Понеділок, 12 квітня

Якщо Джонстон і не прийшов мене навідати, я нічого не втратила, бо мені наснився один із найдивовижніших, найзнаменніших і найяскравіших снів. Сон у тому ж дусі, що їх бачив Йосип.
Я бачила розкішне темно-синє небо, всіяне великими блискучими зорями. Я особливо вдивлялася в одну зорю, аж раптом вона падає в море, нагадавши мені тієї ж миті, що треба загадати бажання, поки летять зорі. Я сказала: Бути герцогинею Гамільтонською. — Потім друга так само котиться в море, і я знову кажу: бути герцогинею Гамільтонською, потім третя й четверта. Та одна за одною, так що я не встигла й дух перевести, а лише вимовити чотири рази: бути герцогинею Гамільтонською.
Потім я почала вдивлятися в зорю зовсім унизу на обрії, майже в морі, яку щомиті затягувала хмара, — вона дратувала мене своєю впертістю не падати; я простягла руку й без найменшого зусилля дістала до неба й до зорі. Та, дивна річ, ця частина неба була із синього картону, а зоря — лише клаптиком срібного паперу. Нігтем великого пальця правої руки я зішкребла цей срібний папір, і він відпав.
Потім раптом я опиняюся в нашому саду, що видається мені [Викреслено: чудовим] зеленим і свіжим, а перед нашим будинком — у півтора раза вищим і кращим, ніж насправді. Та про це я марю щоночі.
Саме зорі дають мені поживу для роздумів. Від ранку до вечора я тільки про них і думаю.
Я не знаю напевно, але загалом цей сон провіщає мені велику славу й високу долю. Не глузуйте!
Снам треба вірити, усі великі люди мали свої.
Хоч би що казали й робили, я стану знаменитою жінкою, бо такою мене створив Бог.
До того ж я переконана в тому, що кажу. Така впевненість може йти лише від Бога. Я картаю й мучу себе, та попри це переконаність у величі й сяйливій славі не покидає мене.
Deo juvante!
Поживемо — побачимо.

Примітки

Латиною: «З Божою поміччю».