❦
Середа, 26 травня 1875
Mercredi, 26 mai 1875
Ніщо не зрівняється з моєю тривогою. Тут ідеться про моє самолюбство, бо коли він насмілився пожартувати, то це жарт надто вже грубий, треба визнати.
Rien n’égale mon anxiété. Il y va de mon amour-propre car s’il a osé plaisanter, c’est une plaisanterie un peu bien grossière, on l’avouera.
Учора, вертаючись, я вголос дала таку обітницю: коли небо змилується наді мною й зробить цього мужлая закоханим у мене, я знущатимуся з нього, змушу його лазити рачки, змушу його пофарбувати волосся в жовте, змушу його поголити голову, змушу його качатися в багні, змушу його стрибнути в море вдягненим — я страшно помщуся.
Hier en rentrant je fis tout haut cette promesse: Si le ciel me fait la grâce de rendre ce paysan amoureux de moi, je le maltraiterai, je le ferai marcher à quatre pattes, je lui ferai teindre les cheveux en jaune, je lui ferai raser la tête, je le ferai rouler dans la boue, je le ferai sauter dans la mer tout vêtu, je me vengerai terriblement.
Безглузді й нездійсненні слова!
Absurdes et impossibles paroles !
Уранці в мами ми говоримо про цю подію. А зрештою, це хитрий хлопець.
Ce matin chez maman nous parlons de l’événement. Après tout, c’est un fin garçon.
А коли він знає, то це, може, такий спосіб відповісти на наш візит до замку.
Et s’il le sait, c’est peut-être une manière de nous rendre notre visite au château.
Мама й тітка беруть цю справу без жодного «наступного антракту» й бавляться, кажучи дурниці: що він гарний, що мені шістнадцять, що він сусід, що це небезпечно, що в нього під рукою тисяча засобів подобатися — верхові коні, ілюмінації в замку й тисяча всячини. Що, зрештою, не я змушу його лазити рачки, а він мене змусить лазити рачки, тож хай я начуваюся.
Maman et ma tante prennent la chose sans le prochain entracte et s’amusent à dire des bêtises, qu’il est beau, que j’ai seize ans, qu’il est voisin, que c’est dangereux, qu’il a à sa disposition mille moyens pour plaire; des chevaux de selle, des illuminations au château et mille choses. Que enfin ce n’est pas moi qui le ferai marcher à quatre pattes, mais lui qui me fera marcher à quatres pattes, que je prenne garde.
Усе це зі сміхом, цілком задоволені й сяючі. І все ж я мов на рожні.
Tout cela en riant et tout à fait satisfaites et rayonnantes. Ça n’empêche pas que je sois sur le gril.
Де ж його відрекомендують? Чи, може, вийде, як торік, коли його мав відрекомендувати Арсон. Який осоружний стан. Тисяча чортів, що ж я тоді робитиму заради чоловіка, якого покохаю.
Où va-t-on le présenter ? Ou bien ce sera comme l’année dernière quand il devait être présenté par Arson. Quel état abominable. Mille noms d’un diable, que ferai-je donc pour un homme que j’aimerai.
Це буде жахливо. Але тут самолюбство, тут гордість, а ці два звірі в сто разів сильніші за кохання [до] цього білявого недоумка.
Ce sera terrible. Mais ici c’est l’amour-propre, c’est l’orgueil, et ces deux bêtes sont cent fois plus fortes que l’amour [pour] ce petit nigaud aux cheveux blonds.
Я виходжу надто пізно; коли ми їдемо по Сапоженікових, екіпаж чудовиська стоїть біля купалень, та коли ми туди дістаємось, його вже немає. Уже по шостій, і майже нікого немає.
Je sors trop tard, quand nous allons chercher les Sapogenikoff la voiture du monstre est près du bain, mais quand nous y allons elle n’y est plus. Il est plus de six heures et il n’y a presque personne.
Скільки нервів я собі попсувала з учорашнього дня. О! він мені за це заплатить, аби тільки Бог захотів.
Combien de sang je me suis gâté depuis hier. Oh ! il me le payera, si Dieu voulait seulement.
Я збентежена й принижена.
Je suis confuse et humiliée.
Насмілитися отак познущатися!
Oser se jouer ainsi !
Жартувати з мене — а я ж уже не мала дівчинка! Тисяча чортів!
Plaisanter avec moi qui n’est pas une petite fille. Mille noms d’un diable !
Сподіваюся, що нічого лихого з цього не вийде й що все скінчиться на добре.
J’espère qu’il n’en arrivera rien de vilain et pue tout finira pour le bien.
О! але я змушу дорого заплатити за свої вчорашні та сьогоднішні муки.
Oh ! mais je ferai payer cher mes tourments d’hier et d’aujourd’hui.
А хтозна, може, я й нічогісінько не змушу платити. Я легко прощаю, та й не певна себе. Ось у чім біда. Кілька успіхів додали б мені сміливості, але вони не приходять, ці успіхи.
Et qui sait peut-être que je ne ferai payer rien du tout. J’ai le pardon facile et puis je ne suis pas sûre de moi. Voilà le malheur. Quelques succès m’enhardiraient mais ils ne viennent pas ces succès.
Хай йому грець!1
Ventre Saint-Gris !
Примітки
В оригіналі французькою: «Ventre Saint-Gris !» — стара клятьба, приписувана Генріхові IV. ↩