Четвер, 20 травня 1875

[Один рядок закреслено]
Купалася я вельми спокійно й, лишившись сама у своїй кабіні, милувалася своїм волоссям, що, поки я була зовсім гола, вкривало мені плечі й спину аж до пояса, наче лев'яча грива.
А тепер — я провела розкішний вечір, я так сміялася, так сміялася! Давали «Каприз», «Удову з камеліями», «Італійський солом'яний бриль».
Треба бачити Равеля — він справді чудовий, незрівнянний.
А ще, окрім п'єс, там була та мавпа Джирофла з Ґалулою, Саетоне й ще кимось. Я затулялася віялом, а він уперто лорнетував мене, і коли я лорнетувала Равеля, він знову лорнетував мене.
Я в простій білій вовняній сукні, зачесана легко, природно й не за модою. Я задоволена собою, а видовище таке кумедне, що я не знаю, де подітися.
А Джирофла поводиться, мов школяр.
Кажіть-бо — чудовисько! справжнє чудовисько, фат, нікчема.
Цілий вечір дивитися, лорнетувати, нишком перемовлятися з Ґалулою. Я гадала, що його бодай відрекомендують.
Аж ніяк! ні крихти; ми виходимо, і ця твар стає нам на дорозі, я проходжу повз нього, а Ґалула підходить сказати мені добривечір і спитати про здоров'я моєї пані матінки та сказати, що мав приємність бачити її позавчора:
— Учора, добродію? — кинула я, не спиняючись.
— Ні, панно, позавчора.
— Так, вона і справді виходила.
І я велично пропливаю зі своїм шлейфом, мов іспанська інфанта.
«Що ти там робиш!» — чую вигук Терффідуа й бачу, як він хапає Ґалулу за полу.
Ми сідаємо в екіпаж, я остання й так, щоб опинитися з боку театру; навпроти дверцят стоять двоє ангелів, Ґалула й той другий:
— Добривечір, панно, — каже мені перший, знімаючи капелюха з голови, з усмішкою.
— Добривечір, добродію.
А це чудовисько Джирофла так близько до цього Ґалули (до якого цього вечора він особливо горнеться), що, попри всі мої зусилля, половина мого «добривечір» дістається й йому, і він дивиться a più non posso. Та ось я думаю: яка честь для цього жалюгідного мужлая, адже я стану femmina celeberrima! Уже самим тим, що я ним так переймаюся, я його прославляю й осяюю своїм майбутнім сяйвом.
Щасливий шахрай!
Дарма я жартую й зву його чудовиськом тощо — ще подумають, що я в нього закохана.
Боже борони! Він гарний і свіжий, найелегантніший тут, і мене бавлять усі ці мавпування. А сьогоднішні! Ні, це аж надто кумедно — увесь час віяло й бінокль.
Я ж бо гарненька — то чому, в біса, він не запалиться до мене? Принаймні було б над чим посміятися.

Примітки

В оригіналі по-італійськи: a più non posso — «що є сили, скільки змога».
В оригіналі по-італійськи: femmina celeberrima — «найзнаменитіша жінка».