❦
Вівторок, 2 березня 1875
Mardi, 2 mars 1875
Холод розбудив мене, і, попри тверді матраци й сумнівної якості простирадла, я насилу змусила себе встати.
Le froid me réveilla et, malgré les matelas durs et les draps douteux, j’eus de la peine à me lever.
Пелікан пише нам, що його донька виходить заміж за молодшого морського офіцера з пароплава Князь Пожарський1, якогось Кроса. Оце так партія! Почувши цю новину, заговорили й про наше заміжжя — Дінине й моє. І мама врешті перейшла до того, з чого хотіла почати — до свого вічного Милорадовича! Я слухала, усміхаючись, а Валіцький як завжди, блазнював.
Pelikan nous écrit pour annoncer le mariage de sa fille avec un officier inférieur de marine du bâteau à vapeur Prince Pojarski, un nommé Cross. Belle affaire. A l’annonce de ce mariage on se mit à parler de nos mariages, de Dina et de moi. Et maman finit par où elle voulait commencer par son éternel Miloradovitch ! J’écoutais en souriant et Walitsky bouffonnait selon son habitude.
Я не виходжу ні зі своєї довгої домашньої сукні, яка надає мені поважного вигляду — пошита на старовинний лад, з коротким ліфом, таким коротким, що він сягає мені лише до середини талії, закінчуючись якраз під двома чарівними півкулями, міцними й рівними, як каже Сабле, — ні з кімнати.
Je ne sors ni de ma robe de chambre qui est longue et me donne un grand air étant faite à l’ancienne mode, le corsage court, si court qu’il me vient à la moitié de la taille finissant juste sous les deux globes charmants, assis et plantés, comme dit Sablé ni de la chambre.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩