Неділя, 11 квітня

Я була в церкві з Коліньйон і Діною. Немає нічого більше до моєї душі, ніж англійські молитви. Доки не стану оголошеною протестанткою, я нею є в душі. Я тричі перегортала ту сторінку, де молилися за принца Уельського Альберта-Едварда, за королеву й за шляхту. Я вже не дивуюся, чому вони такі чарівні, — це тому, що за них так багато моляться.
Певна річ, якби вся Англія заходилася молити Бога, щоб у мене на обличчі виросла квітка, квітка виросла б.
Вітряно, мені не хочеться виходити, і мені страшенно нудно.
Щоб не забути: ось уже чотири чи п'ять днів я не курю. Свого часу я заприсяглася більше не бути зухвалою і радше мовчати, ніж грубо відповідати, хоч би що мені казали, — зі знайомими of course.
А якщо я порушу цю присягу, сказала я, нехай буду проклята. І ось я порушила, а перечитавши книжку, де давала цю присягу, так перелякалася, що задля спокути, аби не бути проклятою, більше не курю, а це мені даремно не минається.
Справді, якби лиш знати, який дідусь по-дурному дратівливий, а мама виснажлива й завжди готова довести до краю самого ангела. А ще — чому я народилася така горда й така нестерпуща [sic].
Сподіваюся, Бог зважить на все це й не прокляне мене, Він.
Жорж, цей любий брат, що так любить свою бідолашну сестру, приїхав її навідати й привіз із собою повію, яку оселив у тому самому готелі.
Я сказала йому, що він боягуз, негідник, нікчемне створіння, що коли я торкаюся його руки, мене аж тіпає з огиди, що радше торкнулася б жаби, що коли він гадає, ніби, оскільки моя мати мовчить, вона із задоволенням споглядає його ганебну поведінку, то він помиляється: їй просто бракує характеру, щоб сказати йому те, що належить, що він боягуз, бо користається з цієї слабкості, мерзотник, найниціша й найпрезренніша істота на землі.
А треба було бачити, як це створіння похиляло голову й лицемірно всміхалося. Кажіть собі що хочете, ніби промовляв він, а я роблю, що хочу, і чхати мені на вас.
Або жахливий боягуз, або тупий ідіот!
Я від'їжджаю о пів на восьму з Коліньйон, і нам доводиться сидіти в залі очікування другого класу, бо цей ідіот, цей боягуз, цей негідник був у залі першого класу з тією жінкою. Горе з горем!
Я в захваті, що повертаюся, ми п'ємо чай, і я пишу до першої години.
Я зі сміхом оголосила, що хочу бути герцогинею, що нею буду. Усі сміялися й багато про це говорили.
Ах! якби диявол був герцогом, я, здається, обожнювала б його. Кидаюся на ліжко, шепочучи: Джонстон прекрасний, Джонстон шляхетний, Джонстон гордий, Джонстон чарівний, Джонстон величний, прийди до мене вві сні, ти мені до вподоби, ти прекрасний!

Примітки

Англійською: «звісно».