❦
Субота, 24 жовтня 1874
Samedi, 24 octobre 1874
Наближається зима, і мої муки починаються знову. Мені боляче писати це — я на мить забула про них. Наше життя, наше нещасне життя! Боже, дозволь мені звернутися до Тебе, як колись! Те, про що я просила, було забагато — Ти не дав мені цього. Але тепер я прошу того, що є в усіх! Жити в товаристві! Я прошу не надзвичайних речей, прошу лише жити, як усі. Не світського життя, не розваг, балів, прийомів — лише такого, яким живе стільки людей. Просто бути більш-менш прийнятими, знати основи місцевого товариства, адже у нас є маєток, — одним словом, жити пристойно. Не знаю Кажуть, що досить бути багатими, щоб вас приймали! Слава Богу, статків у нас доволі — більше, ніж у багатьох інших, — а проте! Що ж ми такого зробили? Грошова судова справа — але стільки людей мають судові справи, це не злочин! Тютчеви, мої дорогі родичі, мій дорогий дядько, моя дорога тітка зробили все можливе, щоб на нас дивилися скоса.
L’hiver approche et mes tourments recommencent. Il m’est pénible d’écrire ceci, je l’avais un instant oublié. Notre vie, notre malheureuse vie ! Mon Dieu permettez-moi de vous supplier comme jadis de m’adresser à vous ! Ce que je vous demandais était trop, vous ne me l’avez pas donné. Mais ce que je demande maintenant est ce que tout le monde a ! C’est de vivre en société ! Je ne demande pas des choses extraordinaires, je ne demande que de vivre comme tout le monde. Ce n’est pas une vie mondaine, une vie de plaisirs, de bals, de réceptions que je demande, c’est une vie comme vivent tant de personnes. Seulement être passablement reçus, connaître les bases de la société d’ici, puisque nous avons une propriété, en un mot vivre convenablement. Je ne sais On dit qu’il ne faut qu’être riche pour être reçus ! Grâce à Dieu nous avons de quoi, plus que beaucoup d’autres, et cependant ! Qu’avons-nous donc fait ? Un procès d’argent, mais tant de personnes ont des procès d’argent, ce n’est pas un crime ! Les Tutcheff, mes chers parents, mon cher oncle, ma chère tante ont fait tout ce qu’ils ont pu pour nous faire regarder de travers.
Тут я збираюся написати нашу історію. Мій дідусь — росіянин за батьківською лінією і малоросіянин1 за материнською — походить від Полуботка за жіночою лінією.2 Це надто довго, щоб вмістити тут і написати за один вечір, за пів години. Щойно завела окремий маленький зошит, де писатиму поступово — поспішаючи, нічого пристойного не вийде.
Je vais ici écrire notre histoire. Mon grand-père russe du côté paternel et petit-russien du côté maternel est descendant par les femmes de Poloubotok. C’est une chose trop longue pour être placée là et écrite en un soir, en une demi-heure. Je viens de faire un petit cahier à part et où je l’écrirai peu à peu, en me dépêchant je ne ferais rien de convenable.
Приїхала мадемуазель Коліньйон. Вона зимує в Каннах і приходить нас відвідати. Вона хоче... вона хоче багато чого. Дідусь приголомшений цим візитом — його давні почуття повертаються, і я вже бачу наперед усі сцени, що настануть після цієї раптової появи красуні з довгим волоссям. Вона видається мені дуже приємною, дотепною, симпатичною — я не хотіла б іншої гувернантки, якби не та нещаслива справа з дідусем. Вона, можливо, прикраса кожного дому, але завжди є свої «але», на жаль.
Mlle Collignon est arrivée. Elle passe l’hiver à Cannes et vient nous voir. Elle veut... elle veut beaucoup de choses. Papa est bouleversé par cette visite, ses anciens sentiments reviennent et je vois d’ici toutes les scènes que nous aurons à la suite de cette apparition subite de la belle aux longs cheveux. Je la trouve très agréable, spirituelle, sympathique, je ne voudrais pas une autre comme institutrice si ce n’était cette malheureuse affaire avec grand-papa. Elle est peut-être l’ornement de chaque maison, mais il y a toujours des mais malheureusement.
Сапоженікова і Юрков тут, вони відʼїжджають о сьомій. Між ним і нею сталася сварка через лист доньки, в якому вона пише матері, що Юрков зраджує її і невдячний за стільки любові. Марі Сапоженікова ненавидить Юркова, бо той вигнав із їхнього дому якогось Цима, про якого я згадувала під час своєї подорожі до Женеви; вона закохана в Цима. А оскільки справи починали заходити задалеко, Юрков цілком справедливо вигнав того залицяльника з дому. Звідси — ненависть Марі до Юркова, чиї зради вона викриває (або вигадує) перед матірʼю, бо мати не приховує своєї дружби з цим паном.
Sapogenikoff et Yourkoff sont ici, ils repartent à sept heures. Il y eut entre monsieur et madame une querelle, à cause d’une lettre de sa fille dans laquelle elle dit à sa mère que Yourkoff la trompe et pour tant d’amour est un ingrat. Marie Sapogenikoff déteste Yourkoff parce que celui-ci a chassé de leur maison un certain Cima dont j’ai parlé pendant mon voyage à Genève, elle est amoureuse de Cima; et comme les choses commençaient à aller un peu loin, Yourkoff a justement expulsé cet amoureux de la maison. De là, haine de Marie contre Yourkoff dont elle découvre (ou invente) les infidélités à sa mère, car sa mère ne cache pas l’amitié qu’elle a pour ce monsieur.
Коліньйон ночує у нас.
Collignon couche chez nous.
Примітки
«Малоросіянин» — термін, що вживався в 1870-х рр. на позначення українського походження. ↩
Павло Полуботок (бл. 1660–1724) — наказний гетьман Лівобережної України; помер увʼязненим у Петропавлівській фортеці. Родина Башкирцевих стверджувала своє походження від нього через жіночу лінію. ↩