❦
Четвер, 3 червня 1875
Jeudi 3 juin 1875
Усі люди, що прагнуть піднестися над іншими тваринами, мають щосили старатися не прожити життя в безмовності, мов худоба, яку природа створила похиленою долі й покірною череву.1
Omnes homines qui sese student praestare ceteri animalibus summa ope miti decet vitam silentius ne transeant, veluti secôra, quae [sic] natura prona atque ventri obedientia finxit.
Має докладати великих зусиль, аби не прожити свої дні в забутті.
Doit faire de grands efforts pour ne pas passer ses jours dans l’oubli .
Чуєте! Ну отак-то, Саллюстію, ти мені до душі.
Entendez-vous ! Eh bien à la bonne heure, Salluste, tu es mon homme.
Облишмо Саллюстія, перейдімо до Джирофли. Тітка збрехала, коли сказала, що запросила цього чоловіка на цей вечір. Лише на музиці, коли він сказав нам, що їде до Монако, вона сказала йому:
Laissons-là Salluste, passons à Girofla. Ma tante a menti quand elle a dit qu’elle avait invité cet homme pour ce soir. Ce n’est qu’à la musique lorsqu’il nous dit qu’il va à Monaco, qu’elle lui dit:
— Замість того, щоб їхати до Монако, приходьте до нас.
— Au lieu d’aller à Monaco venez chez nous.
Він відповів, що в захваті, що це, безперечно, буде для нього куди більша приємність тощо.
Il répondit qu’il était enchanté, que sans doute ce lui sera un plaisir bien plus grand etc.
О восьмій відчиняють усі двері, освітлюють другий поверх, і я спускаюся, у білому, як завжди, сукня «архідюк».
A huit heures on ouvre toutes les portes, on éclaire le premier et je descends, en blanc comme toujours, robe Archiduc.
Приходять Ніна зі своїм Парісом, Марі й Ольга, але ці добрі дівчата вже починають мені набридати.
Arrivent Nina et son Paris, Marie et Olga, mais je commence à me lasser de ces bonnes filles.
Входить Ґалула, а за дві хвилини Одіффер, дуже гарно вбраний і милий. Потім Рікардо (Барнола) — і це все.
Galula entre et deux minutes après Audiffer, très bien mis et gentil. Puis Ricardo (Barnola) et c’est tout.
Я відрекомендовую Джирофлу мамі й Діні та перекидаюся з ним кількома словами з тим лагідним і усміхненим виглядом голубки, який я прибрала, чи радше який прибрав мене від самого початку.
Je présente Girofla à maman et à Dina et échange avec lui quelques paroles de cet air de colombe doux et souriant que j’ai pris ou plutôt qui m’a pris depuis le commencement.
Починається завивання: Барнола, потім Паріс, потім Коліньйон, потім знову Барнола, потім Паріс, причому Паріс співає так гучно, що я не знаю, де подітися.
Les hurlements commencent, Barnola, puis Pâris, puis Collignon, puis encore Barnola, puis Pâris et ce dernier chante si fort que je ne sais où me mettre.
Примітка упорядників
[Два рядки закреслено]
[Deux lignes cancellées]
Це по-дурному: коли треба бути гарною, я негарна, а коли нікого немає, як того вечора...
C’est stupide, quand il faudrait être jolie je ne le suis pas et quand il n’y a personne comme l’autre soir...
Зрештою, будьмо такими, які ми є, — що ж удієш!
Enfin soyons comme nous sommes, que faire !
З Одіффре неможливо й пʼять хвилин поговорити звʼязно, він весь час перескакує з одного на інше.
Il n’y a pas moyen d’avoir cinq minutes de conversation suivie avec d’Audiffret, il saute toujours.
Я змінила думку: зблизька він мені здається кращим, ніж здалеку. Коліньйон сказала: «Зблизька він страшенно виграє. Можна розгледіти всі його риси: у нього чарівний рот, чудові очі, ніс довгий, але гарної форми, гарний; дивовижний колір обличчя; а здалеку він має простацький вигляд, а зблизька... зблизька він зовсім не має простацького вигляду». Я переказую її слова не тому, що Коліньйон — авторитет, а тому, що я цілком тієї ж думки, що й вона, і мені зручніше повторити сказане нею, ніж говорити самій.
J’ai changé d’avis et je le trouve mieux de près que de loin. Collignon a dit: « Il gagne énormément de près. On peut détailler tous ses traits, il a une bouche ravissante, des yeux superbes, un nez long mais bien fait joli, un teint admirable; et puis de loin il a l’air commun et de près... de près il n’a pas du tout l’air commun.-“ Je répète ses paroles non parce que Collignon est une autorité, mais parce que je suis parfaitement du même avis qu’elle et qu’il me convient mieux [de] répéter ce qu’elle a dit que de parler moi-même.
Та якщо я визнаю його таким гарним, то мала б бути в нього закохана... теж.. Аж ні, зовсім ні, і це мене дивує. Та зовсім ні, і я ще раз повторюю, що це мене вельми дивує.
Mais si je le reconnais aussi beau je dois être amoureuse de lui... aussi.. Eh bien non, pas du tout, et cela m’étonne. Mais pas du tout et je répète encore une fois que cela m’étonne grandement.
навскоси
Я завжди думала так у подібних справах.
en travers J’ai toujours pensé comme ça dans ces sortes d’affaires.
Ми переходимо до їдальні, де чай і фрукти подано на моєму російському сріблі. Одіффре сидить за столом коло мене. Після чаю всі трохи розходяться.
On passe dans la salle à manger où le thé et les fruits sont servis sur mon argenterie de Russie. D’Audiffret est à côté de moi à table. Après le thé on se disperse un peu.
Я не закохана в Джирофлу, бо він геть не Гамільтон. А проте, поки він спирається на коминок, я не можу втриматися, щоб не милуватися його сяйливим юним обличчям, таким свіжим і ясним барвами.
Je ne suis pas amoureuse de Girofla parce qu’il n’est pas du tout Hamilton. Cependant, pendant qu’il est appuyé à la cheminée je ne peux m’empêcher d’admirer sa brillante et jeune figure, si fraîche et éclatante de couleurs.
Гляньте, я все це визнаю, і все ж... Річ у тім, що йому бракує отого певного сама не знаю чого2.
Voyez je reconnais tout cela et pourtant... C’est qu’il lui manque ce certain je ne sais quoi.
Мені не до вподоби бачити його таким приятелем Ґалули, хлопця геть простого роду. Нотарів писар, фе!
Je n’aime pas le voir si ami de Galula qui est un garçon tout à fait simple. Un clerc de notaire, fi !
Я зносила його, поки мала в ньому потребу, але відколи я знайома з Одіффер...
Je le souffrais tant que j’en avais besoin mais depuis que je connais Audiffer.
Те, що я тут кажу, негарне; але, на жаль, правдиве.
Ce que je dis là, est vilain; mais, hélas ! vrai.
Прощаючись, Одіффер знову міцно потиснув мені руку, гадаю, що це просто його звичка.
En partant Audiffer m’a encore fortement serré la main, je crois que c’est simplement sa manière.
Я не наважуюся сказати, що мені спадає на думку, ет! переді мною це нічого не значить. Ну ж бо, мерщій!
Je n’ose pas dire ce qui me vient à la pensée, bah ! devant moi ça ne fait rien. Allons vivement !
Ну ось, коли я торкаюся його руки, мене пронизує такий самий електричний струм, який [я] відчувала, торкаючись руки бридкого поляка. Я торкалася руки багатьом чоловікам, і лише двоє так на мене діють; а позаяк Мержевський мене кохав, я подумала, що можу припустити, ніби й Джирофла.
Eh bien, en touchant sa main je reçois la même espèce de secousse électrique que [je] sentais en touchant celle de l’affreux Polonais. J’ai touché la main à bien des hommes et seulement deux me font cet effet; or, comme Merjeewsky m’aimait, j’ai cru pouvoir supposer que Girofla.
З якою ж осторогою я це кажу, Боже мій! Адже маєш такий смішний вигляд, коли помиляєшся в подібних справах.
Avec quels ménagements je dis cela bon Dieu ! C’est que l’on est si ridicule quand on se trompe en pareilles matières.
Примітки
В оригіналі латиною (початок Саллюстієвої «Змови Катіліни»): «Omnes homines qui sese student praestare ceteri animalibus summa ope miti decet vitam silentius ne transeant, veluti secôra, quae [sic] natura prona atque ventri obedientia finxit.» Марі цитує по памʼяті з помилками (зокрема secôra замість pecora — «худоба»). ↩
В оригіналі французькою: «je ne sais quoi» — невловна особлива якість. ↩