❦
Середа, 18 серпня 1875
Mercredi 18 août 1875
Цілий день ми тільки й робимо, що милуємося мною. Мама мною милується, княгиня щиро мною милується, вона тільки й каже, що я схожа на неї або що я схожа на її сина.
Nous passons la journée à m’admirer. Maman m’admire, la princesse m’admire réellement, elle ne fait que dire que je lui ressemble ou que je ressemble à son fils.
А це найбільший комплімент, який можна зробити: ні про кого не думаєш краще, ніж про себе. Валіцький мною милується, і нарешті я милуюся собою.
Or c’est le plus grand compliment qu’on puisse faire, on ne pense de personne mieux que de soi. Walitsky m’admire et enfin je m’admire.
Бо я справді дуже гарненька.
C’est que vraiment je suis bien jolie.
У Венеції, в Палаццо Дукале, у великій залі, плафон Паоло Веронезе зображує Венецію в образі жінки — високої, білявої, свіжої. Я нагадую цю картину. Мої фотографічні портрети ніколи не зможуть як слід мене передати: бракує кольору, а моя свіжість і незрівнянна білість шкіри — це головна моя краса.
A Venise dans le palazzo ducale, dans la grande salle, la peinture du plafond par Paul Véronèse représente Venise sous les traits d’une femme, grande, blonde, fraîche. Je rappelle cette peinture. Mes portraits photographiques ne pourront jamais bien me représenter, la couleur manque et ma fraîcheur, ma blancheur sans pareille sont ma principale beauté.
Я цілком закохана в себе, у своє гарне золотаве волосся. Усі мої риси граційно округлі, мене слід було б малювати Прекрасною Єленою. Я не така вродлива, як Юнона, але маю грацію і простоту Венери.
Je suis complètement amoureuse de moi, de mes beaux cheveux dorés. Tous mes traits sont gracieusement arrondis, on devrait me peindre en Belle Hélène. Je ne suis pas belle comme Junon, mais j’ai la grâce et la simplicité de Vénus.
Але хай мене тільки роздратують, хай я чимось буду невдоволена, хай утомлюся — прощавай, моя красо. Немає нічого крихкішого за мене.
Mais qu’on me mette de mauvaise humeur, que je devienne mécontente de quelque chose, que je me fatigue, adieu ma beauté. Rien de plus fragile que moi.
Лише коли я щаслива й спокійна, тоді я чарівна.
Quand je suis heureuse, tranquille, alors seulement je suis adorable.
На жаль, у парадному вбранні я програю; мені треба бути вдягненою якомога легше, найкраще мені личить довгий білий одяг, як в античних богинь. Я не знаю нікого, хто мав би стільки грації. Парадне вбрання і багато прикрас красять негарних або красунь із правильними рисами. Я знаю, що мені личить, і вдягаюся, наскільки можу, як богиня з Олімпу.
Malheureusement je perds en grande toilette, il me faut être aussi déshabillée que possible, un long vêtement blanc comme les déesses anciennes me sied le mieux. Je ne connais à personne autant de grâce. Une grande toilette et beaucoup d’ornements embellisent les laides ou les beautés régulières. Je sais ce qui me va et m’habille autant que possible en déesse de l’Olympe.
Я вихваляю свою вроду, але хто мені не вірить, хай спитає тих, хто мене знав. Відтепер я відкидаю ту дрібку сучасної моди, що ще лишалася в моєму вбранні, — і тоді побачимо.
Je vante ma beauté mais si on ne me croit pas qu’on demande à ceux qui m’ont connue. Depuis ce jour je rejette le peu de modernité qui restait dans ma toilette et on verra.
Як шкода, що так можна вдягатися лише вдома або ввечері, а щоб вийти вдень, доводиться носити ці огидні вихідні сукні. Я говорю про себе як про чужу, і це для нащадків, бо якщо я стану знаменитою, я не хочу, щоб люди губилися в здогадах, як щодо багатьох знаменитих жінок; залишиться безліч моїх портретів, а до того ж і описи.
Quel dommage que ce n’est qu’à la maison ou le soir qu’on puisse s’habiller ainsi, pour sortir le jour, il faut ces détestables habits habillés. Je parle de moi comme d’une étrangère, et cela pour la postérité, car si je deviens célèbre, je ne veux pas qu’on se perde en conjectures, comme pour tant de femmes célèbres, il restera une quantité de mes portraits et de plus des descriptions.
Коли я втомлена або сердита, я не гарна, а радше негарна.
Quand je suis fatiguée ou fâchée je ne suis pas belle mais plutôt laide.
Я розквітаю від щастя, як квіти на сонці.
Je m’épanouis au bonheur comme les fleurs au soleil.
Мало хто бачив мене в найвигіднішому світлі — я мала дурість так чепуритися. Та мене ще побачать, час є, хвала Богу. Я лише починаю ставати тією, якою буду у двадцять. Відтепер усі, хто мене знатиме, скажуть, що я кажу правду.
Peu de personnes m’ont vue à mon meilleur avantage, j’avais la bêtise de faire des toilettes. Mais on me verra, on a le temps, Dieu merci. Je ne fais que commencer à devenir ce que je serai à vingt ans. Depuis ce moment tous ceux qui me connaîtront diront que je dis vrai.
На вулиці я програю.
Dans la rue, je perds.
Написавши це, я почуваюся набагато гірше й починаю нудьгувати. Усоте передивляюся свої світлини, потім випиваю три чашки молока, потім знову дивлюся на світлини, потім зітхаю, потім обходжу кімнату, потім сідаю в крісло й більше не рухаюся, знеможена неробством і втомою від невпинного відпочинку.
Après avoir écrit cela je me trouve beaucoup moins bien et commence à m’ennuyer. Je revois pour la centième fois mes photos, puis je bois trois tasses de lait, puis regarde de nouveau les photos puis soupire, puis fais le tour de la chambre, puis me mets dans un fauteuil et ne bouge plus, accablée par l’oisiveté et la fatigue de me reposer sans cesse.
Ми одержуємо листа від тітки. «Перекажіть Марі, що Джирофла приїздив до Ніцци, продав маєток і знову поїхав».
On reçoit une lettre de ma tante. « Dites à Marie que Girofla est venu à Nice, a vendu une terre et est reparti. »
А мені яке до того діло? Я непевно чекала його сюди ще до листа, чекаю й Саетоне, чекаю будь-кого, я мов Агар у пустелі. Я чекаю й прагну живої душі.
Qu’est-ce que ça me fait ? Je l’attendais vaguement ici, avant la lettre, j’attends aussi Saetone, j’attends n’importe qui, je suis comme Agar dans le désert. J’attends et je désire une âme vivante.
Під час вечері до нас приходить повечеряти військовий агент у Берліні, якого ми звемо просто «агентом». Він приходить із якоюсь панею та паном, пані стара й кульгава. Мені його пропонують для розваги, та він негарний і, головне, не звертає на мене жодної уваги.
Pendant le souper, vient souper l’agent militaire à Berlin, que nous nommons simplement l’agent. Il vient avec une dame et un monsieur, la dame âgée et boiteuse. On me le propose comme distraction, mais il n’est pas beau et surtout ne fait aucune attention à moi.
Ах, як же я нудьгую!
Ah ! que je m’ennuie !