❦
Субота, 29 травня 1875
Samedi, 29 mai 1875
Ось мама в захваті. Олександр пише, що Поль, молодий Милорадович і молодий князь Ерістов поїхали до Гавронців (батьків маєток) і взагалі весело бавлять час разом. Гуляють,1 як кажуть у Росії.
Voilà ma mère enchantée. Alexandre écrit que Paul, le jeune Miloradovitch et le jeune prince Eristoff se sont en allés à Gavronzi (bien de mon père) et en général s’amusent ensemble. Ils font la noce, comme on dit en Russie.
Боже мій! Покохавши якогось Гамільтона й помисливши про якогось Вітґенштайна — терпіти якогось Милорадовича!
Mon Dieu ! Après avoir aimé un Hamilton, et pensé à un Wittgenstein subir un Miloradovitch !
Ці двоє перших — і самі собою, і завдяки своїм звʼязкам, і завдяки своєму становищу при Дворі — незрівнянні.
Ces deux premiers, et par eux-mêmes et par leurs alliances et par leur position à la Cour sont incomparables.
Усе світло, увесь блиск і вся слава ідуть від Двору. Двір — це сонце, і все, що не зігріте й не осяяне його промінням, — ніщо. Тож гляньте, добрі люди: цей Милорадович шляхетний і багатий, але між ним та іншими — велика відстань.
Toute lumière, tout éclat, et toute gloire viennent de la Cour. La Cour c’est le soleil, tout ce qui n’est pas réchauffé et éclairé par ses rayons n’est rien. Or voyez bonnes gens, ce Miloradovitch est noble et riche, mais il y a loin entre lui et les autres.
Боже мій, невже Ти змусиш мене його терпіти? І я відчуваю, що не матиму духу йому відмовити, зі страху лишитися там, де я є, і такою, як є. А проте мені шістнадцять, у моєму віці й з такою вродою, як у мене, мені не бракує ні часу, ні надії.
Mon Dieu me le ferez-vous subir ? Et je sens que je n’aurai pas le courage de le refuser, de crainte de rester où je suis et comme je suis. Et pourtant, j’ai seize ans, à mon âge et faite comme je suis faite je ne manque ni de temps ni d’espoir.
Хай йому грець, із моїм обличчям хтось та знайдеться.
Que diable on trouve avec ma figure.
Та гляньте на цей жалюгідний характер, що не наважується, що вагається.
Mais voyez ce misérable caractère qui n’ose pas, qui est incertain.
І ось, гляньте, я дивлюся на себе з волоссям, зачесаним угору на манір Психеї, і з тими трьома золотими кучерями султаном спереду, — з такими вустами, такими бровами й такими очима я певна себе.
Et, tenez, je me regarde avec mes cheveux retroussés à la Psyché et ces trois boucles dorées en forme de panache devant, avec ma bouche, mes sourcils, et mes yeux je suis sûre de moi.
Як це — я, з усіма своїми принадами, дісталася б цьому жовтодзьобику? та не в тім річ, що ж він дасть мені натомість?
Comment, moi, avec toutes mes beautés je passerais à ce blanc-bec, mais ce n’est point cela, que me donnera-t-il en échange ?
Триста тисяч франків ренти. Ах! велике діло!
Trois cent mille francs de rente. Ah ! la belle affaire !
Справді, я божевільна — на мою думку, я гідна трону.
Vraiment je suis folle, selon moi je suis digne d’un trône.
Гідна багато чого за саму відвагу багато чого жадати. І мені здається, що жінка, яка осягає стільки всього, у якої надприродне честолюбство й так багато жадає, має все це не дарма. Бог не дав би мені цих задумів дарма. Тож я Йому довіряю. Не муймося — вирішимо після подорожі. Я побачу, що це за люди; я добре вмію розпізнавати людей і знати, звідки вони й куди можуть зайти. Я побачу малого й побачу, що з нього можна зробити.
Digne de beaucoup pour l’audace de beaucoup désirer. Et il me semble qu’une femme qui conçoit tant de choses, qui a une ambition surnaturelle, et qui désire tant, n’a pas tout cela pour rien. Dieu ne m’aurait pas donné mes idées pour rien. Aussi j’ai confiance en Lui. Ne nous tourmentons pas, nous déciderons après le voyage. Je verrai quels gens ils sont, je sais bien reconnaître les personnes et savoir d’où elles viennent et où elles peuvent aller. Je verrai le petit et verrai ce qu’on peut en faire.
А поки що вернімося до нашої вілли й займімося тим, що мене зараз цікавить. Якщо мені судилося терпіти росіянина, бавмося тут, скільки зможемо, і спробуймо полонити певні чорні очі, що варті того, аби їх полонити.
En attendant rentrons dans notre villa et occupons-nous de ce qui m’occupe en ce moment. Si je suis condamnée à subir le Russe divertissons-nous ici autant que nous pourrons et tâchons de captiver certains yeux noirs qui valent la peine d’être captivés.
З наших вікон, що на північ, видно замок; я знаю вікна красеня й гадаю, що бачила його, а коли я стояла біля вікна, він теж мене побачив.
De nos fenêtres côté nord, on voit le château, je connais les fenêtres du beau et je crois l’avoir vu, comme j’étais à ma fenêtre il m’a aussi vue.
Дощить, мов восени, — і це чарівно; я їду з Коліньйон по Сапоженікових, поки вони вдягаються; Люсі, мила Люсі Дюран, підходить до екіпажа поговорити зі мною, просить мій портрет і говорить любʼязності і мені, і для моєї матері.
Il pleut comme en automne, c’est un charme, je vais avec Collignon prendre les Sapogenikoff pendant qu’elles s’habillent, Lucie, la sympathique Lucie Durand, vient me parler à la voiture, me demande mon portrait et me dire des choses aimables à moi et pour ma mère.
Навіщо мій портрет?
Pourquoi mon portrait ?
До речі, мама послала один моєму братові. Приходять Сапоженікови, і ми їдемо до кавʼярні.
A propos, maman en a envoyé un à mon frère. Les Sapogenikoff viennent et nous allons au café.
навскоси Ця кавʼярня — «Румпельмаєр», куди ходили всі пані. Коліньйон бачить, як проходить Джирофла, а потім вертається у фіакрі із Саетоне, але ми вже були в екіпажі.
en travers Ce café est Rumpelmayer où toutes les dames allaient. Collignon voit passer Girofla, puis revenir en fiacre avec Saëtone, mais nous étions déjà en voiture.
Він не може обійтися без свого дядька Саетоне.
Il ne peut se passer de son oncle Saëtone.
Повернувшись, я вдягаю сіре пальто з каптуром і, свіжа, мов троянда, виходжу на терасу. Цей каптур мені личить, дощить, а щоки мої рожеві, мов в ангелятка.
Rentrée, je mets mon manteau gris à capuchon et, fraîche comme une rose, m’en vais sur la terrasse. Ce capuchon me va, il pleut et mes joues sont roses comme un amour.
Коли автор говорить про свою героїню, він дозволяє собі порівняння; чому ж я, автор цього писання й водночас героїня, не дозволю їх собі: це було б безглуздо й зробило б моє бідне писання геть сухим.
Quand un auteur parle de son héroïne il se permet des comparaisons, pourquoi moi qui suis l’auteur de ceci et en même temps l’héroïne ne me les permettrai-je pas: c’eût été absurde et rendrait mon pauvre écrit tout à fait sec.
Я хотіла піти до театру, але всі поїхали до Монако; я на мить геть розгубилася, та за цю мить подумала, що одноденна відсутність не зашкодить, а навпаки, якщо цей хлопець має добрі наміри, піде йому на величезну користь.
Je voulais aller au théâtre mais on s’en est allé à Monaco, j’en suis toute déferrée pour un instant, mais au bout de cet instant j’ai pensé qu’une absence d’un jour ne fait point de mal, et au contraire, si ce garçon a de bonnes dispositions, lui fera un bien immense.
А мені бачити чи не бачити — майже однаково.
Et moi voir ou ne point voir est à peu près la même chose.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩