Середа 1 вересня 1875

==H[is] G[race] t[he] D[uke] o[f] Hamilton]
Зошит 41-й
від середи 1 вересня 1875 до вівторка 7 вересня 1875
Ґран-Отель, № 281, Париж
У мене геть темні кола під очима! Ах! Боже мій!
Я відповідаю Берті:
Люба Берто,
Я отримала вашого листа в Парижі, де я вже три дні. Моя мати, що лишилася в Шлянгенбаді, мені його переслала. Ваша матінка така добра, що згадує про мене, і мені аж не терпиться познайомитися з нею.
Гадаю, ми пробудемо тут іще якийсь час. Я з тіткою, пані Романовою, — а втім, гадаю, ви її знаєте.
Як би я хотіла пробути якийсь час у тому самому місті, що й ви, — ми могли б принаймні бачитися.
Прикро зустрічатися заледве двічі на рік, перекинутися кількома словами, а потім знову опинятися — одна на одному кінці світу, друга на іншому.
Листуймося ж завжди; від першого року мого перебування за кордоном, коли я вас зустріла, мене завжди вабило до вас, і щось мені каже, що колись ми зійдемося ближче, ніж тепер.
Ми мешкаємо в Ґран-Отелі, № 281.
До побачення, моя люба, думайте про мене те, що я думаю про вас.
Бувайте!
Марі Башкирцева
Сьогодні я погано пишу — Берта матиме тут кепський зразок мого красномовства.
(Написано на папері з шапкою: Ґран-Отель, бульвар Капуцинів. Париж.)
О третій я виходжу, щоб ми сіли в екіпаж, усе ще в темному вбранні, але з доволі свіжим обличчям.
Унизу ми зустрічаємо де Ґонсалеса із сином. Батько починає свої ліричні вихваляння, син плентається за ним доволі здаля.
Після п'яти хвилин цієї дитячої балаканини — який чар, який розум, тощо.
— А знаєте, Maria, — каже він, — мені сказали, що ви виходите заміж, і знаєте за кого? За д'Одіффре, — каже він мені, не давши й слова мовити й сам відповідаючи на своє запитання.
— О ні, це неправда, — кажу я якнайприродніше, не червоніючи й не хвилюючись. — Знаю, хто вам це сказав, — це панна Дюран!
— То якась панна.
— Так, — каже тітка, — це панна Дюран, вона була з нами днями в Лісі.
— Ось за кого я виходжу — за нього, мого друга, — кажу я, показуючи на Ремі.
— Згоден, — каже хлопець, уклоняючись.
— Та знаєте, Maria, він чарівний хлопець, той д'Одіффре, чарівний хлопець, — каже де Ґонсалес, аби витягти з мене зізнання.
— Безперечно, пане, він дуже гарний, але це ще не причина. Не можна ж повиходити за всіх чарівних хлопців, — додала я, сміючись, — а чарівними я багатьох вважаю.
Я більше не хочу думати про наше нездійснене знайомство з пані де Ґонсалес. Я знаю пана, знаю Ремі, вони чарівні зі мною; що ж до дам, то я їх не знаю.

Примітки

Англійською в оригіналі: «Його Світлість герцог Гамільтон» — нав'язлива зашифрована абревіатура Марі.
«Maria» — італійсько-іспанська форма імені Марі, якою її пестливо називає де Ґонсалес.