❦
Четвер, 7 січня 1875
Їду верхи з Зое — добираємось до Вільфранша майже весь час широким клусом або галопом.Jeudi, 7 janvier 1875 Je monte à cheval avec Zoé, nous allons à Villefranche presque tout le temps au grand trot ou au grand galop.
Немає нічого чарівнішого, ніж скакати галопом цією дорогою, що піднімається вгору: з одного боку скелі, з іншого — урвище, усіяне віллами й садами, а внизу — море, синє, спокійне, безмежне. Сонце в спину, і свіжий вітер обдає нам обличчя й відкидає назад спідниці та гриви коней.
Rien de plus charmant que de galoper sur cette route qui monte, d’un côté des rochers et de l’autre un précipice peuplé de villas, de jardins, et en bas la mer, bleue, calme, immense. Nous avons le soleil dans le dos et une brise fraîche nous inondait la figure, refoulant nos jupes et les crinières de nos chevaux en arrière.
На мені моя синя амазонка з минулого року — єдина, що мені личить.
J’avais mon amazone bleue de l’année dernière et c’est la seule qui me va bien.
Мама знову хвора. Я знову стривожена.
Maman est encore malade. Je suis de nouveau inquiète.
Наша покоївка Марі — перша, що припала мені до душі: висока, гарна, блондинка, завжди весела, усміхнена й розумна. Вона схожа, тільки в потворнішому, служницькому вигляді, на Венецію, намальовану Паоло Веронезе на стелі великої зали Палаццо Дукале у Венеції.1
Notre femme de chambre Marie, la première qui sut me plaire, grande belle, blonde, toujours gaie, rieuse et intelligente. Elle ressemble, en laid et en chambrière, à Venise peinte par Paul Véronèse sur le plafond de la grande salle du palazzo ducale à Venise.
Ця жінка два місяці тому вийшла заміж — не знаю, який диявол її до того підштовхнув, — бо ненавидить чоловіка, за якого вийшла, — ненавидить так, як я ненавиджу польського графа; щоб уникнути його, вона прийшла до нас, але її дорогий чоловік хоче забрати її і тому часто приходить за нею й просить маму вмовити її перейти до нього; мама робить що може, але марно. Три дні тому він прийшов і завдав цій бідній Марі такого сильного удару кулаком, що вона вдарилась об ліжко й упала непритомна; він утік, думаючи, що вбив її.
Cette femme s’est mariée il y a deux mois poussée par je ne sais quel diable car elle déteste l’homme qu’elle a épousé, mais déteste comme je déteste le comte polonais, pour l’éviter elle est venue chez nous mais son cher époux veut la prendre et à cet effet vient souvent la réclamer, et prie maman de la persuader de venir chez lui, maman fait ce qu’elle peut, mais ne réussit pas. Il y a trois jours il vint et donna un si violent coup de poing à cette pauvre Marie, qu’elle alla heurter le lit et tomba sans connaissance, lui s’enfuit croyant l’avoir tuée.
Нарешті вчора він знову прийшов і попросив її спуститись; вона послухалась, але, щойно вона опинилась унизу сходів, він схопив її однією рукою за шию, другою — за талію і, душачи, хотів витягти її з дому; вона кричить, він душить; на крик, на щастя, прибіг Адам і, схопивши його ззаду, жбурнув геть; тим часом жінка рятується втечею.
Enfin hier il vint de nouveau et la prie de descendre, elle obéit mais, une fois au bas de l’escalier, il la saisit d’une main par le cou et de l’autre par la taille et veut ainsi l’étouffant la tirer hors de la maison, elle crie, lui l’étouffe, aux cris Adam accourut heureusement, et l’empoignant par derrière le jette au loin, pendant ce temps la femme se sauve.
Адам посилає за жандармами — і все це відбувалось, поки ми були в церкві: учора для нас було Різдво.2
Adam envoie chercher les gendarmes, tout cela pendant que nous étions à l’église, hier c’était Noël pour nous.
Який скандал, Боже мій! (Пишу хімічним чорнилом власного виготовлення — воно не дуже добре.)
Quel scandale Bon Dieu ! (j’écris avec une encre chimique de ma préparation, elle n’est pas excellente).
Коли питають Марі, чому вона пішла заміж за цього чоловіка, вона відповідає, що сама не знає, як це сталось. Вона якась дивна, ця Марі — я часто з нею розмовляю і дедалі більше дивуюсь.
Quand on demande à Marie pourquoi elle a pris cet homme pour mari elle répond qu’elle ne sait pas elle-même comment cela est arrivé. Elle a l’air étrange cette Marie, je lui parle souvent, et plus en plus m’étonne.
Примітки
Паоло Веронезе (1528–1588) написав «Апофеоз Венеції» (бл. 1585) на стелі зали Великої ради Палаццо Дукале. Алегорична постать Венеції — величава, пишна жінка. ↩
Православне Різдво (25 грудня за юліанським календарем) у XIX ст. припадало на 6 січня за новим стилем; Марі пише 7 січня, тому — «учора». ↩