❦
Пʼятниця, 2 квітня
Vendredi, 2 avril
Тітка теж у Каннах, тож сама-самісінька я1 (біла сукня); іду гуляти з татом, потім приходить Сабатіні, і я йду з нею.
Ma tante est, elle aussi à Cannes, de sorte que seulette suis (robe blanche) je vais me promener avec papa puis Sabatini vient et je vais avec elle.
Ольга обідає в нас, тітка повертається, приходять Паріс і Марі, і ми йдемо до Французького театру. «Донька Баллана» — бенефіс Жаруссо, освітлення як удень2. Перше обличчя, яке я помічаю, — Терффідуа.
Olga dîne ici, ma tante rentre, Pâris et Marie arrivent et nous allons au Français. « La fille du Balland », au bénéfice de Jarousseau, éclairage a giorno. La première face que j’aperçois c’est Terffidua.
— Джирофла тут, — кажу я.
— Girofla est ici dis-je.
— Джирофла тут, — повторює Марі.
— Girofla est ici - répète Marie.
— Джирофла тут, — каже Ольга. — Та ну! — кажу я, сідаючи, — фе, той Джирофла! Хіба можна на когось дивитися після принца Уельського? Фе, Джирофла, фе, Джирофла, фе, Джирофла. Він був гарненький, але такий селюк.
— Girofla est ici fait Olga - Mais bah ! dis-je en m’asseyant, fi ! le Girofla. Peut-on regarder quelqu’un après le prince de Galles. Fi Girofla, fi Girofla, fi Girofla. Il était joli mais si paysan.
викреслено[Один рядок закреслено]
[Une ligne cancellée]
Тієї ж миті він узяв бінокль і став мене розглядати — вперше за сто років. Я з подивом подивилася просто в бінокль — лише мить, — а потім удавала, що його не бачу. Тільки лампи мене сліпили, тож я ховалася за своїм величезним японським віялом, крізь яке час від часу бачила, як Терффідуа на мене дивиться. Ґалула виходить із партеру; я кажу собі: він іде до нас і зараз відрекомендує Одіффре. І справді, він заходить і зупиняється посеред (продовження в наступному зошиті).
A l’instant il prit le binocle et me lorgna la première fois depuis cent ans. J’ai regardé d’un air étonné droit dans le binocle, un instant seulement puis faisais mine de ne pas le voir. Seulement comme les lampes m’éblouissaient je me tenais cachée sous mon immense éventail japonais à travers lequel je voyais de temps en temps Terffidua me regardant; Galula sort du parterre, je me dis il vient chez nous et va présenter Audiffret. En effet il entre et s’arrête au milieu de la (suite au prochain livre).
Вкладка · Note de Marie à la fin du Livre 30
сукня зі срібної тканини з рожевими кантами, фартушки й вставки з чорного оксамиту, обшиті золотим і срібним мереживом. Вбрання з вирізом на бресський лад, з манжетами й комірцями за тамтешньою модою, з дуже тонкого жовтого полотна, усе облямоване венеційським мереживом. Капелюх з чорного оксамиту, вкритий перами вогняного, рожевого й білого кольору. Зачіска бресської селянки з чорним волоссям, лаковані кучерики вогняного кольору, гаптовані сріблом (костюм для маскараду з Мадемуазель, мадемуазель де Вільруа і мадемуазель де Ґордон.
robe de toile d’argent avec des passepoils couleur rose, des tabliers et des pièces de velours noir, garnis de dentelles d’or et d’argent. Les habits échancrés à la bressanne avec des manchettes et collerettes à leur mode, de toile jaune très fine, le tout entouré de point de Venise. Le chapeau de velours noir couvert de plumes couleur feu, rose et blanc. Coiffure de paysanne de Bresse avec des cheveux noirs, des bouclettes de vernis couleur feu brodé d’argent (costume d’une mascarade avec Mademoiselle, Mademoiselle de Villeroy et Mademoiselle de Gordon.
(Том IV, продовження зі с. 360) ложі, як людина, що збирається щось оголосити. Мені соромно зізнатись, що моє серце забилось швидше, — забилось тому, що я думала, ніби вгадала, і тому, що ця людина вже давно мала б відрекомендуватися, і ще тому, що це було щось нове. — Добривечір, мадам, мадемуазель, — каже він.
loge comme un homme qui va annoncer quelque chose. Je suis honteuse d’avouer que mon cœur se mit à battre, il se mit à battre parce que je pensais deviner juste, et parce que depuis tant de temps cet être aurait dû se présenter et parce que aussi c’était quelque chose de nouveau. Bonsoir Madame, Mademoiselle, dit-il:
— Сідайте, пане, — каже йому тітка. — Він сідає і починає говорити про Дюранів тощо; я чекаю, чекаю, втрачаю терпець, — але нічого: він ще кілька хвилин лишається і йде, як прийшов.3
— Asseyez-vous, Monsieur, lui dit ma tante - Il s’assied et commence à parler des Durand etc. j’attends, j’attends, je m’impatiente, mais rien, il reste encore quelques minutes, s’en va comme il était venu.
Ну й ну!
Ah ! par exemple !
Примітки
seulette suis — старофранцузький зворот («сама я»), відлуння балади Крістини Пізанської «Seulete suy et seulete vueil estre». ↩
В оригіналі італійською: «a giorno» — яскраве святкове освітлення. ↩
«Йде, як прийшов» — тобто нічого не сказавши по суті; Марі чекала, що Одіффре нарешті офіційно відрекомендується, але він пішов, нічого не оголосивши. ↩