❦
Середа, 23 грудня 1874
Mercredi, 23 décembre 1874
Говарди, побачивши нас у Лосселя, не підводять очей. Перед уроком відбулася довга дискусія: вітатися чи ні з Говардами?
Les Howard en nous voyant chez Laussel tiennent les yeux baissés. Il y eut avant d’aller à la leçon une longue discussion: Saluera-t-on oui ou non les Howard ?
Слово честі, ви таки кумедні! Що ще, по-вашому, вони мають вам зробити? Я не вітатимуся; а якщо ви привітаєтеся — не кажучи вже про непристойність такого вчинку, — вони вигадають ще якусь нову дурницю.
Ma foi je vous trouve plaisants ! Que voulez-vous qu’on vous fasse de plus. Je ne saluerai pas, et si vous saluez, sans parler de l’impropreté d’une telle action, on inventera encore quelque nouvelle bêtise.
Мені не важко було їх не вітати — бо вони не підводили очей, мали збентежений вигляд і, безперечно, отримали наказ не вітатися.
Je n’eus pas de peine à ne pas les saluer, car elles tenaient les yeux baissés, avaient l’air confus et avaient assurément reçu l’ordre de ne pas saluer.
Але якби ми жили в суспільстві — жоден негідник нічого б не міг зробити. Нехай спробують вирвати з коренем Проджерс або пані Сабатьє тощо — але годі!1 Усі обставини й так добре відомі. Наша історія необхідна моєму щоденнику — я закінчу її там, де починається мій розумний щоденник.
Mais si nous eussions vécu en société aucune canaille ne pourrait rien faire. Qu’on essaye de déraciner la Prodgers, ou Mme Sabatier etc. mais basta ! On sait bien assez toutes les circonstances. Notre histoire est nécessaire à mon journal, je la termine là où commence mon journal raisonnable.
Іду до опери — рожева сукня й моя зачіска, добре; за словами мами, на вигляд мені дванадцять, — тим краще.
Je vais à l’opéra, robe rose et ma coiffure, bien, j’ai l’air d’avoir douze ans au dire de maman, tant mieux.
Пишу — входить Діна, і я складаю для неї цей акростих:
J’écris, Dina entre et je lui fait cet acrostiche:
Е Ет, задубіла у своєму жирі —
E Engourdie dans sa graisse
М Мусолить Дюма —
M Mâchonnant Dumas
І І незворушна у своїй ліні —
I Imperturbable dans sa paresse
Л Лиш спала красуня й не кохала —
L La belle dormait et n’aimait pas
Е Еміль зʼявляється, і сон минає!2
E Emile paraît, et le rêve cesse !
Прийшовши й побачивши порожній театр, я майже відчаялася; але десь посередині він заповнився, і навіть зʼявилися дʼОдіффре — батько й син, — Ламбертьє з маленьким Парашевським.
Je me suis presque désespérée en arrivant et voyant le théâtre vide, mais vers le milieu il s’emplit, et même on vit d’Audiffret, père et fils, Lambertye avec le petit Parachewsky.
Невдовзі до дʼОдіффре приходить Проджерс — але вони не пробули й пʼяти хвилин на самоті, як зʼявляється командир; щойно той увійшов, дʼОдіффре тікає — іде до Ламбертьє і в ложу, що розділяє ложі Проджерс і Ламбертьє, де сидить якась актриса; але до Проджерс більше не повертається, батько то входить, то виходить. Бідолашна жінка в окулярах, провівши пів години в товаристві нерухомого командира, з досадою взяла шубку, з ще більшою досадою — шарф чи кашне — і пішла.
Dans quelque temps arrive la Prodgers chez d’Audiffret, mais ils ne restaient pas cinq minutes seuls quand vient le commandant, aussitôt que celui-ci est entré, d’Audiffret se sauve, va chez Lambertye et dans la loge qui sépare celle de Prodgers de celle de Lambertye et dans laquelle est une espèce d’actrice, mais ne revient plus chez Prodgers, le père tantôt entre et tantôt sort. La pauvre femme aux lunettes après une demi-heure de société et l’immobile commandant, prit avec humeur sa pelisse, son plus d’humeur encore son écharpe ou cache-nez et partit.
Константен пішов з Енотеасом у ложу другого ярусу (бельетажу) поруч із великою ложею, яка його приховувала; інколи я помічала лорнет з-за колони, що розділяє ложі.
Constantin s’est retiré avec Enotëas dans une loge du deuxième (bel étage) à côté de la grande loge, le cachant, parfois j’apercevais un binocle de derrière la colonne qui sépare les loges.
На виході вітається Ґалула — виправдовується своїм убранням за те, що не прийшов до ложі. Майже тієї миті, коли ми сідали в екіпаж, Діна почала просити почекати хвилину — мовляв, іде батько; але оскільки ми не зупинялися, вона сказала, що він із сином. Не знаю, з якого дива я обернулася, шукаючи в натовпі, — і так простояла кілька зайвих секунд.
A la sortie salue Galula s’excusant par sa mise de ne pas être venu dans la loge. Presque au moment de nous mettre en voiture Dina commença à prier d’attendre une minute que le papa arrivait mais comme on ne s’arrêtait pas elle dit qu’il était avec le fils, je ne sais pour quelle folie je me retournai, cherchant dans la foule et ainsi restant plusieurs secondes de plus.
Вдома я розповідаю цю Дінину дурницю — і вона вигукує:
A la maison je raconte cette bêtise de Dina, alors elle s’écrie:
— А знаєш, чому я хотіла почекати?
- Eh bien tu sais pourquoi je voulais attendre ?
— Певна річ, щоб побачити цю красу, — кажу я.
- Pardieu, pour voir cette beauté - dis-je.
— Зовсім ні — просто Константен мчав щодуху.
- Eh bien non, c’est que Constantin accourait à toutes jambes.
— Дурниця! — а потім, після короткої паузи:
- Bêtise ! puis après une courte pause:
— Присягнися, що це правда.
- Jure-moi que c’est vrai.
— Клянуся.
- Je jure.
— Дай священне слово честі.
- Donne ta parole d’honneur sacrée.
— Даю.
- Je la donne.
— Ну то ти збрехала — цього чоловіка там не було; він вийшов задовго до кінця.
- Eh bien tu en as menti, cet homme n’était pas là, il était sorti longtemps avant la fin.
— Ні, клянуся — це правда: він мчав службовими сходами й квапливо відчиняв двері — ти знаєш, у залі очікування!
- Non, je jure que c’est vrai, il accourait par l’escalier de service et ouvrait avec précipitation la porte, tu sais dans la salle d’attente !
— Я кажу лише, що ви вигадуєте непристойні речі і змушуєте мене сміятися — ось і все.
- Je vous dis seulement, que vous inventez des choses impropres et me faites rire, voilà tout.
— Ніхто нічого не вигадує, — каже мама.
- Personne n’invente, dit maman.
— Чому ж ми нічого не вигадуємо про Одіффре, Ламбертьє, Ярашевського, Арніма? — додає тітка.
- Pourquoi n’inventons-nous pas quelque chose d’Audiffret, de Lambertye, de Jarakowsky, d’Arnim, ajoute ma tante.
— Так, чому ми нічого не вигадуємо — тому що нічого немає; але тут, коли бачиш — не можна не бачити. Та й узагалі це старий дурень — цій людині може бути тридцять років! Дивуюся його зухвальству (досі я перекладала французькою; тепер дам їй говорити по-російськи, як вона говорила). Яке нахабство5! У нього стара дружина, і він щось затіяв — негідник.
- Oui, pourquoi nous n’inventons rien, parce qu’il n’y a rien, mais ici quand on voit on ne peut pas ne pas voir. D’ailleurs c’est un vieux fou, cet homme peut avoir trente ans ! je m’étonne de son audace (jusqu’ici je traduisais en français maintenant je la ferai parler russe comme elle a parlé) ? Qu’elle insolence, il a une vieille femme et il a entrepris quelque chose, le gredin.
Ну добре — чому вірити? Хочу вірити, що це неправда — що ж саме? Без сумніву, нічого немає, тобто він не закоханий у мене: у таке я вірю лише після довгих сумнівів і лише коли це доведено так чи інакше9; просто він дивиться на мене і вважає мене гарною — ось і все. Гадаю, що говорю забагато як на якогось ніццянина; але оскільки пишу те, що думаю, і кажу те, що пишу — не можу оминути маркіза де Константена, не порушивши обіцянки говорити правду й тільки правду; а порушувати її щодо цієї особи — не маю жодного бажання, я себе розумію. Втім (мій вічний „втім“10) — від кого б не виходило захоплення, воно завжди тішить; і справжня жінка завжди цікавиться такими речами — звідки б вони не виходили: зверху чи знизу. Мій випадок не зовсім на дні — але десь посередині.
Bon, que dois-je croire ? Je veux croire que ce n’est pas vrai, quoi ce ? Sans doute il n’y a rien, c’est-à-dire il n’est pas amoureux de moi, une pareille chose je ne crois qu’après bien des doutes et seulement quand elle est prouvée d’une façon ou d’une autre mais simplement il me regarde, il me trouve jolie. Voilà tout. Je trouve que je parle beaucoup trop pour un Niçois, mais comme j’écris ce que je pense et dis ce que j’écris, je ne puis omettre le marquis de Constantin qu’en manquant à ma promesse de dire la vérité et rien que la vérité, ce dont j’ai nulle envie de manquer cette personne, je m’entends. D’ailleurs (mio eterno d’ailleurs) de n’importe qui vient l’admiration, elle flatte toujours et une véritable femme s’inquiète toujours de ces choses-là, viennent-elles d’en haut ou d’en bas. Mon cas n’est pas tout à fait dans le bas-fond, mais bien au milieu.
Примітки
В оригіналі італійською: «basta!». ↩
«EMILE» — акростих, що описує Діну; Еміль — син Одіффре, у якого Діна закохана. ↩
В оригіналі італійською: «fuggi, fuggi sei perduto» — арія з «Трубадура» Верді. ↩
В оригіналі італійською: «ed io osava quest’ angelo maledir» — арія з «Трубадура»; Марі цитує «або близько до того». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі італійською та французькою: «mio eterno dʼailleurs» — самоіронічний коментар на власний письменницький тик. ↩