Пʼятниця, 23 жовтня 1874

Я бачила герцога Гамільтона, відколи він приїхав 13 грудня, у середу, — загалом дванадцять днів, і в кілька із цих днів мені траплялося бачити його двічі або тричі.
Грудень 13, 14, 20, 25; Січень 5, 19, 20, 24; Лютий 8, 9, 12.
Я гуляла з Полем — починає холодати; відвідала сад Вілльмесана, хотіла подивитися на сад Розалі Леон, ми подзвонили, та нікого не виявилося. Оглядаю всі сади — нам потрібен план.
Анж у нас; вона називає мене пташечкою й ляльочкою, хоча я на них зовсім не схожа.
Ми йдемо з нею до театру; у нас абонемент на ложу біля авансцени першого ярусу навпроти ложі префектури. Я в білому зі сріблом, зачіска — гарна. Дають «Ніжного Бернара, або Мистецтво кохання» — пʼєсу, з якої я майже нічого не почула, бо ми весь час розмовляли. Ґалула сидить у нас один акт, а потім іще один. Нікого немає; у всій своїй розкоші розцвітає Сетона в ложі Дюранів разом із паном де Сессоль — дуже негарним і таким, що нічого собою не значить.
Ми пішли, не дочекавшись кінця; місячне сяйво знову чудове; Анж, хоч на вигляд і пересичена, сповнена потягу до поезії. «Який сад, — каже вона, — один зруйнований, а другий селянин, і місяць освітлює все це!» Один належить панові Пелікану, голові меценатської родини в Росії чи щось у цьому роді, а мужик — його лікар.

Примітки

В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Gentil Bernard ou lʼart dʼaimer» — комедія Дюмануара і Клервіля (Théâtre des Variétés, 1846) про поета XVIII ст. Пʼєра-Жозефа Бернара на прізвисько Жантій-Бернар, автора поеми «Мистецтво кохання». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩