❦
Понеділок, 19 липня 1875
Lundi 19 juillet 1875
Від шостої ранку Дезіре в мерії. Завтра ми побачимо, чи склав він іспит. Бідолашний хлопчина, йому всього вісімнадцять із половиною, але він милий і тямущий.
Depuis six heures du matin, Désiré est à la mairie. Demain nous verrons s’il a passé. Pauvre petit garçon il n’a que dix-huit ans et demi, mais il est gentil et intelligent.
Коли немає нікого, заради кого бути, я найбільше люблю самоту.
Ce que j’aime le mieux quand il n’y a personne pour qui être c’est la solitude.
Волосся, завʼязане на манір Психеї1, і рудіше, ніж будь-коли, ноги босі чи майже босі, вовняна сукня того особливого білого кольору, що так личить і такий гожий, і мереживний фіш2 навколо шиї. Я скидаюся на один із тих портретів доби Першої імперії3; щоб довершити картину, мені треба було б сісти під деревом і тримати в руці книжку. Усі мої форми вгадуються — я без корсета.
Mes cheveux noués à la Psyché et plus roux que jamais, les pieds nus ou presque, une robe de laine de ce blanc particulier, seyant et gracieux et un fichu de dentelles autour du cou. J’ai l’air d’un de ces portraits, du temps du Premier Empire, pour compléter le tableau il me faudrait mettre sous un arbre et tenir un livre dans la main. Toutes mes formes se devinent, je suis sans corset.
Отож я люблю самоту перед дзеркалом, щоб милуватися собою. Милуватися своїми незрівнянними руками й долонею, такою тонкою, такою білою й ледь рожевою зсередини.
J’aime donc la solitude devant une glace pour m’admirer. Admirer mes bras incomparables et ma main si fine, si blanche et à peine rose à l’intérieur.
Мої груди, такі високі, окреслюються крізь вовну, як на картинах доби Середньовіччя.
Ma gorge si haute et qui se dessine à travers la laine comme sur les tableaux du Moyen Age.
Може, це й нерозумно — так себе вихваляти. Але ті, хто пише, завжди описують свою героїню, а я — сама собі героїня. І було б смішно принижувати й применшувати себе фальшивою скромністю.
C’est peut-être bête de se louer tellement. Mais les gens qui écrivent décrivent toujours leur héroïne, or je suis mon héroïne à moi. Et il serait ridicule de m’humilier et m’abaisser par une fausse modestie.
Принижуєш себе на словах, коли певна, що тебе знову піднесуть, але на письмі кожен подумає, що я кажу правду, і мене вважатимуть негарною й дурною. Це було б безглуздо.
On s’abaisse en paroles quand on est sûre d’être relevée mais en écrit, chacun pensera que je dis vrai et on me croira laide et bête. Ce serait absurde.
Я схвильована й пишу насилу, це видно з мого почерку.
Je suis agitée et écris à grand-peine, on le voit par mon écriture.
О пʼятій, на морському купанні, я надягаю лише синє манто й капелюшок, і це поєднання випадково створює таке кокетливе й граційне вбрання. Леоні забирає мою сукню й усе потрібне, по купанні я вберуся. Маченька, тітка, тобто Маченька, купається, і я купаюся, щоб її вшанувати. Ми стрибаємо з помосту разом із Марі. Наші панове, тітка й Ольга дивляться на нас із берега.
A cinq heures, au bain de mer, je mets seulement un manteau bleu et mon chapeau, cet assemblage fait par hasard une toilette toute coquette et gracieuse. Léonie emporte ma robe et tout ce qu’il faut, après le bain je ferai toilette. Machenka, ma tante, Machenka, je veux dire, se baigne et je me baigne pour lui faire honneur. Nous sautons du pont avec Marie. Nos messieurs, ma tante et Olga nous regardent du bord.
Маченька тримається біля линви, а гладкий Етьєн розкошує серед хвиль.
Machenka reste près de la corde et le gros Etienne s’épanouit au milieu des vagues.
Наші два ландо, завжди одне побіч одного; ми прогулюємося, потім ідемо до кавʼярні, а ввечері мене просять пограти.
Nos deux landaus, toujours l’un à côté de l’autre, nous nous promenons et puis allons au café et, le soir, on me fait jouer.
Ніна приходить зі Смирновим, але я рано йду до себе.
Nina vient avec Smirnoff, mais je me retire de bonne heure.
Саетоне сказав Джирофле, що Джирофла в Марселі, на площі Террай, № 6, і що за десять днів він буде тут. Що пізніше, то краще: я встигну поїхати.
Saëtone a dit à Giroflé que Girofla est à Marseille place du Terrail, n° 6, et que dans dix jours il sera ici. Le plus tard sera le mieux, j’aurai le temps de m’en aller.
Мене огортає меланхолія, і я втішаюся, курячи, мов якесь негідне створіння.
La mélancolie me prend et je me console en fumant comme une créature indigne.
Показуючи розкішний замок Етьєнові та його дружині, тітка каже їм: Ось замок нашого зальотника4.
En montrant le magnifique château à Etienne et à sa femme, ma tante leur dit: Voilà le château de notre admirateur.
Примітки
«На манір Психеї» — зачіска, навіяна класичними зображеннями Психеї: простий вузол на потилиці. ↩
Фіш — трикутна мереживна хустина, що носилася на шиї та плечах. ↩
Перша імперія — доба Наполеона I; натяк на неокласичний стиль тогочасних жіночих портретів. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩