❦
Неділя, 17 січня 1875
І чого мені сниться цей нещасний італієць? За шість днів він снився мені тричі. А цієї ночі ще й снився польський граф — цілу ніч я бачила, як він плаче. Хай йому чорт! Ця ропуха.Dimanche, 17 janvier 1875 Qu’est-ce que j’ai à rêver de ce misérable Italien ? Depuis six jours j’en ai rêvé trois fois. Et encore cette nuit j’ai rêvé du comte polonais, toute la nuit je l’ai vu pleurer. Au diable ! ce crapaud.
Дощ; я нудьгувала годину в диякона.
Il pleut, je me suis ennuyée une heure chez le diacre.
Поль пише, що мама ще хвора. Боже мій!
Paul écrit que maman est toujours malade, mon Dieu !
Повертаючись у двір готелю, поки тітка платила за фіакр, я думала про всяке — добре й погане, — аж раптом мене відірвав від цих думок чоловік, що наближався; я швидко підвела очі й впізнала Кларка — того Кларка зі Спа, який стверджує, що його часто приймають за Карло, так він на нього схожий.
En rentrant dans la cour de l’hôtel pendant que ma tante payait le fiacre, je pensais à toutes sortes de choses quand tout à coup je fus distraite de ces pensées bonnes et mauvaises par l’approche d’un homme, je levai vivement les yeux et reconnus Clark, ce Clark de Spa qui prétend que, souvent, on le prend pour Carlo tant il lui ressemble.
Як приємно бачити живу душу, як приємно з кимось говорити! І як рідко випадає мені ця втіха — на жаль!
Que c’est bon de voir une âme vivante, que c’est bon de parler à quelqu’un ! Et que je jouis rarement de ce plaisir, hélas !
Я була безмежно рада зустріти цю людину й кілька хвилин із нею поговорити; він нагадав мені наше життя в Спа — веселе й спокійне, таке, яким ми завжди мали б жити; в Спа я була щаслива — майже щаслива.
J’eus un contentement suprême de rencontrer cet homme et de lui parler pendant quelques minutes, il me fit souvenir de notre vie à Spa, vie gaie et calme, comme nous devrions toujours vivre, à Spa, j’étais heureuse, presque heureuse.
Справді, зустріти живу душу, яка, здається, рада мене бачити, яка не відвертається, а сама йде до мене, як до всіх інших, — відчути себе на мить такою, як усі, — це тріумф для бідної мене; і в душі я казала собі: «Ну бачиш, ти як усі, ти його не відштовхуєш»; і я тріумфувала над собою, над своїми похмурими думками, над своїми вічними зітханнями, і намагалась переконати себе, що я не така нещасна, як думаю, і перед собою ж хотіла приховати своє горе й переконати себе, що мене не відкидає й не зрікається цілий світ.
Vraiment rencontrer une âme vivante qui paraît contente de me voir, qui ne détourne pas la tête mais qui vient à moi comme à tous les autres, me sentir un instant comme les autres, c’est un triomphe pour pauvre moi et intérieurement je me disais: Eh bien vois-tu, tu es comme les autres, tu ne le repousses pas et je triomphais de moi-même, de mes sombres idées, de mes éternels soupirs et tâchais de me faire croire que je ne suis pas aussi misérable que je le pense et devant moi-même je voulais dissimuler ma misère et me faire croire que je ne suis pas repoussée et reniée par le monde entier.
Ця дрібниця — бачити людину, яка для мене нічого не значить (що кажу! — багато вже тим, що не відвертається), — так мене розвеселила, що я йшла, сяючи, з живими та ясними очима, з румʼяними щоками, наспівуючи мотив Оффенбаха; адже з того дня, коли Барреме, Олівʼє, Фостер і Верман були в нас, було сумно — я знову поринула в похмурі думки; і відколи приїхала до Парижа, від лайки, від гидких образливих слів, від насупленого вигляду й сердитих поглядів тітки, я зблідла, змарніла й занудьгувала; я намагалась відповідати, коли ми були наодинці, собачим гавкотом, а на людях — словами й усмішками. Але від цього втомлюєшся, і я втомилась, і поринула в якусь млявість.
Tant cette bagatelle de voir cet homme qui n’est rien pour moi, (que dis-je ! beaucoup pour cela déjà qu’il ne se détourne pas) me réjouit que je marchais, rayonnante, les yeux vivants et clairs, les joues colorées et chantant un air d’Offenbach, car depuis le jour où Barrème, Olivier, Foster et Woerman étaient chez nous, c’était triste je suis retombée dans mes sombres idées et depuis que je suis à Paris, à cause des gronderies, des vilaines paroles offensantes, des mines renfrognées et des regards farouches de ma tante, suis devenue pâle, laide et ennuyée, j’avais bien essayé de répondre quand nous étions seules, par des aboiements de chiens, et en public paroles, sourires. Mais on se lasse et je me suis lassée et me suis abandonnée à une espèce d’inertie.
Що я терплячіша — то більше вона випробовує моє терпіння і то дужче кричить і лається. Я добре знаю: щоб жити з нею в мирі, треба взяти тон вищий за її, і замість того щоб чекати її крику, випереджати його ще гучнішим; я знаю це, але часто не роблю — через лінощі. Єдиний спосіб тримати її в шорах — бути жорстокою й владною; про лагідність тут годі й думати.
Plus je suis patiente plus elle éprouve ma patience et plus crie et gronde. Je sais bien que pour être tranquille avec elle il faut la prendre par un ton plus haut qu’elle et, au lieu d’attendre ses cris, les prévenir par de plus grands que ceux qu’elle s’apprêtait à pousser, je le sais, mais souvent je ne le fais pas par paresse. Le seul moyen de la tenir c’est d’être féroce et impérieuse, à la douceur il ne faut pas même songer.
А проте нічого кращого я й не бажала б.
Pourtant je ne demande pas mieux.
Ми нікуди не виходимо, і я тільки й роблю, що читаю, курю й випиваю по десять чашок чаю. О прекрасне заняття! Блаженні, хто любить чай!1
Nous n’allons nulle part, et je passe mon temps à lire, fumer et prendre dix tasses de thé. O belle occupation Beati, chi amano il te !
«Піть і куріть»2 — як казав гидкий мексиканець у Спа.
Bouver et foumer comme disait le vilain Mexicain à Spa.
Щойно повернуся до голос цілком відновиться — перестану куріть, але піть — ніколи.
Aussitôt rentrée à que ma voix se remettra tout à fait je cesse de foumer, mais de bouver jamais.
Ще скажуть, що я більше не зможу позбутися звички курити; я курю, бо хочу курити, — з того дня, як не захочу, більше цього не робитиму.
Avec ça qu’on dira que je ne me déshabituerai plus de fumer, je fume parce que je veux fumer, du jour où je ne le voudrais pas je [ne] le ferai plus.
Вкладка · Annotation ultérieure de Marie, 1880
[Примітка 1880 р.: І справді, я більше не курю.]
[Annotation:1880. Et en effet je ne fume plus.]
Примітки
В оригіналі італійською: «Beati, chi amano il te !» — жартівлива пародія на євангельські Блаженства. ↩
В оригіналі французькою, з навмисно спотвореною вимовою: «Bouver et foumer» (замість «boire et fumer» — «пити й курити»). Марі наслідує акцент мексиканського знайомого зі Спа; далі вона повторює його слова «foumer» і «bouver». ↩