Субота, 26 червня 1875

Уже, мабуть, удесяте мені сниться дім Джої. Цікаво те, що всередині я ніколи не бувала, а сниться мені саме його нутро, і щоразу те саме.
Я могла б накреслити план кімнат — так добре я їх знаю. Знаю й те, як вони умебльовані. Хотіла б я спитати в Одіффре:
Вкладкаplan de la maison Gioia dessiné par Marie, légendes
[План: північ / південь / кімната з меблями, оббитими квітчастим кретоном / їдальня / передпокій / салон Помпадур / великі двері / салон, оздоблений червоним атласом і юхтою]
Plan griffonné à la plume : pièces rectangulaires annotées « salon Pompadour », « salon de satin rouge et cuir de Russie », « nord », « midi »
Plan de la maison Gioia rêvée par Marie, avec ses légendes Mon Journal, t. 5 (fac-similé) — tome05.docx image 3 (après ¶2384)
чи справді там усе так, як мені снилося. Другого поверху я не памʼятаю, знаю тільки, що (якщо дивитися з набережної) праворуч є довга кімната. Вона мені снилася, але в тому сні стояла без меблів і вся заставлена скринями.
Страшенно нудно чепуритися задарма: спекотно, і хотілося б вийти по-домашньому. Але я не наважуюся — скажуть, що це тому, що Одіффре поїхав.
Завтра піду купатися для годиться. Відколи пан поїхав, я там не була, а коли він повернеться, то я, звісно, піду, і ніццькі сороки почнуть плескати язиками. Завтра піду — і ходитиму щодня.
Ми бачили Саетоне. Ось вам і розвага.
Діна купається в Лефевра разом із Сапоженіковими.
Мені нудно, а на додачу до цієї втіхи я ще й журюся через усі ці грошові справи.
Кажуть, що Олександр, коли був тут, відлупцював Поля. Я не раз його про це просила, та не знаю, чи він справді це зробив.
Увечері я сиджу в мами; вона доводить мене до нестями, я жбурляю об стіл подушку, що була під рукою, падає стілець — і ось уже крики й мало не непритомність. Але потім усе вщухає, і ми говоримо про Коліньйон, яка поводиться дуже дивно.
Вона ні з ким не розмовляє, ховається й начебто дметься на всіх. Дивні манери як для гості, — а вона ж у гостях, кожен тільки й хоче їй догодити, а вона повертається спиною. Щоночі вона плаче. Хто знає, може, вона нещасна? Вона оплакує Туррета, свого нареченого, але, не знаю чому, я не можу повірити в її любов до нього.
викресленоУчора ввечері я розгорнула книжку, думаючи
Сьогодні ввечері я розгорнула книжку, загадавши девʼятий рядок праворуч, щоб спитати в неї, чи думає про мене цей ніццький фат, і прочитала: що його серце навіки належатиме їй.
Ну й ну!

Примітки

В оригіналі французькою: «Bigre !». ↩