❦
Неділя, 18 липня 1875
Dimanche 18 juillet 1875
Ще гірше! Я бачила Джирофлу. Так от, цієї ночі я знову бачила Джирофлу, та не самого, а з тим жахливим чоловіком, з осоружним поляком!
Pire encore ! Je voyais Girofla. Eh bien cette nuit j’ai vu encore Girofla mais pas seul avec cette horreur d’homme, avec l’abominable Polonais !
«Ти невдоволена тим, кого я тобі показую. Що ж, ось тобі ще один!» (це нібито каже місяць).
Tu n’es pas contente de celui que je te fais voir. Eh bien en voilà un autre ! (c’est la lune qui est supposée parler).
Треба трохи зачекати, бо тепер мені все сниться ніццянець, і моє заклинання до місяця ні до чого. Адже неможливо, щоб це був той, з ким я о… Ніколи, ніколи, ніколи. Йому бракує безлічі речей, яких я вимагаю.
Il faut attendre quelque temps, maintenant je rêve toujours du Niçois et mon invocation à la lune ne sert à rien. Car c’est impossible que ce soit lui que j’é... Jamais, jamais, jamais. Il manque d’une quantité de choses exigées par moi.
Якщо він честолюбний, то може чогось досягти… Але я не до того прагну, я хочу такого, як Дорія чи Гамільтон, ну, словом, у цьому дусі.
S’il est ambitieux il peut arriver... Mais je n’ambitionne pas cela, je veux un Doria ou un Hamilton ou dans ce genre enfin.
Джирофла годиться хіба що для розваги.
Girofla, c’est bon pour s’amuser.
Небо й земля!!!!!!!
Ciel et terre !!!!!!!
Входить Фортюне й каже мені:
Fortuné entre et me dit:
— Пан Етьєн тут.
— M. Etienne est là.
— Як це пан Етьєн? Який пан Етьєн! Де!
— Comment M. Etienne ? Quel M. Etienne ! Où !
Я кидаюся вперед і, на щастя, маю досить розважливості, щоб першої миті зійти йому назустріч; забувши, що я не королева, я хотіла було чекати дядька Етьєна й тітку Марі вгорі сходів із ласкавою та величною усмішкою.
Je m’élance et heureusement ai la présence d’esprit de descendre à sa rencontre le premier moment, oubliant que je n’étais pas reine je voulais attendre mon oncle Etienne et ma tante Marie au haut de l’escalier avec un sourire bienveillant et majestueux.
Якусь мить я вагалася, чи слід сходити, але не так довго, щоб вони це помітили.
Un instant j’hésitais si je devais descendre, mais pas assez longtemps pour qu’ils le remarquassent.
«Гляньте на цього чоловіка, його варто було б відлупцювати!» — ось мої перші слова (по-російському, ясна річ).
Voyez cet homme, il mérite d’être rossé ! sont mes premières paroles (en russe, bien entendu).
Як же це! ти змушуєш мене так довго чекати, я гадала, що ви вже й не приїдете.
Comment ! tu me fais poser tant de temps, je croyais que vous ne viendriez plus.
Cap de Biou ! Quel dommage qu’il ne soit pas arrivé avant la partenza del facchino di Nizza ! Lui qui disait avec son petit air que - Nous resterons à Nice, - nous n’irons pas en Russie, - cet oncle n’arrivera pas.
Ну й нехай! якщо він повернеться за тиждень, то вже мене не застане, і хтозна, скільки змін може спричинити така несподіванка.
Tant pis ! s’il revient dans huit jours il ne me trouvera plus et qui sait ce qu’un pareil accident peut causer de changement.
Я пишу це, поки наші прибулі підкріплюються. Тітка й пан мій дідусь з ними.
J’écris cela pendant que nos arrivés restaurent leurs forces. Ma tante et monsieur mon grand-père sont avec eux.
Я не розмовляю з паном моїм дідусем, а він прийшов зі свого павільйону до моєї оселі. Я зараз знову зійду вниз і допишу ввечері, бо ще тільки четверта година.
Je ne parle pas à monsieur mon grand-père et il est venu de son pavillon dans ma maison. Je redescends à l’instant et achèverai d’écrire ce soir, il n’est que quatre heures.
Ні, я не поїду в Росію. Шкода. Але в мене немає часу. Нині вісімнадцяте липня, я зможу виїхати лише за тиждень, двадцять пʼятого, тиждень у Парижі, десять днів, щоб провідати матір (Етьєн хоче її бачити), а це вже майже середина серпня. Шість днів на дорогу.
Non, je n’irai pas en Russie. C’est dommage. Mais je n’ai pas le temps. Nous sommes au 18 juillet, je ne pourrai partir que dans une semaine, le 25, huit jours à Paris, dix jours pour aller voir ma mère (Etienne veut la voir), ce qui me mènera presque à la moitié du mois d’août. Six jours pour le voyage.
Виходить, що я дістануся до Полтави чотирнадцятого чи пʼятнадцятого серпня. А мені треба бути в Ніцці першого вересня. Хіба ж це можливо? Ні, я не поїду. Росія нікуди не подінеться й наступного року, а ювілей буде аж за сто років. Кажуть, що в Росії повно негідників, які хочуть Комуни3. Який жах. Ці люди хочуть поділити все майно і все мати спільним. І їхня клята спілка така поширена, що газети звертаються до суспільства з відчайдушними закликами. Невже глави родин, порядні люди, не повстануть проти цієї зарази? Вони хочуть усе знищити: ні цивілізації, ні мистецтва, ні прекрасних і великих речей. Самі тільки матеріальні засоби для прожитку. Праця теж спільна, і ніхто не матиме права хоч якоюсь заслугою піднестися над іншими.
Cela fait que j’arriverai à Poltava le 14 ou 15 août. Et il me faut être à Nice le 1er septembre. Est-ce possible ? Non, je n’irai pas. La Russie sera encore l’année prochaine et le centenaire dans cent ans. On dit qu’en Russie il y a un tas de faquins qui veulent la Commune. C’est une horreur. Ces gens-là veulent diviser tous les biens et avoir tout en commun. Et leur maudite société est si répandue que les journaux font des appels désespérés à la société. Est-ce que les pères de famille, les honnêtes gens, ne s’opposeront pas à cette infection ? Ils veulent tout anéantir, plus de civilisation, plus d’art, plus de belles et grandes choses. Simplement des moyens matériels pour subsister. Le travail aussi en commun, personne n’aura le droit de s’élever par quel mérite que ce soit au dessus des autres.
Вони хочуть знищити університети, вищу освіту, щоб більше не дати плекати генія. Одне слово, перетворити Росію на якусь карикатуру на Лакедемон4.
On veut anéantir les universités, l’enseignement supérieur, pour ne plus permettre la culture du génie. En un mot réduire la Russie en une espèce de caricature de Lacédémone.
Сподіваюся, що Бог і Імператор їх посоромлять.
J’espère que Dieu et l’Empereur les confondront.
Я молитиму Бога, щоб уберіг мою країну від цих лютих звірів, цих негідників, цих жахливих безумців!
Je prierai Dieu de garantir mon pays de ces bêtes féroces, de ces misérables, de ces fous affreux !
На музиці нас обступають Даніс, Саетоне, Шевальє, Ґалула й моє золотко Дезіре верхи. Він чарівний верхи.
A la musique nous sommes entourées de Danis, Saëtone, Chevalier, Galula et mon amour de Désiré à cheval. Il est charmant à cheval.
Наче на те, щоб допекти мені, мало було відʼїзду мого вродливого ніццянця, ми звели знайомство з Шевальє. Жах! жах!
Comme si, pour m’ennuyer, il n’était pas assez du départ de mon beau Niçois, nous avons fait connaissance de Chevalier. Horreur ! horreur !
Це чистісінький Мержевський, єдина різниця в кольорі волосся: цей брюнет.
C’est un parfait Merjeewsky, la seule différence est dans la couleur des cheveux, celui-ci est brun.
Я вертаюся вся роздратована. Я була забула те інше створіння, а ось його привид мене переслідує.
Je rentre toute irritée. J’avais oublié l’autre créature et voilà que son fantôme me poursuit.
Я його ненавиджу, ненавиджу, ненавиджу! Та цей Шевальє — викапаний він, те саме обличчя, ті самі манери, та сама вимова!
Je le hais, je le hais, je le hais ! Mais c’est que ce Chevalier est son portrait, même figure, mêmes manières, même prononciation !
Жахливо! Жахливо!
Affreux ! Affreux !
Я обідаю зі своїми Граціями, а ввечері приходять Даніс, Саетоне й Фіулулу.
Je suis à dîner avec mes Grâces, et le soir Danis, Saëtone et Fiouloulou viennent.
Примітка упорядників
[Пʼять рядків закреслено]
[Cinq lignes cancellées]
Даніс, здається, вражений усім, що я кажу, і дивується, що бачить у мені таку гарячку життя. Ми говоримо про наші меблі, і він мало не падає горілиць від опису моєї кімнати.
Danis paraît frappé de tout ce que je dis et s’étonne de trouver en moi une telle fièvre de la vie. Nous parlons de nos meubles et il tombe presque, à la renverse à la description de ma chambre.
— Та це ж храм, казка з «Тисячі й однієї ночі»5, — вигукує він.
— Mais c’est un temple, un conte de Mille et une Nuits, s’écrie-t-il.
— Та туди ж доведеться входити навколішки, — докидає Ґалула.
— Mais on devra y entrer à genoux, fait Galula.
— Це дивовижно, неповторно, надзвичайно, — провадить Даніс.
C’est prodigieux, unique, remarquable, continue Danis.
Він хоче розгадати мою вдачу, питає мене, чи обриваю я пелюстки в стокроток.
Il veut débrouiller mon caractère, me demande si j’effeuille des marguerites.
— О так, дуже часто, щоб дізнатися, чи буде смачний обід або чи весело мені буде того чи того дня, — і кажу це дуже простодушно.
— Oh, oui, très souvent pour savoir si le dîner sera bon, ou si je m’amuserai tel ou tel jour, - et cela très naïvement.
— Як же це! — вигукує чоловічок, — о! панно, — і відкидається на стільці, наче прибитий.
— Comment ! s’écrie le petit homme, oh ! Mademoiselle, et il se renverse dans sa chaise comme anéanti.
— Та звісно ж, пане, а навіщо ж би я мала обривати пелюстки в стокротки?
— Mais oui, Monsieur, pourquoi voulez-vous donc que j’effeuille une marguerite ?
— А куди ви чіпляєте її на ліфі, ліворуч?
— Et où la mettez-vous à votre corsage, à gauche ?
— Ні, посередині.
— Non, au milieu.
— Та як же це! Кімната така поетична, кімната, схожа на сон, на чарівну казку, і поруч із цим — питати в стокротки, чи вдався кухареві мій обід! О! та ні, та це неймовірно!
— Mais comment ! Mais une chambre si poétique, une chambre qui a l’air d’un rêve, d’une féerie et, à côté de cela, demander à une marguerite si le chef a réussi mon dîner ! Oh ! mais non, mais c’est incroyable !
Його тішить те, що я запевняю, ніби маю два серця. Мені подобалося змушувати його скрикувати й дивуватися безліччю контрастів: я підносилася до небес і, без жодної зупинки, падала на землю, і так далі.
Ce qui l’amuse c’est que j’assure avoir deux cœurs. Je me plaisais à le faire crier et s’étonner par une multitude de contrastes, je montais au ciel et, sans station aucune, retombais sur la terre et ainsi de suite.
Я виставляю себе дівчиною, яка хоче жити й розважатися, яка не думає й навіть не підозрює можливості кохання. А він дивується й кричить, що боїться мене, що це дивовижно, надприродно, божественно, жахливо!
Je m’exhibe comme une fille qui veut vivre et s’amuser, qui ne pense pas et qui ne soupçonne pas la possibilité d’aimer. Et lui s’étonne et crie qu’il a peur de moi, que c’est prodigieux, surnaturel, divin, affreux !
Здається, мною цікавляться всі тутешні чоловіки, судячи з того, що я почула від Даніса. Гадаю, я була дотепна цього вечора.
Il paraît qu’on s’occupe de moi, tous les hommes d’ici, d’après ce que j’ai entendu dire à Danis. Je crois que j’avais de l’esprit ce soir.
Я казала речі, що мали привілей підкидати Даніса, мов одного з тих чортиків, яких показують на ярмарках. Він дивиться на мене як на щось вельми цікаве й говорить при мені про мене, не перестаючи дивуватися. Він радить мені тримати на туалетному столику кришталеву вазу, щоб ставити в неї квіти, які я привезу з балу.
Je disais des choses qui avaient le privilège de faire sauter Danis comme un de ces petits diables qu’on montre dans les foires. Il me regarde comme une chose très curieuse et parle devant moi de moi, toujours s’émerveillant. Il me conseille d’avoir sur ma toilette un verre en cristal pour y mettre les fleurs, que j’aurai rapportées du bal.
— Бо це, — каже він, — єдина мить, коли ви замислитеся.
— Car, dit-il, c’est le seul instant où vous penserez.
— Я думаю завжди, пане.
— Je pense toujours, Monsieur.
— Ну й ну! — і знову в нього наче напад.
— Ah ! par exemple ! et de nouveau il semble avoir une attaque.
— Бачите, панове, — кажу я, обертаючись до тих двох, — ось пан каже, що я не думаю.
Voyez-vous Messieurs, dis-je en me retournant vers les autres deux, voilà Monsieur qui dit que je ne pense pas.
Даніс умліває.
Pâmoison de Danis.
— А чи знаєте ви, панно, — каже він, — що ми з моїм близьким приятелем графом Лоренті цілком протилежної думки про вас і розуміємо вашу вдачу зовсім по-різному.
Savez-vous Mademoiselle, dit-il, que mon ami intime le comte Laurenti et moi nous sommes d’un avis tout opposé sur vous et nous comprenons votre caractère d’une toute différente manière.
— Ах! невже, мене вшановують тим, що мною переймаються? Даніс жестикулює.
— Ah ! vraiment, on me fait l’honneur de s’occuper de moi ? Gestes de Danis.
— Я все це перекажу дʼАспремонові, я все це перекажу дʼАспремонові.
— Je dirai tout cela à d’Aspremont, je dirai tout cela à d’Aspremont.
— А хіба пан дʼАспремон мене знає?
— Est-ce que M. d’Aspremont me connaît ?
Знову жести.
Nouveaux gestes.
Розмова з ним мені корисна. Він бачив найгарніші спальні і, розповідаючи мені про них, наводить мене на безліч думок.
Son entretien m’est utile. Il a vu les plus belles chambres à coucher et en me les racontant il me donne une foule d’idées.
Ці люди, як завжди, благають мене залишитися в Ніцці й обіцяють мені царювання наступного сезону.
Ces gens-là comme d’habitude me supplient de rester à Nice et me promettent la royauté pour la saison prochaine.
У Флоренції є такий собі граф де Лардерель, чия сестра вийшла заміж за сина Віктора-Еммануїла й доньки тамбурмажора6, і цей пан де Лардерель дуже в моді. Даніс мені про нього розповідає. Треба буде з ним познайомитися.
A Florence il y a un certain comte de Larderel dont la sœur a épousé le fils de Victor-Emmanuel et de la fille du tambour-major, ce M. de Larderel est très à la mode. Danis m’en parle. Il faudra le connaître.
А знаєте що? До сьогодні ніхто з цих панів не знав, що я розмовляю англійською й італійською!
Savez-vous une chose ? Jusqu’aujourd’hui personne de ces messieurs ne savait que je parle anglais et italien !
Граємо в ігри, Данісові нудно, вечір тягнеться мляво, це безглуздя.
On joue aux jeux, Danis s’ennuie, la soirée languit, c’est bête.
Даніс буває всюди й говоритиме про мене, отже, він мені корисний. Бережімо його.
Danis va partout et il parlera de moi, donc il m’est utile. Ménageons-le.
Мені бракує Одіффера.
Audiffer me manque.
Примітки
В оригіналі ніццько-провансальською: «Cap de Biou!» — південна лайка, очевидно, варіант окситанського «cap de Diou» («Голова Божа»); провансальське biòu означає «віл». ↩
В оригіналі італійською: «partenza del facchino di Nizza» (зневажливе означення Одіффре: «відʼїзд ніццького носія/вантажника»). ↩
Комуна — натяк на революційно-соціалістичні рухи; Паризька комуна 1871 року була ще зовсім свіжим спогадом, і Марі вживає це слово для всього, що загрожує суспільному ладу. ↩
Лакедемон (Спарта) — давньогрецька держава з суворим, зрівняльним устроєм; Марі іронічно вживає її як образ примусової рівності. ↩
«Тисяча й одна ніч» — збірка арабських казок; символ розкішної східної пишноти. ↩
Донька тамбурмажора — зневажливий натяк на Розу Верчеллану, морганатичну дружину короля Віктора-Еммануїла II, низького походження. ↩