❦
Середа, 24 березня 1875
Mercredi, 24 mars 1875
Поль проводжає мене до Лосселя; повертаючись, я зустрічаю Терффідуа — в екіпажі й у циліндрі він справді гарніший, ніж пішки й у мʼякому капелюсі.
Paul m’accompagne chez Laussel, en retournant je rencontre Terffidua, il est vraiment mieux en voiture et en tube, qu’à pied et en chapeau bas.
Сьогоднішня вистава елегантна й жвава — це останній відблиск сезону, досить яскравий порівняно із самим сезоном, що був доволі бідним.
La représentation d’aujourd’hui est élégante et animée, c’est le dernier reflet de la saison, reflet bien brillant en comparaison de la saison elle-même qui a été assez mince.
Панна Денісон поруч зі мною — і ми двоє найгарніших дівчат Ніцци. Говарди трохи далі: Елена зі своїм гострим обличчям без брів і Ліза з виглядом переляканої вівці, обидві червоні, як піони.
Mlle Denysson est à côté de moi et nous sommes les deux plus jolies filles de Nice. Les Howard sont un peu plus loin, rouges comme des pivoines, Hélène avec sa face pincée sans sourcils et Lise avec son air de mouton effrayé.
Навпроти — Терффідуа з іншим молодим чоловіком — таким самим свіжим, але менш гарним. Настрій у мене нестерпний: я сиджу прямо, мовчки, з каменем на душі.
Vis-à-vis Terffidua, avec un autre jeune homme aussi frais mais plus laid que lui. Je suis d’une humeur impossible, assise droite et muette, j’avais la mort dans l’âme.
З кожним днем, з кожною годиною моя мука збільшується — бо кожен день і кожна година минають, не приносячи нічого доброго, і я старію. Нехай не насміхаються — я прекрасно знаю, що я ще не стара і ще довго нею не буду, але час минає, летить, непомітно. Хвилини складаються в години, години в дні, дні в місяці, місяці в роки. Чи давно мені було одинадцять, коли я виїхала з Росії? Здається, тиждень тому. А двадцять мені виповниться так само швидко, як я щойно виявила, що мені шістнадцять. Чотири роки — чотири дні. Але які дні!
Avec chaque jour, chaque heure augmente mon tourment, c’est que chaque jour et chaque heure s’écoulent sans rien apporter de bon et que je vieillis. Qu’on n’aille pas se moquer, je sais bien que je ne suis et ne serai vieille longtemps encore, mais le temps passe, vole, insensiblement. Les minutes font les heures, les heures les jours, les jours les mois et les mois des années. Y a-t-il longtemps que j’avais onze ans, quand je quittai la Russie ? Il me semble une semaine. Eh bien je me trouverai avoir vingt ans aussi vite que je me suis trouvée en avoir seize. Quatre ans, quatre jours. Mais quels jours !
Ніхто нічого для мене не робить — у мене тільки Бог! Мій Бог, якого я заперечую в жахливі хвилини, що жодного стосунку до мене не мають. Те, що відчувають до мене мама і тітка, — не любов, а егоїстичне почуття, що їм самим приємне. Вони ні про що не думають і вважають, що можна жити, як ми живемо (я не бачу — сльози заважають мені бачити, що пишу).
On ne fait rien pour moi, je n’ai que Dieu ! Mon Dieu, que je nie par moments affreux, moments, qui ne me regarde pas. Ce n’est pas de l’amour ce qu’ont pour moi ma mère et ma tante, c’est un sentiment égoïste qui leur fait plaisir. Ils ne pensent à rien et croient que l’on peut vivre comme nous vivons (je ne vois pas, les larmes m’empêchent de voir ce que j’écris).
Я змарнію від цих печалей, а вони питатимуть мене, чому я бліда, коли блідну, чому худну. Сліпі, безумні, егоїстки, ідіотки!
Je m’userai par ces chagrins et elles me demandant pourquoi je suis pâle, quand je le suis, pourquoi je maigris ? Aveugles, folles, égoïstes, idiotes !
Я шаленію — замикаюсь у туалетній кімнаті і там люто курю й читаю Цезаря4.
Je rage, m’enferme dans le cabinet de toilette et là fume et lit César avec acharnement.
Щоб заснути, я перебираю всілякі казки, — але нічого не виходить, нічого не можу вигадати і засинаю знесилена.
J’essaye de tous les contes pour m’endormir, mais rien ne se fait, je ne puis rien inventer et m’endors n’en pouvant plus.
Примітки
«Stabat Mater» — середньовічний гімн про скорботу Богородиці, покладений на музику багатьма композиторами (Перґолезі, Россіні та ін.); яку саме версію співали, Марі не вказує. ↩
В оригіналі італійською: «a giorno» — яскраве святкове освітлення. ↩
Worth — Чарльз Фредерік Ворт, найпрестижніший паризький кутюрʼє епохи. ↩
Імовірно, «Записки про Галльську війну» Цезаря — звичайний латинський текст для тих, хто вчить мову; Марі вчить латину з Брюне. ↩