Вівторок, 18 травня 1875

Ми говорили про наші обличчя, і Коліньйон сказала, що, коли б мене не знала, сказала б про мене: «Ось гарна дівчина», — бо ви висока й ставна, — додала вона. Сказала ще, що в мене гарненький рот, білі руки, гарні брови, гарненький ніс, гарненькі вуха.
Я задоволена, бо ця особа судить прямо й точно, ніколи не перебільшує й не бреше.
Сказано це було тому, що ми саме відверто розбирали наші обличчя й судили одна про одну.
Я добре знаю, що я висока й гарна, — і саме це змушує мене ремствувати.
Стільки бридкіших за мене — і вони щасливі. Та хтозна, може, мене призначено для великих справ. Я гідна їх бодай самою лише відвагою чекати на них і сподіватися...
Священники будуть задоволені того дня, коли я спекаюся моїх любих батьків! Я скрізь замовлятиму меси.