant et les hommes n’aiment pas cela.
Я пояснюю це дівчині. І гадаю, що вона дарма надала стільки ваги словам Меркурія. Меркурій, певно, хитрий пройдисвіт, я й сама думаю, що він хотів заварити цілу плутанину зі мною, Ольгою, Джирофлою, а тоді тішитися нею, тримаючись осторонь.
J’explique cela à la fille. Et je crois qu’elle a eu tort de donner tant d’importance aux paroles de Mercure. Mercure est sans doute un rusé compère, moi-même je pense qu’il a voulu faire un imbroglio avec moi, Olga, Girofla et puis en jouir en se mettant de côté.
Тітка каже, що він не раз підбурював того чоловіка через Ґодара.
Ma tante dit qu’il a piqué bien des fois l’homme par Godard.
Ах, усе це геть заплутане, і я опиняюся в темному лісі, бо пряму дорогу загублено1! хай йому грець, треба знайти розгадку. Ах!.. але найгірше те, що цієї розгадки не існує, є сама лише загадка.
Ah ! tout cela est bien embrouillé et -mi ritrovo per una selva oscura, che la diritta via era smarrita !! que diable, il faut trouver le mot de l’énigme. Ah !... mais le pire est que ce mot n’existe pas, il y a l’énigme seule.
Це паморочить голову, і я не знаю, що й думати, але недарма ж я — це я: кипуча на поверхні, я крижана в глибині, і людські мізерії мало мене зачіпають, я суджу спокійно, не поспішатиму й розгадаю.
C’est étourdissant et je ne sais qu’en penser, mais je ne suis pas moi pour rien, bouillante à la surface je suis de glace au fond et les misères humaines me touchent peu, je juge calmement, je ne me presserai pas et je trouverai.
Я лишаюся в Ніни на годину, вона віддає мені своїх доньок на цілий день. Сьогодні ввечері ми підносимо великий букет Марі Петі з двома стрічками, одна блакитна, друга рожева, — «Жирофле-Жирофла»2. Беремо ліву авансцену, яку я так люблю.
Je reste chez Nina une heure, elle me donne ses filles pour toute la journée. Nous offrons ce soir un grand bouquet à Marie Petit avec deux rubans, l’un bleu et l’autre rose, « Giroflé-Girofla ». Nous prenons l’avant-scène gauche que j’aime tant.
Але тітка засмучує мене: мов квітка, на яку щойно хлюпнули окропом, я приходжу до Ніни, щоб мої Грації вбралися на вечір. Сідаю в крісло засмучена, засоромлена.
Mais ma tante m’attriste, telle qu’une fleur sur laquelle on vient de jeter de l’eau bouillante, j’arrive chez Nina pour que mes Grâces s’habillent pour ce soir. Je me mets dans un fauteuil chagrinée, honteuse.
— Ось побачите, — каже нам тітка, — він повернеться до Ніцци й більше не покажеться ні у вас, ні в нас. Це паскудний селюк, нікчема, лиха людина, дайте йому спокій, не говоріть про нього більше…
— Vous allez voir, nous dit ma tante, qu’il reviendra à Nice et qu’il ne se montrera plus ni chez vous, ni chez nous. C’est un vilain paysan, un vaurien, un mauvais homme, laissez-le tranquille, n’en parlez plus...
Якщо тітка так каже, то вона передбачає його відсторонення — не як чоловіка від жінки, а… ну, одне слово, моя вічна мука. Це жалюгідно!
Si ma tante le dit, c’est qu’elle prévoit son détournement, pas d’homme à femme, mais... enfin, mon éternel tourment. C’est lamentable !
— Що ж, — відповіла я тітці спокійно, — матиму ще одного ворога, зненавиджу його навіки, як мого доброго приятеля Манару.
— Eh bien, répondis-je tranquillement à ma tante, j’aurai un ennemi de plus, je lui vouerai une haine éternelle comme à mon bon ami Manara.
Ми з Граціями в захваті від букета, і на виході Петі ми з Ольгою його піднімаємо, але він надто важкий, Тіст підхоплює його й підносить акторці.
Mes Grâces et moi sommes enchantées du bouquet, et à l’entrée de Petit, Olga et moi le soulevons mais il est trop lourd, Tiste le ramasse et le présente à l’actrice.
Щойно гра їй це дозволяє, вона підходить і дякує мені з-під віяла, а я відповідаю, що вона заслуговує куди більшого.
Aussitôt que son jeu le lui permet, elle s’approche et me remercie, sous l’éventail et je lui réponds qu’elle mérite bien plus.
Я обожнюю «Жирофле-Жирофлу», що більше її дивишся, то цікавіше. А Тіст, який якомога більше звертається до ложі; у ту мить, коли він зробив те «Сі!», що так смішить, я повторила це з глибини ложі — отут і треба було бачити його пику! Через цю ложу на сцені, так близько до акторів, я люблю театр заради нього самого, бо ми обмінюємося усмішками з Петі й сміємось щодуху3 із Тістових гримас.
J’adore « Giroflé-Girofla », plus on la voit, plus c’est amusant. Et Tiste qui dit autant que possible tout à la loge; au moment ou il fit le « Si » ! qui fait tant rire, je l’imitai du fond de la loge, c’est alors qu’il fallait voir sa face ! Cette loge sur la scène si près des acteurs me fait aimer le théâtre pour lui-même car nous échangeons des sourires avec Petit, et rions à più non posso des grimaces de Tiste.
Фіулулу пробув у нас майже цілий вечір. Виявляється, я не привіталася з Меркурієм того знаменного дня з Джоєю. Зрештою, я послала йому достатні пояснення, а коли він невдоволений — то й нехай!
Fiouloulou resta presque toute la soirée chez nous. Il paraît que je n’ai pas salué Mercure le fameux jour de Gioia. Enfin, je lui ai envoyé des explications suffisantes, s’il n’est pas content tant pis !
Коли вимовляють імʼя того чоловіка, Ольга червоніє й бентежиться, а Фіулулу всміхається й поглядає на тітку, яка витримує ці погляди з великою гідністю.
Quand on prononce le nom de l’homme, Olga rougit et se trouble et Fiouloulou sourit et regarde ma tante qui soutient ces regards avec beaucoup de dignité.
Ми змінили йому імʼя: він зветься Вогонь. Джоя зветься «та жінка», мене звуть Потік, Ольгу я зву Роса, а Марі — Сніг.
Nous lui avons changé le nom, il se nomme Feu. Gioia se nomme c’tte femme, on me nomme le Torrent, je nomme Olga la Rosée, et Marie la Neige.
Як пані де Севіньє.
Comme Mme de Sévigné.
— Чи не маєте чогось переказати Джирофлі? — спитав Фіулулу, підводячись і звертаючись до Ольги.
— N’avez-vous rien à dire à Girofla ? demanda Fiouloulou en se levant et s’adressant à Olga.
— А ви скоро його побачите? — спитала я й собі, поки дівчина червоніла й казала вже й не знаю що.
— Est-ce que vous le verrez bientôt ? demandai-je à mon tour pendant que la fille rougissait et disait je ne sais plus quoi.
— Що, по-вашому, вона має йому сказати? — вела я далі.
— Que voulez-vous qu’elle lui dise, poursuivais-je.
— Не знаю, може, напишу йому, та й подумав, що сестра, певно, має щось переказати братові. До того ж він буде тут за кілька днів.
— Je ne sais pas, je lui écrirai peut-être et j’ai pensé que la sœur aurait quelque chose à dire à son frère. D’ailleurs il sera ici dans quelques jours.
Бідолашна Ольга.
Pauvre Olga.
— Люба моя, — каже їй тітка, коли та вже спускалася до себе, — люба, не знаю, що з вами, але Фіулулу так на вас дивився, а потім усміхнувся мені. Ви червонієте, може, вам було жарко, але це дуже негарно.
— Ma chère, lui dit ma tante au moment où elle descendait chez elle, ma chère, je ne sais ce que vous avez, mais Fiouloulou vous a tellement regardée, et puis il m’a souri. Vous rougissez, peut-être aviez-vous chaud mais, c’est très mal.
— Присягаюся, — жваво вигукнув він, — присягаюся, що нічого не чув, мені було дуже жарко, та й годі.
— Je vous jure, s’écria-t-il vivement, je vous jure que je n’ai rien entendu, j’avais très chaud, voilà tout.
— Ось бачите, — каже тітка, коли ми лишилися самі, — буде роман.
— Voilà, dit ma tante quand nous fûmes seules, il y aura un roman.
— Між Джирофлою та Ольгою?
— Entre Girofla et Olga ?
— Так, о! не з його боку, він мерзотник, гультяй, а з боку Ольги.
— Oui, oh ! pas de son côté, lui est un misérable, un roué mais du côté d’Olga.
— Так, вона закохана.
— Oui, elle est amoureuse.
— І буде великий роман.
— Et il y aura un grand roman.
— Ви гадаєте?
— Vous croyez ?
— Ось побачите.
— Vous allez voir.
І я вертаюся вся замріяна.
Et je rentre toute rêveuse.
Так-так, ось вам і втіха!
Bon, voilà un plaisir !
Я застудилася, і ось праве плече болить мені щоразу, коли я дихаю, кашляю чи роблю якийсь різкий рух!
Je me suis refroidie et voilà que l’épaule droite me fait mal chaque fois que je respire ou tousse et fais un faux mouvement !
Примітки
В оригіналі італійською: «mi ritrovo per una selva oscura, che la diritta via era smarrita». Данте, «Пекло», пісня I, рядки 2–3 (у Данте — «mi ritrovai», «я опинився»; Марі цитує з памʼяті й ставить теперішній час). ↩
«Жирофле-Жирофла» — оперета Шарля Лекока (1874) про сестер-близнючок; джерело прізвиськ, якими Марі наділяє Одіффре («Джирофла») та Ольгу («Джирофле»). ↩
В оригіналі італійською: «à più non posso». ↩