Понеділок, 9 листопада 1874

Здається, Діна почула, як я розповідала про її дурість — бо до цього часу нічого, а що й могло б бути? Вона задоволена і мовчить. Говарди просиділи в нас годину й три чверті, і сьогодні вони здались мені трохи такими, як колись.

Ніна і Парі приходять близько четвертої і йдуть о восьмій; мама обідала у Пелікана.

Цілу ніч снились принци Іпсіланті і Вітґенштайн — я думала зустріти їх на вулиці, але ні; замість них — великий і чудовий Моріс Гро, що завжди висить у когось на руці.

Ах! Забула: Морено з дружиною і дітьми — в Монте-Карло, і завтра приїжджає до Ніцци.

Божевільний Макаров, під захистом тата, — мені огидно називати його татом, я так на нього сердита, — хоч усі й визнають його недоумство, чинить зухвалості й кричить за столом. Я вийшла, щоб приховати своє обурення і навіть гнів.