П'ятниця, 25 червня 1875

Я менше базграю, відколи Одіффре поїхав. Скільки в мене прикрощів, скільки клопоту!
Ніхто не вміє вести господарство, гроші витікають, ми в боргах, ми страшенно заплуталися! Абріаль, наш адвокат, так шахраював у всіх наших справах, що раптом доводиться платити понад шістдесят тисяч франків.
Дюваль погоджувався, щоб йому заплатили протягом чотирьох років. Доручають справу адвокатові — і ось Дюваль вимагає все готівкою. Самі лиш суди, адвокати, повірені! Це пекло! Я геть пригнічена... Дали телеграму до Росії.
Олександр, приїхавши, привіз сто вісім тисяч франків. Ми нічого не купили, я не знаю, як так вийшло, але ці гроші розтринькано. Сто вісім тисяч франків за два місяці — і жити так, як ми живемо! Можна збожеволіти! Це «абракадабрантно», як каже Ґамбетта. Ах! Бачте, республіки нічого не варті — ні в державі, ні в домі.
Тепер, коли я менше вчуся, я візьмуся за все й зроблюся королевою в нашому домі. Я привезу грошей із Росії, спершу сплачу борги, а потім віддам мамі й тітці те, що лишиться. Інакше це згубно.
Жодний статок не встоїть перед таким безладом. Хай йому грець! Я зблідла від самого ранку, відколи дізналася про чудовий стан наших справ. Аби лиш Бог зволив цього разу витягти нас із цього, а надалі я пильнуватиму справ.
Боже мій, Боже мій, я геть приголомшена. Боже мій, допоможи нам тут.
Це гірше за критський лабіринт.
Ми живемо за системою Лоу.
А в кінці я вже бачу попереду руїну, мов жахливе чудовисько!
Боже мій, витягни нас із цієї скрути.
Надалі я дам усьому лад, я цим займуся. Ніколи я не бачила, і ніхто не бачив, і не існує в усьому всесвіті таких жінок, як мої любі матінки. Діти, немовлята, слово честі, їх треба водити за руку.
Я сьогодні геть розклеєна. Вони мене доконають!
Боже мій, змилуйся наді мною.
Та хіба ж я не божевільна, що замовила меблів на вісімдесят тисяч франків, знаючи наші справи й знаючи наших людей! Це паскудне безумство, confiteor, confiteor, confiteor!
Замовляють ці меблі, я нашіптую тітці на вухо, що треба робити, вона нічого не слухає й сидить, наче дерев'яна. Вона не складає жодного письмового акта, і, природно, скнара Дюваль робить, як йому заманеться.
Цей негідник користається, і це цілком природно. О! Бідолашна королева Іспанії!
Через усі ці прикрощі я зіграла адажіо Бетговена з винятковим почуттям і ніжністю. Бачте, від чого все залежить. Лоссель буде задоволений.
Miserere.
[Один рядок викреслено: Субота, 26 червня 1875]
За всіма цими клопотами я забула свій сон. Ось він: я отримую листа від Мілорадовича, в якому він пише, що він у Парижі, що чекає на мене, аби я втішила його в нещасливому коханні. Я хочу їхати, але натомість бачу герцога Гамільтона: голова в нього поголена, а волосся видавалося сивим і бридким, він і сам був на себе не схожий, а радше скидався на Біховця.
Ми всі сидимо на розставлених рядами стільцях, перед домом Джої, наче в театрі. Раптом вікно на першому поверсі відчиняється, і у тому вікні з'являється Діна, лукаво всміхаючись герцогові, а він так розгніваний тим, що натякають на нього й на цю жінку, що підводиться й похмуро йде геть. А я не знаю, що робити, я геть засмучена й присоромлена, наче це моя провина.
І ось я на вокзалі у великій залі з усіма іншими. Я сідаю біля тітки, що сидить біля столу, а навпроти неї герцог і Джоя, гарна й молода. Я дивилася на неї, а на нього ні, гадаючи, що він і досі незадоволений, та він, угадавши мою думку, підвів голову й усміхнувся мені. Тоді я стаю щасливою. Мені снилося ще багато чого, але після цієї усмішки я вже нічого не можу розплутати.
Я вже готова лягати спати, коли приходять оголосити мого друга Барнолу. Я спускаюся в пеньюарі (тепер я ношу пеньюар фасону «Ватто» зі шлейфом у два з половиною метри. Він білий, у фіолетових кружальцях, оздоблений фіолетовим і чорним. Це чарівний пеньюар, він був колись тітчин). Застаю їх за чаєм.
Коліньйон уже кілька днів ховається, вона якась дивна.
Барнола каже стільки доброго про мій голос, що я нетямлюся з радості. Він великий знавець, і я гадаю, що каже це не для лестощів, — він людина серйозна й чесна. Він каже, що я можу мати голос, як у Віж'є, як у Штольц, що це дивовижно, чудесно. Що треба працювати і що я доб'юся великих речей. Що поряд із моїм голосом голоси ніццьких знаменитостей, як-от Франсії, — ніщо, геть ніщо.
Судіть про мою радість: він не бреше, я це відчуваю, я це знаю. Одна з моїх найбільших амбіцій — співати чудесно. Цілу цю зиму я не могла видобути ані звуку, я була у відчаї, гадала, що втратила голос, і мовчала, і шарілася, коли мені про це говорили.
Тепер він повертається, мій голос, мій скарб, моє багатство!
Я приймаю його зі сльозами на очах, серце моє підстрибує, і я падаю ниць перед Богом!
Я нічого не казала, але була жорстоко засмучена його відсутністю цієї зими, так засмучена, що саме тому й не наважувалася про це говорити.
Але я молилася Богові, і Він мене почув!
Яке щастя, яка втіха — добре співати! Почуваєшся всемогутньою, маєш орлиний погляд, уявляєш себе королевою, ти щаслива. Щаслива власною заслугою. Це не та гордість, що її дає золото чи титули; ти більш ніж жінка, ти почуваєшся безсмертною, ти відриваєшся від землі. Ти підносишся до неба!
І весь цей люд, що завис на твоїх вустах, що слухає твій спів, мов божественний голос, що наелектризований, захоплений, зачарований!
Ти пануєш над усіма!
Після справжньої королівської влади саме цієї слід прагнути; королівська влада краси йде лише потім, бо вона не всемогутня над усіма.
Та спів підносить людину над землею, вона ширяє над усіма в хмарі, подібній до тієї, в якій Венера являється Енеєві.
Носити валансьєнські мережива довкола обличчя й зав'язувати їх під підборіддям.
H[is] G[race] t[he] D[uke] o[f] H[amilton]

Примітки

«Абракадабрантний» (abracadabrant) — неологізм, що його популяризував Леон Ґамбетта (промова 1872 р.) у значенні «безглуздий, неймовірний».
Критський лабіринт — споруда Дедала з міфу про Мінотавра, символ заплутаності.
«Система Лоу» — фінансова афера Джона Лоу (1720, «Міссісіпська бульбашка»); тут — життя в борг і на спекуляціях.
confiteor — лат.: «каюся» (зі сповідальної молитви); потрійний повтор для емфази.
«Бідолашна королева Іспанії» — натяк неясний; імовірно, Ізабелла II, скинута з престолу 1868 року, або взагалі вияв співчуття до безвладних володарів.
Miserere — лат.: «Помилуй» (Псалом 50/51), вияв розпачу.
Пеньюар фасону «Ватто» — халат із вільними складками на спині, навіяними картинами Антуана Ватто.
Віж'є (Фелісі Віж'є) і Штольц (Розіна Штольц, 1815–1903) — славетні французькі співачки доби.
Класичний образ: Венера являється Енеєві в хмарі (Вергілій, «Енеїда», пісня I).
Валансьєнські мережива — тонке плетене мереживо з Валансьєна на півночі Франції; предмет розкоші.
H[is] G[race] t[he] D[uke] o[f] H[amilton] — англ.: «Його світлість герцог Гамільтон»; нав'язливий код Марі.