❦
Понеділок, 1 березня 1875
Lundi, 1 mars 1875
О пів на дванадцяту вирушаю до Сан-Ремо з Надінькою та її дітьми — Саша поїхав учора (сіра сукня, добре).
A onze heures et demie je pars pour San Remo avec Nadinka et ses enfants, Sacha est parti hier (robe grise, bien).
Дорогою Надінька розпитувала мене про всілякі речі — я ледве відповідала, думаючи про Гамільтона й про свій палець. Я вивихнула палець учора вранці, і це мене дуже турбує.
Nadinka me demandait toutes sortes de renseignements durant le voyage, je répondais à peine, pensant à Hamilton et à mon doigt. Je me suis foulée le doigt, hier matin et cela m’inquiète fort.
Думаю, годині о другій ми приїжджаємо. Мама живе в готелі Сан-Ремо на другому поверсі — щоб бути ближче до Боткіна,1 який приходить до неї щодня.
A deux heures je crois nous arrivons. Maman loge à l’hôtel de San Remo au deuxième pour être près de Botkine qui la vient voir tous les jours.
Мені здається, їй краще, ніж у Ніці, — найперше я подивилась на її ясна, блідість яких так злякала мене перед відʼїздом. Роздягнулась і вдягнула мамин білий вишиваний кашміровий пеньюар, потім влаштувалась поряд із ліжком. Приблизно о шостій приходить тітка, і ми проводимо вечір у мами, розмовляючи про все на світі.
Je la trouve mieux qu’à Nice, la première chose que je fis c’était de regarder ses gencives dont la pâleur m’a si fort effrayée au moment de son départ. Je me déshabillai et mis le peignoir de cachemire blanc brodé de maman puis m’installai près du lit. Vers six heures arrive ma tante et nous passons la soirée chez maman parlant de mille choses.
Кімнати, а надто ліжка — жахливі. О Італіє, Італіє, коли ж нарешті можна буде спати зручно під твоїм вічно блакитним небом!
Les chambres et les lits surtout sont exécrables. O Italie, Italie quand donc pourra-t-on dormir confortablement sous ton ciel toujours bleu !
Щодо їжі — нема чого й думати: без хліба від російського пекаря, якого тут тримають для Імператриці, та омлетів, які ми самі робимо в каміні, можна було б умерти з голоду.
Quant au manger il ne faut pas y songer et sans le pain du boulanger russe qui est ici pour l’impératrice et ces omelettes que nous faisons nous-mêmes dans la cheminée on mourrait de faim.
Примітки
Доктор Сергій Петрович Боткін (1832–1889) — видатний російський лікар, особистий лікар Імператриці. ↩