Вівторок 31 серпня 1875

Кумедно проходити подвір'ям готелю перед сніданком, після, щоразу як виходиш чи повертаєшся. Яка різниця з тим готельчиком на вулиці Миру, де нікого не було видно.
Чортзна-чому в мене негарне обличчя, відколи я в Парижі. Правда, я лягаю пізно, але це не причина — в Ніцці останнім часом я лягала пізно, а була свіжа. Та й хіба ж від того, що тричі ляжеш після опівночі, можна так споганіти. Який жах — мусити, щоб зберегти вроду, лягати о десятій і не сміти йти ні до театру, ні на вечірку!
Невже моя торішня літня хвороба повертається? Від цієї думки я тремчу. Щоразу, коли я трохи блідла, мене мучив той самий страх. Нічого в світі я так не боюся, як цієї кволості, цієї блідості, цього огидного стану! О Боже мій, убережи мене від цих жахіть.
Ми їдемо до Лісу; усупереч своєму звичаю я в темно-синьому, чорний капелюх, утомлене обличчя.
Яка ж я мала рацію, кажучи, що немає нічого тендітнішого за мою вроду. Той, хто побачив би мене сьогодні, лише знизав би плечима на ці слова — моя врода. Похмуро, людей чимало, але Джирофли немає.
Увечері в «Ґете» — «Біла кішка», про яку мені стільки розповідали мої рідні з Шлянгенбада. Дурниця; є один ефект декорацій, чудовий, дивовижний, а решта дуже посередня.
Я отримала листа від Берти; ця чарівна істота мене не забуває. Лист підшито на сторінці 102. Мені дивно листуватися з цією дівчиною — ми бачимося раз на рік і то на кілька хвилин, та й годі.
[Лист Берти Бойд]
Руая
Б.Б. (монограма)
Люба Марі,
Тисячу вибачень, які я ледве смію вам принести, за те, що досі не зайшла побалакати з вами хвилинку, але я покладаюся на Вашу доброту, що ви даруєте мені це мало заслужене прощення. Ми приїхали вчора ввечері з Екса, де спека унеможливила будь-яке листування. Сподіваюся, що ви застали Вашу матінку в доброму здоров'ї, а також Вашу кузину.
Ми їдемо звідси, можливо, завтра, а оскільки протягом трьох тижнів ми не матимемо постійної адреси, я попрошу вас писати мені на: Єлисейські Поля, 33, Париж
звідки листа мені перешлють. Згадайте, повернувшись до Парижа, про свою обіцянку навідати мене, бо я конче хочу відрекомендувати вас мамі, а оскільки вона вже давно чує, як я говорю про вас, їй хотілося б познайомитися з вами, як і з Вашою матінкою. В Ексі було дуже весело — танці без упину й добрі танцюристи, річ доволі рідкісна.
Моя пошана Вашій матінці, і нагадайте про мене Вашій кузині, прошу вас; що ж до вас, я шлю вам тисячу дружніх вітань.
Ваша подруга,
Берта Бойд.
Оскільки сьогоднішня п'єса не становила жодного інтересу, я думала. Про кого? Певно, про вславленого власника замку.
Я подумала, що я велика дурепа. Я часто це кажу, але таку істину повторювати ніколи не зайве.
Що вдієш, добрі люди, я вперта, і коли вже вчеплюся в якусь думку, то важко її полишити. Ось, наприклад, я й донині не переставала мріяти стати герцогинею Гамільтонською.
Так само я не полишу цієї думки — покарати пана д'Одіффре, пана Еміля д'Одіффре, за його хвальковитість, за його зарозумілість, за його донжуанські забаганки. Надто тепер, коли ніхто інший мене не цікавить. Ця впертість, гадаю, не зайде надто далеко, і щойно з'явиться інше створіння йому на заміну, я пошлю його під три чорти.
Але поки що я безперестанку про нього пишу й помічаю його жести та слова. Роблю це з чистого неробства.
Заради себе самої, заради своєї суті, я не робила б навіть цього, але я переможена в очах усієї моєї родини, що мене вкрай бентежить і дратує.
Щоб реабілітувати себе в їхніх очах, я хотіла б тріумфувати. Думка про таку ганебну поразку робить мене такою нещасною, що все кривиться до мене найогиднішою гримасою, як раніше все всміхалося мені найчарівнішою усмішкою.
Забуваю сказати, що я була у Лафер'єр; Кароліна повернулася — вона принаймні всміхається мені. І я замовляю п'ять суконь на зиму.

Примітки

«La Chatte blanche» («Біла кішка») — féerie (казкова вистава) братів Коньяр; ішла в паризькому театрі «Ґете».
«Донжуанські» — авторський прикметник Марі (don juanesques), утворений від імені Дон Жуана.