Четвер, 12 серпня 1875

Як це безглуздо — бути забобонною. Вірити треба лише в Бога!
А якби карти наворожили мені добре, я б сказала, що картам треба вірити.
Ці єгипетські таро віщують нам купу чорноти. Моїм матерям — в'язницю, нам усім [Викреслено: загалом] смерть близького; я розклала по партії на кожного з нас, і кожному випадає смерть цього близького, причому по кілька разів.
Мені — самі жахіття. Мене викрадуть після одруження.
І ось цікава річ: коли я розклала карти на Одіффре, вони сказали, що він викраде заміжню жінку. Це дурниці, ніхто мене не викраде, бо я цього не захочу.
Серйозно: я подбаю, щоб ужили запобіжних заходів. Нашому статку загрожує небезпека. Таро це кажуть, і я тремчу. Може, це й смішно, але це правда.
Вони віщують також революцію в Росії, кілька разів уперто випадає ця карта — вона провіщає падіння тиранії. Яке лихо!
Мені здається, що все зміниться, впаде, скінчиться!
Для мене це кінець світу. А надто наш процес, наш статок! Боже мій, змилуйся над моїм жахом!
Було б цікаво побачити, що те, що віщують мені ці ворожіння, справдиться.
Це було б жахливо — хіба що воно пом'якшиться або стосуватиметься дрібниць.
Мені хочеться скоріше бути зі своїми, щоб розповісти їм про мої страхи. Мені сумно на самоті.
Я з Божою поміччю вживу якомога більше запобіжних заходів проти катастрофи, що нам загрожує, — кількох катастроф, бо як не процес, то заколот у Росії, де головне багатство — це земля, а що ж дає земля в часи смути. А ще, якщо гору візьме наволоч, вона конфіскує все наше майно.
Бог, що завжди був добрий до мене, застерігає мене картами про ці різні небезпеки. Берегтися — моя справа, я попереджена.
Ми виїжджаємо о сьомій годині тридцять хвилин. Уже два дні я каюся, що найняла цю покоївку, вона мені неприємна, а на вокзалі — настільки, що я її звільняю, давши їй тридцять франків і її квиток, дійсний протягом місяця. Осоружна була істота.