❦
Пʼятниця, 21 травня 1875
Vendredi, 21 mai 1875
Усі вони прийшли надто пізно! Ми вже скінчили стрибати, пірнати й таке інше і вдягалися (я й Марі), коли вони зʼявилися — Джирофла, Ґалула й Пепіно.
Ils sont tous arrivés trop tard ! Nous avions déjà fini nos sauts, nos plongeons etc. etc. et nous habillions (moi et Marie) quand ils vinrent, Girofla et Galula et Pépino.
Що ж до Саетоне й Даніса, то вони весь час були на березі, а потім посідали біля тітки, між морем і моєю кабіною, так що, виходячи з води, я мало не оббризкала одного з них.
Quant à Saëtone et Danis ils étaient tout le temps au bord et puis s’assirent près de ma tante entre la mer et ma cabine de sorte qu’en sortant de l’eau j’ai presque éclaboussé un d’eux.
Тітка й Ольга, щойно зʼявився Одіффер, ввійшли до нас; я благала їх піти, і щоб мати більше місця, вдягаючись, і щоб пройти повз цих панів. Але дарма — і ми пішли, не проходячи понад морем, як воно, зрештою, й личить порядним людям. Тож ці пани лишилися ні з чим. Тим краще.
Ma tante et Olga, aussitôt la venue d’Audiffer, entrèrent chez nous, je les suppliai de s’en aller, tant pour être plus au large en m’habillant que pour passer devant ces messieurs. Mais rien n’y fit et nous nous en allâmes sans passer devant la mer, comme il convient d’ailleurs à des gens de bien. Aussi ces messieurs étaient attrapés. Tant mieux.
Пляж був густо всіяний паніями та панами, аж любо глянути, тож я виходжу спокійна.
La plage était bien garnie de dames et de messieurs, c’était plaisir à voir, aussi je sors tranquille.
Ми відсилаємо екіпаж і йдемо пішки; за кілька секунд Джирофла й Саетоне минають нас, а решта розлітається. Коли я виходила, Ґалула якраз входив, і ми привіталися.
Nous renvoyons la voiture et marchons, au bout de quelques secondes Girofla et Saëtone nous passent et le reste s’envole. Comme je sortais, Galula entrait, nous nous dîmes bonjour.
Зустрічаю Люсі Дюран, елегантну й гарненьку, і розмовляю з нею. Але яка ж я жалюгідна, що переймаюся такими людьми.
Je rencontre Lucie Durand, élégante et jolie et lui parle. Mais que je suis misérable de m’occuper de ces gens-là.
Я сама себе жалію й зневажаю. Та що ж удієш — виходиш, бачиш людей, мимоволі дивишся на них, говориш про них.
Je me fais pitié et me méprise. Que faire cependant, on sort, on voit les gens, involontairement on les regarde, on en parle.
Учишся, звісно, але вільні години, природно, заповнюються тим, що довкола, людьми, яких бачиш. Ну а бачиш Джирофлу й компанію. Про них і говориш.
On étudie sans doute, mais les heures libres sont naturellement remplies par les choses qui entourent, par les gens que l’on voit. Eh bien on voit Girofla et compagnie. On en parle.
Робиш дурниці, піднімаєш ріжок завіси кабіни, Саетоне це помічає, каже Джирофлі, Джирофла дивиться, і всі дивляться. Ріжок підняла Ольга, не я, але я й справді глянула — на секунду, не довше.
On fait des bêtises, on soulève un coin des rideaux de la cabine, Saëtone s’en aperçoit, le dit à Girofla, Girofla regarde et tous regardent. Olga a soulevé le coin, pas moi, mais j’ai regardé pendant une seconde, pas plus longtemps.
Джирофла відʼїжджає в екіпажі, обертається й дивиться. Це по-дурному, це гримаси, мавпування, дитячі забавки. Та байдуже — це краще, ніж нічого.
Girofla s’en va en sa voiture et se retourne et regarde. C’est bête, ce sont des grimaces, des singeries, des jeux d’enfants. N’importe vaut mieux cela que rien.
Сапоженікови обідають і лишаються на вечір.
Les Sapogenikoff dînent et restent le soir.
Мама, тітка й усі говорять і кепкують з Одіффер. Я теж кепкую, але палко бажаю побачити його закоханим у мене.
Maman, ma tante et tout le monde parlent et se moquent d’Audiffer. Je m’en moque aussi mais je souhaite vivement le voir amoureux de moi.
Ах, якби таке сталося! Граф Мержевський мене ж бо кохав, і всі кажуть, що він був кращий за цього.
Ah si pareille chose arrivait ! Le comte Merjeewsky m’aimait donc et chacun dit qu’il valait mieux que celui-ci.
Я знаю, що він був краще вихований, шляхетний дуже добре вихований і навіть освічений. Це через мене він так блискуче склав іспити.
Je sais qu’il était mieux élevé, noble très bien élevé et même instruit. C’est à cause de moi qu’il a passé ses examens si brillamment.
— Панно, — каже він мені з благальним поглядом на своєму огидному обличчі, — що мені робити? Скажіть, їхати чи не їхати. Це залежить від вас... ви ж знаєте, що...
— Mademoiselle, me dit-il avec des yeux suppliants et sa face abominable, que dois-je faire ? Dites, aller ou ne pas aller. Cela dépend de vous... vous savez que...
— Безперечно, їдьте, докінчіть навчання й повертайтеся, — відповіла я йому з найбайдужішим у світі виглядом.
— Sans doute aller, finissez vos études et revenez, lui ai-je répondu de l’air le plus indifférent du monde.
— Ах! ви так кажете, ну то я поїду.
— Ah ! vous dites cela, eh bien j’irai.
І бідний поганець поїхав, і повернувся тріумфатором; ввечері він прийшов сказати мені про це — радше своїм переможним виглядом, ніж словами. Ми були на музиці, під деревами алеї; він сів коло мене й завів зі мною мову про музику Шопена.
Et le pauvre vilain alla et revint triomphant, c’était le soir qu’il me vint dire cela, plus par son air vainqueur qu’avec des paroles. Nous étions à la musique, sous les arbres de l’allée, il s’assit près de moi et me parla musique de Chopin.
Я зовсім не знала Шопена й відповідала туманно, аби не відповісти по-дурному.
Je ne connaissais pas du tout Chopin et répondais vaguement pour ne pas répondre sottement.
О, який же він був бридкий. Усі вважали його і чарівним, і добре вихованим, і освіченим, і навіть гарним.
Oh, il était bien dégoûtant. Tout le monde le trouvait et charmant et bien élevé et instruit et même joli.
Лише я одна не могла зносити його присутності — так само, як ненавиджу навіть саму згадку про нього.
Moi seule ne pouvais supporter sa présence, comme je déteste jusqu’à son souvenir.
Спогади про Спа не мають для мене жодних пахощів: ніхто там мені не подобався, ані трохи, навіть так, як Одіффер, тож серце моє не бʼється, і я спокійна.
Les souvenirs de Spa manquent de parfum pour moi, personne ne m’y plaisait, pas même un peu, pas même comme Audiffer, aussi mon cœur ne bat pas et je suis calme.
Баден — ах, це інша річ, це стільки, стільки, стільки, що очі мої сяють, і велика радість, змішана з тривогою, заполоняє всю мене.
Bade, ah c’est autre chose, c’est tant, tant, tant que mes yeux brillent et une grande joie mêlée d’inquiétude s’empare de toute ma personne.
Тож я зроблю все можливе й неможливе, щоб провести там бодай кілька днів, вертаючись із Росії.
Aussi ferai-je tout mon possible et impossible pour y passer quelques jours au moins en retournant de Russie.
Боже мій, не дай цьому задумові зірватися; я з таким щастям думаю про ту мить, коли знову опинюся в тому зачарованому саду!
Mon Dieu ne faites pas manquer ce plan, je pense avec tant de bonheur à l’instant où je me trouverai de nouveau dans ce jardin enchanté !
Я побачу там його віллу, ту довгу алею, вкриту трояндами, і дім, що його ледь видно поміж деревами. Я побачу. Усе, усе, бо все там нагадує мені про нього, і, перед Богом, я не знала на світі нічого кращого, ніж згадувати про нього, ніж бачити його знову бодай у думках.
J’y verrai sa villa, cette longue allée couverte de roses et la maison qu’on aperçoit à peine parmi les arbres. J’y verrai. Tout, tout, car tout là-bas me le rappelle et devant Dieu, je n’ai rien au monde connu de meilleur que de me le rappeler, que de le revoir en pensée au moins.
Якби Бог колись дозволив мені побачити його знову, якби Його доброта й милосердя сягнули аж до...
Si jamais Dieu me permettait de le revoir, s’il poussait Sa bonté et Sa clémence jusqu’à...
Що це я хотіла сказати, божевільна! Багато речей можна думати, навіть казати, але не записувати. Папір робить твердим, псує й обертає на безглуздя те, що, сказане, звучить чудово.
Qu’allais-je dire, insensée ! Bien des choses peuvent se penser, se dire même, mais s’écrire pas. Le papier durcit, gâte et rend absurde ce qui, dit, passe très bien.
викресленоСубота, 22 травня 1875
О! який гарний краєвид із мого вікна! Море спокійне, мов озеро, і повний місяць прокладає на ньому світлу стежку із зеленавим відблиском; цю стежку я бачу лише в просвітах між листям кипарисів, і ці просвіти складаються наче в чоловічу постать то постать одного. Усе інше чорне й таємниче. Яка ж я нещасна, що не можу до пуття розповісти, як місяць грає у воді, як легіт тихенько повіває й жаби співають.
Oh ! que de ma fenêtre la vue est belle ! La mer est calme comme un lac et la pleine lune y éclaire un chemin lumineux avec un reflet verdâtre, ce chemin je ne le vois que par les intervalles du feuillage des cyprès et ses intervalles composent comme une figure d’homme tantôt celle d’un . Tout le reste est noir et mystérieux. Que je suis malheureuse de ne pouvoir bien raconter comment la lune se joue dans l’eau, la brise souffle doucement et les grenouilles chantent.
Я дивлюся — як же це гарно! Усе довкола чорне, лиш ця довга срібляста синьо-зеленава смуга світить і відтінює пітьму, і я можу бачити її всю або крізь дерева, залежно від того, як нахилю голову.
Je regarde, mais que c’est donc beau ! Tout est noir autour, seulement cette longue traînée argentée bleu-verdàtre, éclaire et rehausse l’ombre, et je la puis voir en entier ou à travers les arbres selon que je penche ma tête.