Середа 1 вересня 1875

У мене геть темні кола під очима! Ах! Боже мій!
Я відповідаю Берті:
Люба Берто,
Я отримала вашого листа в Парижі, де я вже три дні. Моя мати, що лишилася в Шланґенбаді, мені його переслала. Ваша матінка така добра, що згадує про мене, і мені аж не терпиться познайомитися з нею.
Гадаю, ми пробудемо тут іще якийсь час. Я з тіткою, пані Романовою, — а втім, здається, ви її знаєте.
Як би я хотіла пробути якийсь час у тому самому місті, що й ви, — ми могли б принаймні бачитися.
Прикро зустрічатися заледве двічі на рік, перекинутися кількома словами, а потім знову опинятися — одна на одному кінці світу, друга на іншому.
Листуймося ж завжди; від першого року мого перебування за кордоном, коли я вас зустріла, мене завжди вабило до вас, і щось мені каже, що колись ми зійдемося ближче, ніж тепер.
Ми мешкаємо в Ґран-Отелі, № 281.
До побачення, моя люба, думайте про мене те, що я думаю про вас.
Бувайте!
Марі Башкирцева
Сьогодні я погано пишу — Берта отримає кепський зразок мого красномовства.
Примітка упорядників
(Написано на папері з шапкою: Ґран-Отель, бульвар Капуцинів. Париж.)