Понеділок, 14 грудня 1874

Дощ завадив мені їхати верхи з Флоренс.
Гуляла з Сабатіні від половини третьої до четвертої; потім в екіпажі з Фостером (сіра сукня, чорний капелюх — ця безсмертна сукня дуже личить із цим капелюхом). У мене маленька нога, бездоганно взута; рука в рукавичці теж; зачіска вийшла дуже гарна — з черепаховою застібкою ззаду; рожева й біла я була.
Моя вірна Баґателла ішла за мною, і волоцюга Пратер теж. Мені здавалося, що я гарна й граціозна — чи з цієї причини, чи з іншої, але на мене дуже дивилися; особливо на ноги — не на мене цілком. Опитувальники затримують мою поїздку до Парижа — я дуже засмучена. Граф де Барем і граф Альбер д'Олів'є були в нас — але їх не змогли прийняти: мама в ліжку, зайнята відповідями.
Пан Морґан — молодий хлопець, якого Поль знав зі школи, — подарував мені сьогодні puppy породи кернтер'єр.
Три тижні тому я відкрила цю книгу навмання й написала «щасливий день» — подивимося, чи [Викреслено: занадто] я не помилилася.
[На полях: Wittgenstein — Nietsnegttiw]

Примітки

По-англійськи в оригіналі: «щеня»; вжито з французьким артиклем «un puppy».
«Wittgenstein» навпаки — той самий код задом наперед, що й «Terffidua» для Одіффре.