Неділя, 2 травня 1875

Я хочу вивчити іспанську, балкон, мантилью й серенаду.
Вікно й novio, як у Севільї. І то швидко?
До церкви я не йду, мама повернулася додому. Ми йдемо гуляти — я, Діна, Марі й Ольга, — заходимо до Бассе купити сиру, а коли ми його побачили, він видався нам таким свіжим, таким смачним, таким соковитим, що за одну мить, біля дверей крамниці, поки Бассе пішов по щось інше, ми, прямо в ландо, як були, проковтнули цілий фунт сиру. Амбруаз, кучер, побачивши нас за роботою, дістає свого ножа й пропонує нам, бо ми їли руками на очах у закляклих від подиву ніццьких святково вбраних міщанок. Я й сама вже не розумію, як могла дозволити таке і як ми зуміли з'їсти цілий фунт сиру без хліба.
Справді, хоч помирай, така нудьга. Єдину нашу розвагу — цього нещасного малого Селюка — у нас відібрано.
Усі Сапоженікови обідають у нас, а по обіді ми вигадуємо нову розвагу: ми, четверо дівчат, ідемо в сад і з терас просимо у перехожих ім'я, бо це російське ворожіння. У Росії ніхто б цьому не здивувався, навпаки, назвав би ім'я, але ці добрі ніццяни тікали нажахані. Лише один спинився, пройшов мимо ще раз, але зрештою пішов собі, нічого не сказавши, як і всі інші. Мені було дуже страшно, бо нашу віллу всі знають і можуть піти плітки:
— Послухайте, любі мої, ходімо зі мною, там, куди я вас поведу, ми зможемо казати все, не компрометуючи себе.
— Ходімо до Крона!
...лаву, заходилася нишком казати мені, що це той самий, який зупинявся. Я охоче їй повірила, і, проходячи повз, ми відвернули обличчя, щоб він не побачив, хто витворяв ці дурниці. Дорогою назад він підвівся й, ідучи в тіні, рушив нам назустріч; це було вже щось нове, і ми нічого не боялися, бо з нами була Коліньйон.
— Ох, Марі, — кажу я, — який гидкий, фе, фе! Марі, навіщо ви про нього заговорили!
— Ну, хіба ж я могла розгледіти в темряві! Він і справді був страшний поганець.

Примітки

По-іспанськи в оригіналі: novio — наречений, залицяльник. Марі лишає іспанське слово задля романтичного іспанського настрою.