❦
Неділя, 11 липня 1875
Dimanche 11 juillet 1875
До церкви й до монастиря, як минулої неділі. Черниці питали мене, чи не зʼявляється вже в мене покликання.
A l’église et au couvent comme dimanche passé. Les sœurs m’ont demandé si la vocation commençait à venir.
По обіді мені так зле, що я не маю сили вдягтися.
Dans l’après-midi je suis si malade que je n’ai pas la force de m’habiller.
Ми замикаємось, три Грації, і куримо в моїй кімнаті. Ніна прийшла до нас у пеньюарі й боса.
Nous nous enfermons, les trois Grâces, et fumons dans ma chambre. Nina est venue chez nous en robe de chambre et pieds nus.
Уся бліда й млосна, я йду на музику з тіткою та двома дівчатами.
Toute pâle et languissante, je vais à la musique avec ma tante et les deux filles.
Там одразу ж Одіффер пропонує пообідати в «London House»1, а звідти йти просто на бал. Кращого я й не бажала — я подумала про це саме тієї миті, коли він це казав.
Là, de suite, Audiffer qui propose [de] dîner au London House et de là aller tout droit au bal. Je ne demandais pas mieux, j’avais pensé à cela au moment où il le disait.
Обідаємо погано, зате сміємося з Саетоне й Марі. Саетоне, який останні кілька днів тримається холодно й ховається.
Nous dînons mal mais on rit de Saëtone et de Marie. Saëtone qui depuis quelques jours semble froid et se cache.
Сапоженікови беруть Фіулулу, а ми беремо Одіффера й їдемо на той бал — той самий, що й минулої неділі, але ще осяйніший, ще ошатніший, з оркестром 111-го лінійного полку.
Les Sapogenikoff prennent Fiouloulou et nous prenons Audiffer et allons à ce bal, le même que dimanche dernier mais plus illuminé, plus paré et avec l’orchestre du lll^eme^ (j~e~ ligne.
Нам відрекомендовують купу люду (помилуйтеся вишуканими висловами): Ґотьє, Шевальє, секретаря префектури, Курсона де Ла Вільнева й Даніса, а тоді тих, кого ми вже знаємо: Ґодара, дʼОдіффре, Ґалулу, Саетоне й Біховця. Ось наші кавалери. Ґотьє — це той самий славнозвісний Пепіно, яким Ольга заходилася опікуватись за відсутності свого «братика».
On présente un tas de gens (voyez les belles expressions), Gautier, Chevalier secrétaire de la préfecture, Courson de La Villeneuve et Danis, puis ceux que nous connaissons Godard, d’Audiffret, Galula, Saëtone et Bihovetz. Voilà nos cavaliers. Gautier c’est ce célèbre Pépino dont Olga a voulu s’occuper pendant l’absence de son frère.
Я сьогодні в піднесенні, та й усі теж. До того ж я розклала карти, і вони наворожили мені те, що я зараз розповім.
Je suis entrain ce soir, tout le monde aussi. D’ailleurs j’ai fait les cartes et elles m’ont prédit ce que je vais raconter.
Одне слово, перед вами жінка радісна й задоволена. Подивуймося Божій доброті й вознесімо хвалу його милосердю!
Enfin vous voyez une femme joyeuse et satisfaite. Admirons la bonté de Dieu et louons sa clémence !
Та, по правді, я негідна.
Mais en vérité je ne suis pas digne.
Я танцюю з усіма нашими фатами. Вальс із Джирофлою, але танцюємо ми мало. Він розповідає мені про свій сон, той сон, що так його чарує і в якому весь час ішлося про мене. Я прошу його розповісти, він кривиться, я забороняю йому згадувати про це, а він каже, що то було надто приємно, щоб тепер про це мовчати. Одне слово — мавпування. І знову, коли він бере мене за стан, щоб танцювати, — той самий поштовх. Мені стільки треба сказати, що я не знаю, з чого почати, і чорнило висихає на пері.
Je danse avec tous nos faquins. Une valse avec Girofla, mais nous dansons peu. Il me parle de son rêve, ce rêve qui l’enchante tellement et dans lequel il s’est tout le temps agi de moi. Je le prie de me le raconter, il grimace, je lui défends de m’en parler et il dit que c’était trop agréable pour qu’il n’en parlât plus. En un mot des singeries. De nouveau, quand il me prend la taille pour danser, la même secousse. J’ai tant à dire que je ne sais par où commencer et l’encre sèche sur ma plume.
Нарешті!
Enfin !
Я йду сваритися з дядьком, Даніс приєднується до нас за будинком, чи радше — ось як там усе влаштовано. Танцюють за будинком, а перед будинком є невеличкий садок, але музика грає ззаду й ілюмінація ззаду, тож попереду — таке собі майже темне місце, де подекуди світяться сховані в траві кольорові ліхтарики.
Je vais quereller avec mon oncle, Danis nous rejoint derrière la maison, ou plutôt voilà comment cela est. On danse derrière la maison et devant la maison il y a un petit jardin, mais la musique joue derrière et l’illumination est derrière, de sorte que le devant est une espèce d’endroit à peu près sombre, éclairé ça et là par des lampions de couleur cachés dans l’herbe.
Саме там нас і знаходить Даніс, цей чоловічок підстрибує й танцює. Я заводжу мову про те, щоб улаштувати свято в Башті. Вони вважають, що думка чудова, я беруся переговорити про це з володарем замку, а вони обіцяють усе залагодити.
C’est là que Danis nous trouve, ce petit homme saute et danse. Je leur parle de faire une fête à la Tour. Ils trouvent que l’idée est sublime et je me charge d’en parler au châtelain et ils promettent d’arranger.
Саетоне дражнить мене дʼОдіффре і з таємничим виглядом каже, що більше не сміє підходити, адже — «це… Фла!»
Saëtone me taquine avec d’Audiffret, et avec des airs mystérieux me dit qu’il n’ose plus approcher puisque - « c’est.. Fla !
Фла каже, що більше не хоче танцювати, і вдає зневіреного.
Fia dit qu’il ne veut plus danser et affecte un air découragé.
— Пане дʼОдіффре, — кажу я йому, спираючись на руку Саетоне, — а ви хіба не запросите мене на танець?
— Monsieur d’Audiffret, lui dis-je, étant au bras de Saëtone, est-ce que vous ne m’invitez pas à danser ?
— Та що ви, панно, та звісно ж, та я був би в захваті, та… — вигукує збентежений чоловʼяга.
— Mais Mademoiselle, mais comment donc, mais je serais enchanté, mais.... s’écrie l’homme embarrassé.
— Гаразд, гаразд, тоді наступний вальс, — і я йду собі.
— Bien, bien, la prochaine valse alors, et je m’en vais.
Потім, зустрівши його знову,
Puis le rencontrant encore,
— Отже, панно, — каже він мені, — наступний вальс, бо я теж хочу прогулятися з вами за будинком; ви ж ходили з усіма, я бачив.
— Alors Mademoiselle, me dit-il, la prochaine valse, car moi aussi je veux avoir ma promenade derrière la maison, vous êtes allée avec tout le monde, j’ai vu.
Надходить вальс, я трохи втомлена, мені й на мить не дають присісти. Він приходить по мене:
La valse arrive, je suis un peu fatiguée, on ne me laisse pas un instant assise. Il vient me chercher:
— Я втомлена, пане.
— Je suis fatiguée, Monsieur.
От бачте — щойно я приходжу, мені кажуть: «Я втомлена, пане», — от бачте!
Voilà, quand je viens on me dit je suis fatiguée Monsieur, voilà !
Ми прогулюємося під час вальсу, в перерві, під наступну польку — і аж до кадрилі, яку я танцюю з Шевальє.
Nous nous promenons pendant la valse, l’intervalle, la polka suivante et jusqu’au quadrille que je danse avec Chevalier.
Спершу там, де всі, а тоді он там.
D’abord, là où est tout le monde, puis là-bas.
Натяками, загадками, ледь відчутними потисками руки, мовчанням хлопець каже мені, що кохає мене! Він доходить навіть до того, що хоче померти:
Par demi-mots, par énigmes, par des pressements à peine perceptibles du bras, par des silences, le garçon me dit qu’il m’aime ! Il va même jusqu’à vouloir mourir:
— Ніколи я не помру так гарно, як зараз, — каже він так, що зворушив би будь-кого, окрім мене.
— Jamais je ne mourrai mieux qu’à présent, dit-il de façon à attendrir tout autre que moi.
Я була б зворушена, але довіри бракує2.
Je serais attendrie scd fidcs deficit.
Він знає, що я прихильна до нього, і хоче спробувати. Та стоп! Я стежу за собою.
Il sait que j’ai de la bonne volonté pour lui et veut essayer. Mais stop ! Je m’observe.
— Ми прогулювалися тут із паном Саетоне й паном Данісом, — кажу я.
— Avec M. Saëtone et M. Danis nous nous sommes promenés ici, dis-je.
— Так, так, із Саетоне, це я знаю.
— Oui, oui, avec Saëtone, ça je le sais.
— Ми весь час сварилися, він казав мені дурниці.
— Nous nous sommes querellés tout le temps, il me disait des bêtises.
— Так, і вас це дратувало; Джирофле теж мені це казав, але я був дуже задоволений.
— Oui, et cela vous ennuyait, Girofle aussi me disait cela, mais j’étais très content.
— Чим?
— Quoi ?
— Тим, що казав вам Саетоне.
— Ce que vous disait Saëtone.
— Та що ж він мені казав?
— Mais qu’est-ce qu’il me disait ?
— Ах, авжеж!
— Ah oui !
— Що?
— Quoi ?
— Так, що?
— Oui, quoi ?
— Я не знаю.
— Je ne sais pas.
— Знаєте.
— Vous savez.
— Він казав мені, — кажу я трохи зніяковіло, — він казав мені, ні, це я йому казала, що треба влаштувати свято в Башті, і справді, — провадила я хоробро, — це було б дуже мило (а тоді ще швидше), улаштуйте ж бо свято, феєрверк у Башті.
— Il me disait, dis-je un peu embarrassée, il me disait, non, je lui disais qu’il fallait faire une fête à la Tour, et vraiment, continuai-je bravement, ce serait très joli (puis plus vite encore) faites donc une fête, un feu d’artifice à la Tour.
— Ах, панно, ось вони які, жінки: у ту мить, коли… ви обертаєте це на сільський бал, на свято в Башті, у ту мить, коли молодик складає вам деклар…3 Ох! що це я кажу! (хитаючи головою) у ту мить, коли… словом… ви переводите розмову на інше. Ах, панно…
— Ah Mademoiselle, voilà bien les femmes, au moment où... vous tournez cela en un bal champêtre, une fête à la Tour, au moment où un jeune homme vous fait une déclar... [sic] Oh ! qu’est-ce que je dis ! (secouant la tête) au moment où... enfin... vous retournez la conversation. Ah ! Mademoiselle...
— Ах, пане, — кажу я, наслідуючи його тон, жалібно.
— Ah ! Monsieur, dis-je, imitant son ton, lamentablement.
Весь час він каже мені те саме, і весь час я відповідаю йому, що не розумію, про що він.
Tout le temps il me dit la même chose et tout le temps je lui réponds que je ne comprends pas ce qu’il veut dire.
— Ви чудово розумієте.
— Vous comprenez très bien.
— Запевняю вас, що ні.
— Je vous assure que non.
— Усі жінки однакові! Ви не хочете розуміти.
— Toutes les femmes sont les mêmes ! Vous ne voulez pas comprendre.
— Я не можу.
— Je ne puis pas.
— От бачте, я б і хтіла, та не можу, от бачте! —
— Voilà, j’veux bien mais j’peux pas, voilà !-
— Е! авжеж, усі чоловіки однакові: вони ніколи не висловлюються прямо, а тільки ходять кругом та маячать.
— Eh ! oui, tous les hommes sont les mêmes, ils ne s’expliquent jamais et s’en vont divaguant.
— Ах, панно!
— Ah ! Mademoiselle !
Я сміюся.
Je ris.
— Ходімо звідси, тут пускають ракети, нас убʼють, — кажу я йому.
— Allons, d’ici, on lance des fusées, on nous tuera, lui dis-je.
— Як це, невже ви справді тримаєтеся за життя? — каже він, наполовину сміючись, наполовину серйозно.
— Comment, est-ce que vraiment vous tenez à la vie ? dit-il moitié riant, moitié sérieux.
— Та трохи.
— Mais un peu.
— А я хотів би померти (зупиняючись), ніколи мені не буде так добре, як цієї миті.
— Moi, je voudrais mourir (s’arrêtant), jamais je ne serai aussi bien qu’en ce moment.
— А я хочу жити, ходімо.
— Moi, je tiens à vivre, allons.
Нічого серйозного, я для нього те саме, що він для мене. Я трохи прикро вражена. Чи маю я право вимагати більше, ніж можу дати навзамін? Та що там! Нам двадцять чотири й шістнадцять, ми вродливі, ми бавимося. Що може бути ліпше?4
Rien de sérieux, je suis pour lui ce qu’il est pour moi. Je suis un peu vexée. Ai-je le droit de demander plus que je ne puis rendre ? Enfin ! On a vingt-quatre et seize ans, on est beau, on s’amuse. Quid melior ?
Я підозрюю цю істоту в лихих помислах: він хоче довести мене до того, щоб я сказала, що кохаю його, а тоді відступитися. Та цієї втіхи він не матиме. Хай-но він побачить тепер, що я розумію його гру, — і він заговорить інакше.
Je soupçonne cette créature d’avoir de mauvaises pensées, il me veut conduire à lui dire que je l’aime et puis se retirer. Mais il n’aura pas cette joie. Qu’il voie maintenant que je comprends son jeu et il changera de ton.
Тепер я кажу, що не розумію, потім скажу, що не вірю, і нарешті — що розумію й вірю, але не хочу.
Maintenant, je dis que je ne comprends pas, après je dirai que je ne crois pas, et enfin que je comprends et crois mais ne veux pas.
Свято в Башті «буде тоді й так, як я захочу». Анітрохи цьому не вірю.
La fête à la Tour « sera quand et comme je veux ». Je n’en crois rien.
Це хлопець хитрий і лукавий.
C’est un garçon rusé et plein de malice.
Як же я дякую Богові, що я недовірлива!
Que je remercie Dieu d’être incrédule !
Ольга й Ґодар біжать за нами, і ми вчотирьох сідаємо на сходах будинку, освітлених смолоскипами нагадують стародавні храми, мов приступки поганського храму. Ґодар звірявся Ользі, він сказав, що його мають за дурника. Бігме, це чарівно.
Olga et Godard courent après nous et, tous quatre nous nous asseyons sur les marches de la maison, ces marches éclairées par des flambeaux rappellent les temples anciens comme les degrés d’un temple païen. Godard a fait des confidences à Olga, il a dit qu’on le trouvait bête. Sur mon âme c’est adorable.
Ми танцюємо вільну кадриль, сміючись і бавлячись, мов блаженні. Ольга відверто дражнить нас. А що це ви робили, а де це ви ховалися, тощо, тощо.
Nous dansons un quadrille fantaisie, riant et nous amusant comme des bienheureux. Olga ouvertement nous taquine. Et qu’est-ce que vous faisiez et où vous vous cachez etc. etc.
У мене черевички повні піску, вона їх знімає й знов узуває просто перед цими двома горобчиками. Я не змогла б обійтися без своїх двох Грацій. Я їх обожнюю, вони мені конче потрібні.
J’ai les bottines pleine de sable, elle me les ôte et remet devant ces deux moineaux. Je ne saurais me passer de mes deux Grâces. Je les adore et elles me sont indispensables.
Повернувшись із Набережної, я танцюю з Шевальє. Марі напроти.
Au retour de la Promenade, je danse avec Chevalier. Marie est vis-à-vis.
— Ні, ні, мовчи.7
— Non, non, tais-toi.
Ольга з іншого боку:
Olga d’un autre bout:
— Ну то як, він сказав тобі, що кохає тебе?8
— Eh bien, il t’a dit qu’il t’aime ?
— Іди геть, це неправда.
— Va t-en, ce n’est pas vrai.
Браво, три Грації!
Bravo les trois Grâces !
Ми з тіткою відвозимо Джирофлу додому, і дорогою я заводжу мову про свято в нього.
Ma tante et moi ramenons Girofla et en route je parle de la fête chez lui.
— Але ж мені потрібна якась причина для цієї ілюмінації і всього іншого, бо мене матимуть за навіженого.
— Mais il me faut une raison pour cette illumination et tout, car on me prendra pour un toqué.
— Як це причина, а потерпілі від повені! чудова причина.
— Comment une raison et les inondés ! une excellente raison.
Він міркує, і, може, таки влаштує.
Il réfléchit et peut-être qu’il fera.
Та ви тільки гляньте на цю істоту — він міркує, коли я чогось хочу! Фе! не так воно велося за добрих давніх часів.
Mais voyez-vous cette créature, réfléchir quand je veux ! fi ! ce n’était pas ainsi dans le bon vieux temps.
Та якщо він мене не кохає, то навіщо влаштовувати свято?
Mais s’il ne m’aime pas, pourquoi faire la fête ?
Авжеж — якщо не кохає. Але якщо кохає?
Sans doute s’il ne m’aime pas. Mais s’il m’aime ?
Побачимо.
Nous verrons.
— Ах, тітонько, — кажу я, піднімаючись сходами, — скільки ж це клопоту: ноги болять, лягаєш пізно!
— Ah ! ma tante dis-je en montant l’escalier, que cela coûte de peine, on a mal aux pieds, on se couche tard !
Джирофла попрощався зі мною, сказавши тихесенько:
Girofla m’a quitté en disant tout doucement:
— Знаєте, сьогодні — тригодинний сон.
— Vous savez, aujourd’hui, un rêve de trois heures.
— Гаразд, нехай чотиригодинний, якщо хочете.
— Bien, de quatre heures, si vous voulez.
Сапоженікови вечеряють у нас, і я розповідаю або даю здогадатися майже про все.
Les Sapogenikoff soupent chez nous et je raconte ou laisse deviner presque tout.
Ольга благає мене бути добрішою до її «братика»: мовляв, він такий нещасний, а я з ним кепсько поводжуся.
Olga me supplie d’être meilleure pour mon frère, qu’il est si misérable que je le maltraite.
Я з ним не кепсько поводжуся й навіть вельми поблажливо дозволила йому потискати мені долоню в танці й руку під час прогулянки. Я навіть дуже добра. Не можу ж я покласти голову йому на плече. Е… знаєте, потайки, отут, просто моєму щоденникові: мені страшенно цього кортіло.
Je ne le maltraite pas et même je me suis laissée serrer la main en dansant et le bras en marchant avec beaucoup de complaisance. Je suis même très bonne. Je ne puis donc pas mettre ma tête sur son épaule. Eh... savez-vous, en secret, là, à mon journal simplement, j’en avais terriblement envie.
Ну то й що? Хіба ж я не обіцяла говорити все.
Eh bien quoi ? N’ai-je pas promis de tout dire.
Якщо він мене кохає, це щось дивовижне, бо карти мені це наворожили, і, куштуючи кожен новий плід, я бажала, щоб він мене покохав.
S’il m’aime, c’est prodigieux, car les cartes me l’ont prédit et, en goûtant chaque nouveau fruit, je désirais qu’il m’aimàt.
Ви ж знаєте цю прикмету: коли вперше за рік куштуєш якийсь плід, треба чогось побажати. Цього року я зʼїла щонайменше десять видів плодів — і жодного разу не забула побажати собі Джирофлу.
Vous savez ce dicton, qu’en goûtant pour la première fois dans l’année un fruit il faut souhaiter quelque chose. Cette année j’ai mangé au moins de dix espèces de fruits et je n’ai jamais manqué de désirer Girofla.
Примітки
«London House» — модний ресторан-готель у Ніцці; назву закладу збережено. ↩
В оригіналі латиною: «scd fidcs deficit» (так у тексті; мабуть, «sed fides deficit»). ↩
У Марі: «une déclar... [sic]» — Одіффре осікається на півслові. ↩
В оригіналі латиною: «Quid melior ?». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі французькою: «bigre !». ↩
В оригіналі латиною: «Audacter et amanter». ↩